Вугільні кульбіти нардепа Гузя

11 грудня шахтарі Волині знову нагадали про себе і свої біди відчайдушним кроком – перекрили дорогу державного значення, сполученням «Київ – Ковель – Ягодин». Вимоги в гірників прості: отримати законно зароблену заробітну плату.

Протести шахтарів не припиняються протягом року. Вже й не злічити скільки разів гірники перекривали трасу Ковель-Жовква, відмовлялися спускатися в шахту, їздили на зустрічі у профільне міністерство, протестували і навіть голодували в Києві. Але пробити стіну чиновницької байдужості уряду Арсенія Яценюка ніяк не вдається. Схоже, що в уряді вирішили поставити остаточний хрест на шахтах Волині.

Першим тривожним дзвіночком для шахтарів стало голосування Верховної Ради у грудні 2014 року за Програму уряду в якій чітко було прописано закрити протягом п’яти років 32 шахти. В цей перелік шахт, яким наказали довго не жити, потрапили і нововолинські шахти.
Саме це голосування стало лакмусовим папірцем для народного депутата України від 19-го округу Ігоря Гузя. Він, тільки ставши депутатом, підтримав не своїх виборців-шахтарів, а партійного патрона Арсенія Яценюка і своїм голосом «за» дозволив розпочати шахтоцид гірників Волині. А простіше кажучи, зручно вмостившись у будівлі під куполом, плюнув на кожного шахтаря, що за нього проголосував, повівшись на солодкі обіцянки.

А обіцяв Гузь багато. Сипав словами і зманював шахтарів проголосувати за нього, бо ж мовляв, я з Арсенієм Петровичем щодня на телефоні і як тільки стану депутатом гроші на шахти потечуть стрімкою рікою.

«Ігор Гузь упевнений, що уряд Арсенія Яценюка й надалі не підводитиме гірників, бо йдеться не тільки про погашення якихось поточних боргів чи платежів, влада має більш стратегічні плани, метою яких є повний пуск шахти №10» - такі пафосні картини напередодні виборів у виданні «Буг», малював шахтарям Ігор Гузь. (http://bug.org.ua/article/кандидат-у-нардепи-розповів-що-потріб-7623/)

Протягом 2015 року Ігор Гузь обіцяв шахтарям чимало: і зарплату їм виплатять, і шахти закриватимуть поетапно, і 10-ту шахту добудують. Схоже, що нардеп просто насміхався над шахтарями, адже з усього обіцяного нічого виконано не було.

На персональному сайті Гузя в листопаді з’явилася інформація, яка стосується закриття шахт №1 та №9. «Ми не можемо допустити того, щоб ці шахти перестали функціонувати у 2016-му році. Там знаходиться велика кількість кваліфікованих працівників», – додав нардеп. Він стверджує, що якщо нововолинські шахти перестануть діяти, то фахівці гірничої справи почнуть опановувати нові сфери роботи. Відтак, Нововолинськ втратить можливість забезпечити робочими місцями гірників із неприбуткових шахт на шахті №10».
Гузь певно, не вважає за потрібним зважати на доконаний факт - розпорядження №696 від 8 липня 2015 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яким затверджено перелік шахт, що ліквідуються. Є в цій категорії шахта №9 «Нововолинська» і її буде закрито. Ця копальня, за словами шахтарів, є перспективною, адже лише запасів вугілля в ній на 10 років стабільної роботи.
Час показав, що обіцяні напередодні виборів Ігорем Гузем гроші не потекли, а лише зрідка капають і то тільки тоді, коли шахтарі перекривають дороги чи їдуть на Київ. Гузь на протести шахтарів уже не приїздить, а якщо й зустрічається, то лише з шахтними босами. Коли у жовтні нововолинські гірники голодували під Адміністрацією Президента, то про підтримку народних депутатів сказали так: депутатська група «Захистимо вугільну галузь!» не працює, а мажоритарник Ігор Гузь влаштував брифінг, аби «засвітитись»: після цього нардепа не бачили. (http://ar.volyn.ua/20151011-u-kyjevi-prodovzhuyut-holoduvaty-volynski-shahtari/)

Певно, боїться Ігор Гузь, що за свої популістські слова та дії доведеться відповідати. Шахтарі - люди рішучі, можуть зловити і в шахту на кілька днів спустити нардепа, щоб подихав шахтним пилом і на власній шкурі відчув, яка вона шахтарська праця на кількасот метровій глибині.

Щодо шахти №10, то вона не тільки стала всеукраїнським довгобудом, але ще й гарним інформаційним приводом для Гузя побігати по Раді зі шматком вугілля та повисловлювати свою турботу про її добудову на заїжджених телешоу. А по факту з 200 мільйонів гривень передбачених на її будівництво у цьому році навіть половина не надійшла.
За рік роботи уряд Яценюка не спромігся створити ефективну та дієву програму виведення вугільної галузі з кризового стану. А все тому, що потрібно реально прикрутити гайки олігархам та надягти кайданки на низку високопосадовців, які наживаються на дотуванні галузі. Невже Гузь та Яценюк не знають, з якою метою будувалися шахти Львівсько-Волинського басейну, на які електростанції постачалося вугілля і в чиїх руках нині Добротвірська та Бурштинська ТЕС? Знають, тільки не сміють в бік Ахметова навіть косо глянути.

Ще в січні 2015 року Міністр енергетики і вугільної промисловості України Володимир Демчишин розповідав про можливість переходу українських ТЕС з антрациту на вугілля марки «Г» (газовий). Він запевняв, що профільний інститут вивчає і розробляє технологічну процедуру переведення українських ТЕС на новий вид палива.
«Адже марку «Г» ми можемо привезти і з Польщі, і в нас її можна добувати, наприклад у Львівсько-Волинському басейні», – говорив пан Демчишин. Та пройшов майже рік і ніхто про переведення українських ТЕС на новий вид палива вже не говорить, і Україна продовжує купувати вугілля у ворожій Росії, але тільки не у власних шахтарів.
А Гузь, як хитрий досвідчений популіст, взяв на озброєння нову стратегію і почав переводити стрілки на міністра Демчишана. Мовляв, його потрібно звільнити. Тільки важко зрозуміти як заміна однієї людини іншою скасує програму уряду та численні розпорядження про закриття шахт. Чому цього не добивається нардеп? Чому не йде до того з ким, як вихвалявся, щодня на телефоні і вимагає виконання обіцянок Демчишина про можливість переходу українських ТЕС з антрациту на вугілля марки «Г»? Чому за рік роботи сильної команди для складних часів шахтарям не запропонували альтернативи не закриття шахт? А тому, що ніхто дбати про людей не хоче, мавр зробив свою справу і умив руки. Та й за словами знайомих шахтарів, нажитися на закритті шахт можна не гірше, ніж на їх будівництві.
Не варто забувати чим закінчилися шахтарські страйки на початку 90-х. Тодішній прем’єр Масол подав у відставку. Уряду Яценюка і його другу-популісту з Волині Гузю теж слід починати пакувати валізи. Бо можуть не встигнути і, під стукіт шахтарських касок, втікатимуть з київських кабінетів в чому мати народила.

Ярослава Вознюк