Чому потрібен Центр національно-патріотичного виховання

На чергову сесію Луцької міської ради, що відбудеться вже цієї середи, 26 жовтня, «Народним контролем» вкотре виноситься проект рішення про створення Комунального закладу «Центр національно-патріотичного виховання».

Ідея не нова і автори, можливо б, відмовилися від цієї ініціативи, якби міська влада робила мінімальні кроки для об’єднання зусиль усіх суб’єктів виховного процесу, якби був присутній діалог з громадськими організаціями та якби організовуючи відзначення загальнодержавних свят, враховувалися інтереси усіх сторін.

Коротко про необхідність створення Центру національно-патріотичного виховання.

По-перше. Патріотичне виховання має бути цілеспрямованим! Нам потрібно виховувати майбутніх захисників України, адже національно-патріотичне виховання є складовою частиною політики національної безпеки держави. Просто пригадайте, з яким настроєм на Схід їхали перші мобілізовані юнаки, а з яким –добровольці. Військові комісаріати звітували про низьку явку на виклики, новини рясніли повідомленнями про ухиляння від несення конституційного обов’язку, чоловіків залякували кримінальною відповідальністю… І ще була купа інших негативних моментів, на яких не хочу акцентувати увагу. Та саме вони і стали наслідком недостатнього патріотичного виховання. Про що не можемо говорити, характеризуючи добровольчі батальйони, кістяк яких на початках тримався саме на вихованцях національно-патріотичних організацій. І я більш ніж переконала, що більшість юнаків з задоволенням буде відвідувати додаткові заняття з військової справи.

Дозвольте дітям самим обирати напрям, у якому вони хочуть себе розвивати і яким буде займатись профільна установа. На мою думку, це можуть бути секції із історико-краєзнавчої, спортивної, військової роботи. Діти повинні хотіти самі отримати та розвивати певні навички та знання. Патріотичне виховання, це не тільки щотижневе піднімання/спускання державного прапора, співання української пісні на черговому шкільному концерті чи присутність «під список» на урочистому загальноміському заході. Дітей треба виховувати та заохочувати, пропонуючи цікаві форми і зміст.



По-друге. Патріотичне виховання має бути системним! Це безперервний та довготривалий процес, в якому важливо об’єднати зусилля усіх сторін – владних структур, освітніх та культурних установ, громадських організацій. Точкова діяльність розрізнених структур не здатна забезпечити успішного результату. Підтвердженням цього є відзначення Дня захисника у Луцьку 14 жовтня. Вийшло так, що заходи громадських організацій, навіть традиційно щорічні, не були враховані владою (маю на увазі розпорядження міського голови «Про відзначення Дня захисника України»).

А все через відсутність ініціативи міської ради у спілкуванні з громадськими організаціями. Тому Центр має стати вихідною точкою та плацдармом у діяльності зпатріотичного виховання для всіх сторін. Це забезпечить спілкування на рівних для всіх учасників процесу, укріпить партнерські стосунки, об’єднає зусилля. А найважливіше, що патріотичним вихованням будуть займатися щоденно.

Я особливо шаную свято Покрови, бо 14 жовтня, для нас, українців, це особливий день. Це свято справжніх патріотів, відчайдухів та революціонерів, які 14 жовтня всі останні 25 років заповнювали собою міські майдани і вулиці. Цього року я їх побачила в невеликій кількості, пізно вечері, зі смолоскипами в руках. Натомість багато було влади, різного рівня і складу, яка маючи ресурс нотаріально оформила право на патріотизм за собою.

По-третє. Необхідний ресурсний центр з патріотичного виховання! Центр генеруватиме нові ідеї, пропонуватиме цікаві методики, організовуватиме спільні заходи. Впевнена, що виховниками Центру будуть розроблені та апробовані методики виховання та навчання, які знайдуть підтримку в освітян. Для громадських організацій Центр стане опорою, які через здійснення своєї діяльності на громадських засадах з обмеженим фінансуванням не завжди можуть реалізувати задумане.

В здійсненні патріотичного виховання, як писала вище, важливо консолідувати зусилля всіх сторін, а їх накопичений досвід поширювати та вдосконалювати. Бо не завжди ми знаємо, хто і що робить в цьому напрямку. Для прикладу, що знає міський голова М.Романюк про ПЛАСТ можна почути тут: https://www.youtube.com/watch?v=l4OkiLFSJHM на 2:48:10.



І на кінець. Нам багато закидають, що треба підходити до питання використання коштів місцевого бюджету з позицій пріоритетності та економії. Та хіба можна економити на майбутньому? Варто ретельніше переглянути пропоновані чиновниками ймовірні витрати з міської казни, щоб зрозуміти, що кошти є. Просто треба відмовитися від чергової купівлі килимового покриття в чиновницькі кабінети, ремонту адмінбудівлі чи збільшення штатних одиниць для установи із сумнівною діяльністю.

Насправді, якось дивно в час війни на Сході розказувати, для чого Центр національно-патріотичного виховання треба та чим буде займатись. Та це ще раз підтверджує необхідність такої структури. Бо поки влада буде пропонувати громадським організаціям реалізовувати чесно виграний проект для учасників АТО за власні кошти, а депутати говоритимуть, що «національно-патріотичного виховання є в міру» та «у нас в Расіі», Другу світову війну називатимуть «великою вітчизняною», доти триватиме боротьба. Сьогоднішня інвестиція в патріотичне виховання забезпечить кілька впевнених кроків до мирної та успішної України завтра.