Волонтерство в Україні: як підтримати і посилити мотивацію?

Волонтерство стало частиною світогляду українців. Однак законодавчо масштабний волонтерський рух "легалізовано" тільки на початку року. Як підтримати організаційно й мотиваційно волонтерство, щоб забезпечити волонтерську традицію для майбутніх поколінь українців? Найкращі світові практики дають відповідь на це запитання.

Після Революції Гідності фокус цілей змістився з матеріальних на нематеріальні. Перш за все це відбилося у безпрецедентному волонтерському рухові. Згідно з соцопитуваннями, понад 80% громадян вважають волонтерський рух обов'язковою складовою розвитку громадянського суспільства, при цьому майже чверть українців були або є волонтерами. Тобто волонтерство вже стало частиною культури і світогляду української нації.

Однак ця хвиля громадянської активності, яка народилася майже спонтанно, потребує спрямування, кращої організації та мотиваційного заохочення. Передусім ідеться про підвищення волонтерської мобільності громадян та розгортання досвіду різнопланової волонтерської діяльності, зокрема серед молоді.

З березня 2015 р. волонтерство "офіційно легалізоване", оскільки набрав чинності новий закон (№1408) "Про волонтерську діяльність". Це був лише перший крок парламенту назустріч волонтерам і волонтерському рухові. Попереду — законодавча імплементація найкращого світового досвіду, який допоможе наростити практики мільйонів українських волонтерів.

Посилення мотивації бути волонтером

"Понад 100 мільйонів людей у Європі є волонтерами, 3 з кожних 10 європейців стверджують, що беруть участь у роботі на добровільних засадах, і майже 80% європейських громадян вважають, що волонтерська діяльність є важливою частиною демократичного життя в Європі. Тому інвестиції у волонтерську діяльність є інвестиціями у соціальну згуртованість суспільства". (Європейська хартія прав та обов'язків волонтерів)

Держава зобов'язана стимулювати людей долучатися до громадської активності. Наприклад, у Німеччині діє державна програма підтримки волонтерів, — активісти отримують певні пільги і сплачують нижчі податки. У США переважно саме волонтери будують соціальне житло, доступне для соціально уразливої молоді.

У ЄС і США волонтери мають переваги при працевлаштуванні, головним чином завдяки своєму досвідові безкорисливої праці. Зокрема, у багатьох європейських та американських організаціях для працевлаштування, вступу або успішного закінчення престижного вищого навчального закладу необхідно мати певну кількість відпрацьованих у ролі волонтера годин (волонтерських кредитів). Зазначений у резюме волонтерський досвід завжди позитивно вирізняє кандидата з-поміж інших.

Наші сусіди, зокрема Молдова, вже давно втілили цю норму на законодавчому рівні: там при рівній кількості балів за результатами ЗНО віддається перевага абітурієнтам із досвідом волонтерської праці.

У Європейському Союзі є чітке розуміння, що волонтерство підвищує конкурентоздатність і дає можливість кар'єрного зростання. Така норма може запрацювати і в Україні, оскільки міститься в зареєстрованому в парламенті законопроекті "Про молодь" (№3621), згідно з яким волонтерство трактується вторинною зайнятістю молоді, а отримані волонтером навички розглядаються як важлива складова професійної орієнтації та розвитку молоді.

На практиці це означає, що у відповідному Наказі Держстату про облікові картки державних органів і органів місцевого самоврядування після розділу "вища освіта" має з'явитися розділ "неформальна освіта", а після розділу "трудова діяльність" волонтер зможе задекларувати свій досвід і у графі "волонтерська діяльність". Це серйозний мотиваційний стимул для волонтерів та активних громадян отримати фактичні преференції при влаштуванні на роботу в органах державної влади, а також у середньому і великому бізнесі, який теж веде відповідний кадровий облік.

Соціальний захист волонтерів

В Україні волонтерська діяльність трактується цілком безкорисливою, тобто не передбачає жодної можливої фінансової винагороди. Тим часом у Європейському Союзі після багатьох років дискусії на це питання вже давно дали відповідь.

Наприклад, волонтери Європейської волонтерської служби під час довгострокового волонтерства в іншій країні не просто отримують майже 30 євро в день на кишенькові витрати, — вони про ці кошти навіть не зобов'язані подавати звіт (пораховано, що так чи інакше волонтер витратить ці кошти на харчування та інші мінімальні побутові потреби).

У Румунії закон стосовно безробіття наголошує, що мінімальна винагорода за волонтерство не є безпосередньою причиною для втрати соціальних виплат (наприклад, виплати на випадок безробіття та інших виплат особі, застрахованій у системі соціального медичного страхування та системі соціального страхування).

У Польщі, згідно із законом про податок на доходи фізичних осіб, обсяг усіх виплат, отриманих волонтерами у зв'язку з їхньою волонтерською працею, звільняється від податку з доходів. Такими виплатами є, наприклад: витрати на харчування, витрати на робочі поїздки, добові та інші необхідні витрати, яких зазнав волонтер, надаючи послуги, витрати на навчання волонтера в галузі послуг, які надає волонтер, витрати на страхування цивільної відповідальності, медичне страхування, страхування від нещасного випадку тощо.

Тому всі відшкодування витрат волонтера, яких він зазнає у зв'язку з волонтерською діяльністю, мають звільнятися від сплати податку з доходів. Волонтери мають бути звільнені від ПДВ, оскільки це найчастіше не дасть жодного додаткового доходу в бюджет, а, швидше, створить адміністративний тягар, непосильний для волонтера.

Окрім того, у рекомендаціях ООН "Volunteerism and Legislation: a Guidance Note" чітко визначено, що національне законодавство повинне встановити, які види компенсацій мають право обґрунтовано отримувати волонтери і при цьому не розглядатися як "наймані працівники" у галузі трудового права. Має бути прямо передбачено, що дія положень про мінімальну заробітну плату не поширюється на волонтерів. Законодавство у сфері соціального забезпечення повинне створити умови, які дозволять учасникам займатися волонтерською діяльністю, не втрачаючи при цьому своїх пільг.

Корпоративне волонтерство

Ще однією важливою формою стимулювання волонтерства на Заході є так зване корпоративне волонтерство. Із 70-х років минулого століття найбільші світові компанії почали стратегічно планувати свою участь у вирішенні суспільних питань. Одним зі способів цієї активності стало стимулювання залучення своїх працівників до волонтерської праці — від виділення окремих днів у робочому графіку для спільної праці на користь громади до спеціальних волонтерських відпусток (кожен працівник може взяти для здійснення волонтерської діяльності певну кількість днів відпустки як за власний рахунок, так і за рахунок підприємства)

В Україні також зростає розуміння потенціалу корпоративного волонтерства серед бізнесу. Зокрема, 64% топ-менеджерів українських компаній розглядають "соціальну відповідальність" як відповідальність бізнесу перед суспільством. Відповідне заохочення також необхідно закріпити у національному законодавстві. Жодних пільг компаніям наразі не потрібно — досить лише створити законодавчу можливість для працевлаштованих волонтерів легально поєднувати свою вторинну (волонтерську) і основну зайнятість.

Європейська хартія прав та обов'язків волонтерів чітко говорить: "Доступ до волонтерської діяльності та можливість мати активну громадянську позицію є правами, а не привілеями". А рекомендація агенції ООН з волонтерства, викладена у "Volunteerism and Legislation: a Guidance Note", зазначає: "Трудове законодавство повинне заохочувати і сприяти участі найманих працівників у волонтерській діяльності".

Найближчим часом відповідні законопроекти буде внесено до українського парламенту.

Неформальна освіта і волонтерська мобільність

Однією з проблем, яку відзначають українські волонтери, є брак відповідних знань для своєї роботи та реалізації проектів. У Європі давно зрозуміли важливість освіти для волонтерів та освіти, що надають волонтери.

Наприклад, у Німеччині існує Академія волонтерства — навчальний заклад, у якому готують фахівців для роботи з волонтерами. Тобто є розуміння, що менеджер волонтерських програм — це професія. Окрім того, у ряді країн демократичного світу всі охочі можуть пройти безкоштовні тренінги з волонтерства, а також низки інших сфер і здобути важливі навички. Вирішити це питання в Україні допоможе визнання державою неформальної освіти. Відповідний законопроект (№2121) уже давно погоджено всіма комітетами, а також підтримано громадянським суспільством. Він допоможе "легалізувати" роботу тисяч людей та низки громадських організацій, які безкоштовно проводять тренінги, семінари, лекції тощо. Таким чином, неформальна освіта дуже тісно пов'язана з волонтерством у питанні становлення громадянського суспільства.

У цьому контексті також давно назріло питання ратифікації Україною "Європейської конвенції про заохочення міжкордонної довгострокової волонтерської служби для молодих осіб". Окрім ряду країн Європейського Союзу, її ратифікували навіть Азербайджан і Вірменія ще у 2001 і 2005 рр. Цим документом Рада Європи відзначила необхідність розвитку та просування міжнародної довгострокової волонтерської служби молоді. Документ встановлює правову основу для транснаціонального волонтерства і готує грунт для надання молодим волонтерам Європи відповідного юридичного статусу. Конвенція, фактично, легалізує міжнародне європейське волонтерство для молоді на загальних правилах із типовими угодами та єдиним режимом прийому волонтерів. Депутатський запит щодо необхідності ратифікації зазначеної Конвенції вже подано до Кабінету міністрів України.

Своєю чергою, Конвенція сприятиме посиленню співпраці України з European Voluntary Service (EVS), який функціонує у рамках освітньої програми ЄС Erasmus+. Такі програми — це вікно можливостей для тисяч молодих українців як щодо участі у волонтерських проектах ЄС, так і щодо залучення додаткових ресурсів.

Волонтери насправді не потребують особливої допомоги від держави, адже таку допомогу самі надають, а деколи навіть замінюють державні інституції там, де вони не впорюються.

Саме так було на Донбасі, особливо у перші місяці російської агресії проти України, коли державна система виявилася майже безпорадною перед навалою ворога. Волонтерський рух тут спрацював миттєво.

Тому йдеться про створення законодавчих можливостей і мотивацій для людей доброї волі, які, роблячи добрі справи, формують справжню українську націю. "Не питай, що Україна зробила для тебе. Запитай себе, що ти зробив для України" — саме за цим принципом діють волонтери. Це й означає — бути Громадянином.