Книга

«Книга»

Чому я знов не говіркий?
Чому душа все плаче й плаче?
Я вирвав з книги сторінки,
Яких раніше і не бачив.

Я був холодний до жалю,
Не визнавав свої невдачі,
Я Бога лиш про те молю,
Щоб Він гріхи мені пробачив.

Назад немає вороття,
Минуле – як бурхлива повінь,
Хтось пише книгу про життя,
Для мене моя книга – сповідь.

Минають дні, минуть роки,
А я писатиму все більше.
Любов на відстані руки,
Але вона вже зовсім інша.

На жаль, не знає серце нот,
Які розтоплять вічну кригу.
Хтось закриває свій блокнот,
А я закрию свою книгу.

Сергій Завалко