Регіонали вивели новий вид депутата

Люди, що бодай трохи цікавляться політикою, розуміють логіку формування партійних списків на виборах депутатів всіх рівнів – від селища до Верховної Ради. Частину депутатського складу складають авторитетні, відомі, публічні люди, за яких готові проголосувати симпатики тієї чи іншої політичної сили.

Умовно цей вид депутатів можна назвати «політичним». Іншу частину списку складають спонсори партії, підприємці. Назвемо їх «фінансовим» видом депутатів. Є ще родичі, близькі друзі, коханки(коханці), бізнес-партнери, водії, охоронці вождів – скажімо так, вид депутатів, що носить назву «близьке оточення лідера (лідерів)». Першопрохідцем у виведенні такого виду народних обранців стала Партія Регіонів, коли у 2006 році за її партійним списком до Верховної Ради України потрапили масажисти, водії, охоронці, менеджери Ріната Ахметова.

Нещодавно головна (тимчасово) правляча партія країни знову підтвердила свій статус політичних селекціонерів-експериментаторів. З таємних лабораторій політичного Мордору України в політикум виповзло нове чудовисько, яке можна класифікувати як «депутат бійцівський».

Ви можете заперечити, що бійцівськими бувають лише собаки чи півні. І для функціонування українського політикуму достатньо трьох вищезгаданих видів депутатів – «політичного» (який формує імідж партії, виступає у парламенті, змі, перед виборцями, пише законопроекти); «фінансового» (який фінансує поточні і виборчі витрати своєї політичної сили); «близьке оточення лідера (лідерів)» (забезпечує особистий комфорт партійним бонзам). Проте особливі умови діяльності, специфічний підхід до вирішення проблем, домінування Партії Регіонів в українських політичних джунглях, бажання будь-що проштовхнути саме власну позицію зумовило появу нового агресивного виду депутатів.

Адже переважно регіонали діють нахабно, підло, антизаконно. Вони приймають закони, що протирічать волі переважної кількості українських виборців (наприклад, про продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Україні, де-факто закріплення за російською мовою статусу другої державної), або сприяють збагаченню вузького прошарку власних багатіїв за рахунок державного бюджету (тендерні закупівлі).

Причому голосування за такі ганебні законопроекти відбувається у напівпорожньому залі, тобто з прямим порушенням регламенту українського парламенту, який є законом. Відповідно опозиція, намагаючись запобігти ухваленню таких антидержавних рішень та ще й в незаконний спосіб, але водночас перебуваючи в математичній меншості, блокує трибуну Верховної Ради і президію парламенту, щоб привернути увагу мас-медіа та суспільства до проблеми і спробувати запобігти голосуванню.

В цивілізованому суспільстві більшість спробувала б знайти порозуміння із меншістю, врахувати їх поправки або, врешті-решт, все ж голосувала за власний проект рішення, при цьому забезпечивши ОСОБИСТУ присутність своїх депутатів, як того і вимагає регламент. Але Партія Регіонів – «круті» пацани, вони «паражняк не гонят».

І тут якраз наступає «зоряна» година нового, «бійцівського» виду депутатів. Здорові хлопці, не обтяжені значним інтелектом чи моральними якостями, маючи чисельну перевагу, гамселять своїх колег-опозиціонерів, незважаючи ні на вік, ні на стан здоров’я. В бій ідуть кулаки, щелепи, ноги а також підручні засоби у вигляді стільців, лавок. Потрібно швидко, за будь-яку ціну, розблокувати роботу Верховної Ради для продовження шоу антидержавників-кнопкодавів, що, переважно, і досягається. Ви запитаєте, чому до таких суворих умов не зміг пристосуватися жоден з відомих до цього політичній науці видів депутатів?

Розберемо на конкретних прикладах Партії Регіонів.

Неможливо уявити участь лідера «біло-блакитної» фракції Олександра Єфремова чи «заслуженого» вахтенного-сигнальника Михайла Чечетова у парламентському «махачі». Вік, здоров’я вже не ті, але, головне – їх публічність, впізнаваність. Важко потім виступати перед змі чи виборцями, розповідати про «покращення життя вже сьогодні», коли ти зламав руку чи щелепу іншому депутату Верховної Ради або сам світиш фінгалом під оком. Несолідно для «обличчя» партії, поважного законодавця, спікера.

Отже, «політичні» депутати відпадають. Практично неможливо уявити як, наприклад, Рінат Ахметов чи Андрій Клюєв когось душать чи відтягують за руки-ноги від трибуни. Їх справа – заробляти гроші для партії, їх час коштує мільйони доларів і занадто цінний, щоб витрачати його на парламентські силові «розбірки». Курку, що несе золоті яйця – не ріжуть, годиником Patek philippe цвяхів не забивають.

Ну а третій депутатський вид, «близьке оточення лідера», ніхто і не додумається кидати у горнило парламентських боїв. Це особлива, роками дресирована, випещена, своєрідна відбірна «преторіанська» гвардія, що доглядає та піклується про спокій і комфорт того чи іншого «вінценосного» тіла. Навіть Наполеон під час одного з найнапруженіших моментів Бородинської битви не кинув власну гвардію у бій.

Отже, як бачимо, особливо жорсткі умови діяльності українського парламенту під час домінування у ньому Партії Регіонів з її кримінальним минулим зумовили появу нового, добре пристосованого до баталій у сесійній залі виду депутатів.

Отже, які типові ознаки «бійцівського» виду? Вік: 30-50 років. Зріст: вище середнього. Вага: від 90 кг і вище. Родословна: ідеальний варіант – кримінальне минуле, підійде служба в українській міліції, крайній, але допустимий варіант – спортсмен або фізкультурник із заочною формою навчання. Рівень інтелекту: нижче за середній. Моральні якості, совість: не обтяжений.

Допитливі читачі запитають, чи є серед волинських нардепів представники цього нового, молодого, але дуже агресивного і схильного до швидкого розмноження виду депутатів? Провівши ретельний аналіз за наведеною вище класифікацією, можемо стверджувати: так, на превеликий жаль, є. Щоправда, на щастя, в нашому регіоні поки що зафіксований єдиний представник – Анатолій Горбатюк.

Спробуємо обґрунтувати це твердження, застосувавши науковий підхід. Пан Анатолій не є потужним бізнесменом, здатним витратити на фінансування політичної сили мільйони доларів. Він не входить до близького оточення «батьків-засновників» Партії Регіонів Віктора Януковича, Миколи Азарова, Ріната Ахметова, Андрія Клюєва, нових фаворитів влади – групи «Росукренерго» чи тимчасового приблудного попутника правлячої коаліції Сергія Тігіпка.

Не помічений Анатолій Горбатюк і у плідній законотворчій чи публічній діяльності. З одного боку, підтвердженням цьому є те що його, народного депутата двох скликань, члена провладної більшості так і не виставили на жоден із мажоритарних округів Волині, тим самим непрямо підтвердивши відсутність у нього бодай якогось авторитету на малій Батьківщині. Не відомі політичній науці і якісь креативні ходи, потужні акції, яскраві виступи, неординарні ідеї вищезгаданого політика.

Візьмемо, для прикладу, з офіційного сайту Верховної Ради України три показники діяльності депутата, які характеризують його як активного публічного політика: кількість виступів у парламенті, кількість підготовлених депутатських запитів та кількість поданих на розгляд парламенту законопроектів (самостійно та у співавторстві).

Для об’єктивності порівняємо ці дані з даними інших волинських депутатів, що представляють як владу, так і опозицію.

Отже, за час своєї роботи у Верховній Раді нинішнього скликання Анатолій Горбатюк виступив 26 разів (11 – з місця, 15 – з трибуни), підготував 6 депутатських запитів та 41 законопроект.

Катерина Ващук від Народної партії виступила 298 разів (243 рази з місця та 55 – із трибуни), оголосила 96 депутатських запитів, подала 94 законопроекти.

Григорій Смітюх від Партії Регіонів виступив 400 разів (212 з місця та 188 із трибуни), підготував 52 депутатських запити, подав 40 законопроектів.

Сергій Шевчук від БЮТ-Батьківщини виступив 169 разів (138 разів з місця та 31 – з трибуни), оголосив 30 депутатських запитів, підготував 14 законопроектів.

Отже як бачимо, двоє народних депутатів, які класифікуються як «політичний» вид (Катерина Ващук та Сергій Шевчук), мають, на відміну від пана Горбатюка, певний авторитет на Волині, довгу власну політичну біографію, проявляють практично за всіма показниками суттєво більшу активність, ніж Анатолій Горбатюк.

А Григорій Смітюх, якого можна класифікувати як депутата «фінансового» виду, теж досить плідно працює у парламенті.

Єдиний волинський депутат, показники роботи якого у парламенті ще гірші, ніж у Анатолія Олексійовича, це «титан» політичної, нафтової і наукової думки Ігор Палиця.

За всю парламентську каденцію він виступив аж 5 разів (завжди із місця), оголосив неймовірні два депутатських запити та підготував 5 законопроектів. Проте, незважаючи на дуже малу активність роботи і зважаючи на великі капітали, Ігор Петрович потрапляє до «фінансового» виду депутатів.

Так чому ж Анатолій Горбатюк, якій не є популярним і публічним політиком, не володіє значними фінансовими ресурсами і не входить до найближчого оточення вождів, опинився на досить високому як для нього (і прохідному, зважаючи на велику кількість присутніх діючих урядовців і чиновників) місці у списку Партії регіонів?

Про таку честь лише може мріяти, приміром, перший заступник голови Волинської ОДА, голова волинських регіоналів Олександр Башкаленко, що опинився на непрохідному 121 місці. І це при тому, що Башкаленко більш відомий і публічний ніж Горбатюк, займає вищу партійну посаду. Здається, логіки у цьому немає. Але її можна знайти, передивившись за цими посиланнями кілька відеороликів, які можна озаглавити як «Побиття регіоналами інших депутатів у Верховній Раді».







Ось де на всю широту розгорнулись «таланти» Анатолія Горбатюка і йому подібних! Депутат Горбатюк був учасником всіх останніх найвідоміших бійок і протистоянь у Верховній Раді, зокрема під час ратифікації сумнозвісних Харківських угод, закону про «язык», суперечки Олега Ляшка і Адама Мартинюка і так далі.

Саме кулаки та м’язи Горбатюка і забезпечили йому прохідне місце у партійному списку і «заслужене» віднесення до «бійцівського» виду депутатів.

Коли в природі збільшується чисельність агресивних видів тварин, які загрожують існуванню інших, миролюбніших, мисливцям видається позаплановий дозвіл на відстріл.

31 жовтня, під час виборів до Верховної Ради України, кожен з нас отримає своєрідну моральну «ліцензію на відстріл» тих чи інших видів депутатів українського парламенту.

Саме від нас з вами залежить, чи буде і далі зростати чисельність «бійцівських», «фінансових», та «найближчого оточення вождів», які витіснятимуть «політичних» депутатів. В кожного з нас буде два «постріли», два «патрони» - один по мажоритарці, другий – по партійних списках. Не промахнімося!

З небезпекою для власного життя та здоров’я види депутатів класифікував Сергій Григоренко