Мости
Мости горять. Було це неминучим.
Минуле залишається позаду.
Я сам собі всі вироки озвучив,
І сам у себе відібрав посаду.
Тут – роздоріжжя, там – прямі маршрути.
Куди піти? А серце щось не каже.
В нас, друже, на руках надіті джгути,
Те, що в душі – ото лише і наше.
Хтось істину знайде в сім’ї, в любові,
А хтось знайде у повному стакані.
Нема різниці в відстані, чи мові,
Якщо ці руки теплі і кохані.
Тут – літо, там – зима. Яка різниця?
Річ в людях, і ніяк не у погоді.
Комусь мить щастя зараз тільки сниться,
А комусь щастя – це життя. Та й годі.
Минуле залишається позаду.
Я сам собі всі вироки озвучив,
І сам у себе відібрав посаду.
Тут – роздоріжжя, там – прямі маршрути.
Куди піти? А серце щось не каже.
В нас, друже, на руках надіті джгути,
Те, що в душі – ото лише і наше.
Хтось істину знайде в сім’ї, в любові,
А хтось знайде у повному стакані.
Нема різниці в відстані, чи мові,
Якщо ці руки теплі і кохані.
Тут – літо, там – зима. Яка різниця?
Річ в людях, і ніяк не у погоді.
Комусь мить щастя зараз тільки сниться,
А комусь щастя – це життя. Та й годі.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Пащенко, роби щось! В нього вже джгути на руках, та вирок він собі озвучив...
Вже пізно.