Фільм "МАТЧ": російський кінематограф і Україна

У своєму блозі я часто пишу невеликі відгуки про фільми, які доводиться дивитися. Цього разу останній свій допис вирішив опублікувати і тут.

"Матч" (2012, Україна-Росія). В дні, коли цей фільм тільки вийшов у прокат і його почали демонструвати в кінотеатрах, я навіть не вникав у суть ідеологічних дискусій, які велися навколо нього то тут то там по блогах, соціальних мережах, в коментарях на новинарних сайтах і далі по списку... (Потрібно було для початку подивитися це скандальне видиво). Пригадую, що низка організацій вимагали в Мінкульту заборонити фільм і вилучити його із кінотеатральних списків. Мовляв, стрічка ображає гідність українців, перекручує історичні факти і спекулює на трагічних сторінках воєнної історії Києва... Напишу декілька слів. І наперед прошу вибачення за емоції та різкість суджень. В історію вдаватися не буду. То тема для іншої розмови.


Не пройшло і півроку (чи скільки там), як фільм Малюкова таки втрапив перед мої очі. (Липневий вечір. Спокій. Внутрішній. Прагнення до естетичних оцінок дійсності і її об'єктів загострюється...). Декілька слів про сюжет фільму. Історія про небезвідомий "матч смерті" київських динамівців проти німців, на кону в якому стояло життя футболістів: у випадку перемоги "радянських" гравців мали розстріляти. Ну і само собою життя у воєнний період: любов, фронт, окупація, табори, євреї, спалення Києва, розстріли, типу зрадники і типу герої. Крапка.

Російський "продержавний" кінематограф убогий. До неможливості. Штампувати дешеву агітацію для нього справа звична. Пропагандивна машина працює і її жорна перемелюють все, що трапляє в лабети механізму: історичні факти, тло епохи, національну честь і гідність інших народів. На що не підеш, щоб вчергове зліпити культову бачину псевдогероїв пвсевдовизвольної боротьби для забитого народу? Спекулювати на історії? - "нє, нє слишал!..". А от радянський рай перед війною, добровольці які дружніми шеренгами йдуть в армію, - все це ми чули і знаємо. Пздц. Феєрично!.. На вибори ж ходимо, йопта. Теж дружніми рядами)

Як ніколи мені хочеться висловитися критично в бік творців фільму.

Український народ у фільмі Малюкова фактично однобоко зображений у вигляді дрібної, прислужливої челяді, характерними рисами якої є запроданство, вбогість духу, хронічний переляк, підступність, зрадливість і інші ненайліпші людські "чесноти". Особливо чітко у стрічці простежується мовний водорозділ між героями: носії української - колаборціоністське бидло, російської - переважно доблесні герої і захисники "вітчизни". (Можливо, в мене якась паранойя на грунті ставлення російської політідейної верхівки та виконавців її замовлень до України та нашої національної історії, але ті, хто бачив цей фільм погодяться у його абсолютному неконструктивізмі. Я не беруть когось захищати, бо не знаю що таке ПЕКЛО війни, але є якісь рамки розуміння та поваги!..)

При цьому я мовчу, що фільм знятий дупа як неякісно; що більша половина сцен вбого непереконлива і висмоктана з пальця; що сюжетні переходи недолугі, а більшість акторів відверто ніякі; що деякі "НАШІ" актори мали хоча б мінімальну повагу до себе і не брали участь у такому тупозному партійно-замовному фарсі. Але ні. Малороси рулять. Що їм лишається - свого немає, то чому б не засвітитися в ролі якихось дрібних лошків у російському гамнокінематографі??.. Чому навіть в цьому не підтвердити правоту імперських ідеологів?... Ну і сміхотворність всіх футбольних сцен та навколофутбольних ляпів. На двійку. З мінусом.

Проте з іншого боку - чого можна було чекати від таких держзамовлень? Базару ноль. Творіть і далі свої шедеври для довірливого плебсу. Але приберіть свої руки від того чого вас не стосується. ЗНІМІТЬ декілька шедеврів про СС Кубань - слабо?) Покажіть історію такою якою вона була. Зніміть декілька блокбастерів про НКВД та тортури над мирним українським населенням, про "ковпаківців" які грабували українські села, про голодомори, розстріли, депортації, концтабори які нічим не поступалися німецьким. Йопта) Теж нє слишалі?.. Ок.

Одна з найтупіших кінцівок. яку мені коли-небудь доводилося бачити. Безруков, який і без "матчу" мені ніколи нічим не виділявся серед конвеєру російського серіального м'яса, у цьому фільмі яскраво продемонстрував свої проблеми з дикцією та виразністю мовлення. Все.

що цьому можна протиставити? тисячі таких гнівно-емоційних постів на зразок мого? ні. ОЧЕВИДНО Я АПЕЛЮЮ В ПУСТОТУ І Я ЦЕ ПРЕКРАСНО УСВІДОМЛЮЮ. цьому можна протиставити тільки СВОЄ КІНО. своїх ГЕРОЇВ і свою ІСТОРІЮ. тільки повагу до себе та тих людей, дякуючи яким ми зараз живемо в країні з мирним небом.