Три року тому ми відкрили нову сторінку історії України

Три роки тому наша історія відкрила нову сторінку свого літопису. Її писали ми разом із вами – з тривогою у серці за долю держави, праведним гнівом проти злочинної влади, жалобою за Героями Небесної сотні, котрі поклали своє життя за майбутнє України. Ще не встигла висохнути кров патріотів на вулицях столиці, як добровольці пішли на Донбас захищати рідну землю від сепаратистів і найманців.

Три роки не вщухає в наших душах біль і неспокій, тому не час сьогодні для святкувань. Але маємо завжди пам’ятати про цей особливий в нашому календарі день – День Свободи і Гідності. Він став символом незламності українського народу, бо народив нову націю, яка попри утиски та політичні переслідування стала на захист свободи слова, демократії, справедливості.

Давайте у цей день пригадаємо ті хвилюючі миті, коли всі ми жили одними думками, в холодні зимові ночі грілися біля багать, ділилися теплим одягом та харчами, беззбройними стояли проти вимуштруваних загонів «Беркуту». Тоді весь світ захоплювався українцями, які понад усе люблять свободу і рідну Батьківщину. Переконаний – у нас вистачить терпіння, наполегливості, працьовитості, щоб зробити її успішною та заможною.

Найважчий, найдорожчий внесок у цю справу зробили Герої Небесної сотні, українські патріоти, які загинули на сході України. Вшануймо їхню пам'ять!

Повертаючись у пам’яті до подій, що відбулися три роки тому, я з вдячністю згадую волинян, котрі виходили на велелюдні віча, збирали кошти для учасників протистоянь на столичному Майдані або самі вирушали до столиці, щоб не дати владі силою розігнати протестувальників.

Міцного вам здоров’я, дорогі земляки, віри, терпіння, любові, а головне – миру нашій Батьківщині. Нехай вільнолюбний дух Майдану завжди живе у наших серцях.

Слава Україні!