В лещатах Діда Мороза

Рокинівське агромістечко, що в Луцькому районі, знову попало в «обійми» до Діда Мороза. Ледь затих дзвін новорічних бокалів, як настала справжня зима із морозом і хуртовиною. Ртутний стовпчик дотягував до мінус 20 градусів за Цельсієм. Цього вистачило, щоб заморозити водопостачання у багатоповерхових будинках селища Рокині. І уже на Різдво православне людям було не до колядок, бо мусили ходити і їздити санчатами в пошуках води.

Хто молодший, той вирішував швидше проблему. А хто був у літах, на пенсії, та ще й із професійними болячками, той взагалі опинився у розпачі.

-Що робити, коли буде вода,- запитували у начальника комунального підприємства «Рокині» пана Володимира Саломатіна.

-Як скінчаться морози, але не раніше, як через місяць,- не то шуткуючи, не то серйозно відповідав очільник комунального господарства.

Таким чином, рятуйся, хто як може. Дитячий садочок закрили, а діточок почали розвозити до бабусь, кому близько. Школа, мабудь, також не відкриє двері після зимових канікул. Тепер більшість рокинців відчують, як то бути без води у багатоповерхових будинках, коли в селищі науковців не має навіть жодної колонки. Була одна криниця, що стояла у центрі агромістечка і ту дітлахи закидали сміттям, а колонку зіпсували.

Чучела у Музеї історії сільського господарства Волині та експонати можуть витримати і холод, і безводний режим, бо будинок культури не опалюється уже протягом п’яти років, а от люди чого мають страждати у наш, 21-й вік?

Доведеться, мабуть, звертатися до рятувальників МНС Луцька та до Всевишнього, щоб повіяв вітер з теплих місць у Рокині, які стали заручниками стихії. (Чи може нехлюйства місцевих можновладців?).