Деградація телебачення – деградація нації

Від початку заснування українського телебачення та упродовж останніх 20-ти років можна простежити динаміку його розвитку. Однак останнім часом відзначається різка зміна формату українського телепростору. Якщо раніше ефір був орієнтований на високорозвиненого, освіченого глядача, якого цікавить навколишня дійсність та мистецтво, то зараз спостерігаємо певну змістову деградацію, адже ефір все більше наповнюється лише розважальними програмами, різноманітними шоу, а важливі суспільні проблеми замовчуються. Фактично телеефір перетворюється у метод зомбування нації.

Український телепродукт зазнає змін, а кращі традиції відходять у минуле. Зменшується відсоток українськомовних передач, музики, кіно і театру. Телевізійники все більше уникають різноманітні культурні події національного значення та акції протесту в Україні, не висвітлюють дії правоохоронців, спрямовані на блокування протестів та подальше переслідування їх учасників. Українці все більше не довіряють інформації з українського телеефіру, яка вже не виходить без упереджень та фальші.

У сучасному світі найпершим джерелом інформації для більшості людей є ЗМІ, які, оперуючи неправдивою і сфальсифікованою інформацією, останнім часом перетворилися у засоби маніпуляції людською свідомістю.

У новинах журналісти зосереджуються на сенсаціях, збоченнях та вбивствах (ТСН явний приклад тому). Самореклама, плітки, дрібне політиканство та шельмування опонентів стають ключовими тенденціями українського телерадіомовлення. Рівень і якість телепродукції катастрофічно падає, а з ним зникає моральне здоров’я дорослих українців, не кажучи вже про юного глядача. Людська психіка просто не витримує того, що показують на телеекранах. Спокусливі сцени, гламурні дівчата і хлопчики «невизначеної» орієнтації, безголосі співачки і напівроздягнені танцюристи – таке наповнення накидає хибні життєві цінності, штовхає в атмосферу обману й зверхності. Бути «шустряками» і крутіями стає модно й актуально. Такі риси пропонуються дітям навіть героями мультфільмів.

Тенденція моральної «інвалідизації» українських телеглядачів продовжується. Зі зміною керівництва на улюбленому телеканалі молоді - «Студії 1+1″, відбувся перехід на «рупора» російського шоу-бізнесу, зникла ліцензійна чистота продукції каналу. ICTV (International Commercial Television) відмовився від щоденної програми “Територія А”, завдяки якій десятки молодих українських гуртів стали відомими, «Скрябін» та Юлія Лорд зокрема.

За словами Наталії Лігачової, засновника і шеф-редактора журналу ”Телекритика”, усі українські телеканали так чи інакше залежать від влади. До її думки можна навіть додати, що тепер усі телеканали залежать від влади та грошей. Комерціалізація ЗМІ останніх років сприяла збільшенню кількості "джинси" (прихованої реклами). Зосередження багатьох телеканалів у руках політичних діячів нівелює журналістську діяльність як незалежний фактор впливу на соціум, перетворюючи її в маніпулятора, в механізм накидання ідей, в зброю інформаційної війни з власним народом.
На українських телеканалах процвітає „дикий ринок”. Редактори прагнуть за рахунок подачі в ефір карколомних за формою та примітивних за змістом сюжетів, розрахованих на невибагливі смаки, підвищити рейтинг своїх програм. У цьому випадку з’являється можливість максимально вигідно продати рекламний час. Тобто – телебачення це бізнес! Бізнес, а не мистецтво, як це передбачалось на етапі його зародження. Примітивізм заполонив телепростір, і наразі перспектив для розвитку інтелектуального та незалежного телебачення майже немає. Існують лише перспективи деградації. Розважати, а не інформувати, дискутувати чи вчити - провідна тенденція більшості сучасних українських телеканалів.

«ЗМІ давно вже не виконують своєї функції, оскільки давно вже лежать у позі "зю". В тій самій позі, в якій вони лежали в останні роки Кучми. Є величезна кількість людей, які виконують роль підставки для мікрофона і картинки під це озвучення. Жодної реальної аналітики, крім як на двох каналах, які ще рипаються, ТВі і 5-му, жодної аналітики, спроби проаналізувати, що було перше, курка чи яйце, я більше ніде не бачив. Всі інші ЗМІ, так чи інакше, виконують роль пропаганди. І ця пропаганда настільки ж недолуга, як і внутрішня політика цієї влади» , - розповідав Роман Чайка у інтерв’ю «Телекритиці».

Аналізуючи опитування зроблене сайтом aratta-ukraine.com на тему «Що таке сучасне українське телебачення?», ми бачимо, як 25.23 % користувачів відповіли, що такого явища, як українське телебачення просто не існує, 24.14 % назвали його джерелом розбещення і деградації, а 15.34 % вважають, що це суцільна “попса”, “джинса” і “мило”. Навіть пересічні громадяни переконані, що українське телебачення справді деградує.
«Будь-якому українському глядачеві зараз видно, що телебачення із засобу інформації перетворилося на засіб пропаганди і розваг. Я думаю, що наслідок цього буде дуже простий: все більше українців будуть шукати правдиву інформацію з інших джерел, у першу чергу з інтернету», - відповів Андрій Шевченко, депутат із фракції «БЮТ-«Батьківщина» у розмові з Радіо Свобода.

Сучасне українське телебачення – це лише засіб розважати примітивну публіку примітивними програмами та закордонними серіалами. Закриті програми, які хоч у якийсь спосіб пропагували щось українське, до прикладу у грудні 2011 року телеканал ICTV закрив останню дитячу передачу Сашка Лірника «Українська Казка». Діяльність телебачення перебуває в тісному взаємозв’язку з подальшим розвитком української державності та демократії, економічними і духовними змінами в суспільстві. А як відомо, теперішня ситуація трактується, як безлад, безлад у країні, безлад у правлінні, безлад у свідомості її громадян. Відбувається тотальний наступ на психіку українців незрозумілими на перший погляд ток-шоу, реаліті-шоу та дешевими серіалами.

Інтелектуальна публіка вже давно втекла від екранів телевізорів до комп’ютерних моніторів. Справжні інформаційні емоції наразі перекочували до інтернету, тому що поки що лише в інтернеті люди можуть отримати правдиву інформацію, зіставити її з іншими медійними джерелами.

Сучасний стан національного інформаційного простору, зокрема телебачення можна назвати не інакше, як деградацією. Зважаючи на те, що саме телебачення є для багатьох громадян головним джерелом інформації і культурним "вихователем", то це однозначно призведе до масової деградації суспільства.
Катастрофічне зменшення відсотка культурних і просвітницьких програм на всіх каналах дуже швидко позначиться на зниженні моральності і загальної культури. Інтелектуальний „голод” буде компенсуватися іншими, штучними потребами, що може набути незворотних наслідків.

Телебачення вважають головним комунікативним каналом у сучасному світі. Воно є головним провідником так званого житєвого «оптимізму». Тому й не дивно, що телепростір, наповнений фальшивим сміхом та примітивним глузуванням, особливо глузуванням насамперед із глядачів телеканалів, формує примітивні стереотипи людських взаємин. Доки в Україні не буде громадського мовлення, справжнього, а не лише з вивіскою, доти держава буде на небезпечному шляху суспільної деградації.

Телеефір став зброєю в руках ворогів, адже він просто став методом зомбування. Немає об’єктивності та незаангажованості – немає справжнього телебачення, немає правдивого джерела інформації для більшості громадян, немає того основного фактору, який формує свідомого і мислячого громадянина. Деградує телебачення, а значить деградує і свідомість кожного, хто залишається більшість свого вільного часу біля «блакитних» екранів.