Колективний Янукович

У 1963 році на ранчо у провінції Кордова в Іспанії відомий нейрофізіолог Хосе Дельгадо за допомогою направленого радіосигналу миттю приборкав розлюченого бика. На першій сторінці газети The New York Times з'явилася стаття про цей досвід, названий «найпромовистішою демонстрацією цілеспрямованого впливу на поведінку тварини шляхом зовнішнього управління його мозком». Подібні експерименти він проводив і з людьми. У свій час світ шокувала моторошна фраза Дельгадо: "Ми повинні в електронному вигляді управляти мозком. Коли-небудь арміями та генералами буде управляти електрична стимуляція мозку ".

Ще декілька десятків років тому активно обговорювався ефект застосування «25 кадру» - способу впливу на підсвідомість людей шляхом вставки у відеоряд прихованої реклами у вигляді додаткових кадрів. Крім того, розглядалися й інші способи впливу: подача на ультразвукових (понад 20 кГц) та інфразвукових (нижче 20 Гц) частотах звукових впливів (наказів), випромінювання наднизьких частот (3-12 Гц) високої потужності (виклик почуття тривоги і страху), подача на зоровий канал інформації з частотою 180 Гц (пряме введення в підсвідомість, оминаючи свідомість, будь-якої текстової та графічної інформації), пригнічення і деформація психіки випромінювачами надвисоких частот, управління поведінковими функціями мозку людини (генератори спінорних або торсіонних полів), чергування світла і темряви з частотою альфа-ритму - 8-13 Гц (придушення контролю уваги), попередній вплив при ритмі імпульсом у півтора удару в секунду з частотою 15-30 Гц (виклик стану збудження, при збільшенні ритму до 2 ударів в секунду - рептідний транс), застосування різноманітних комп’ютерних психотехнологій і т.д. Йдуть активні розмови про пошуки в області так званих генераторів «спец випромінювань» (торсіонних, лептонних, нейтринних, електромагнітних та інших). Про психотропну зброю сьогодні не говорить хіба що лінивий.

Дмитро Томіленко у своєму блозі писав: «На одному з російських каналів знімали програму Сергія Доренка. Її записали, обробили в комп’ютері і що побачили: йде відеоряд Лужкова – глядачі бачать Юрія Михайловича, який жваво розмовляє. Якщо ж сюжет розбити на кадри, то виявляється, що поруч з головою мера Москви проступають якісь плями: в одному кадрі – одна, а в наступному – інша. Якщо ці плями накласти одна на одну, то виходить обличчя дитини, що плаче. Під час перегляду сюжету мозок фіксує ці плями і сам складає в образ. Асоціація не дуже приємна, особливо для сентиментальних людей. В результаті наявний певний психологічний вплив за допомогою «дитини» до того ж, яка ще й «плаче», тобто вплив на психіку колосальний. Кого може залишити байдужим не просто невдоволена дитина, а та, яка плаче?». Одним словом, наука впливати на поведінку, сприйняття та хід думок людей не стоїть на місці.

У ст.6 п.4 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» чітко сказано: «Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх
здоров'я». Але це ще питання чи у нас дотримуються вимог даного Закону? Бо аналіз подій навколо Юлії Тимошенко породжує дуже багато запитань, на які неймовірно складно знайти логічні відповіді, якщо не припускати застосування проти людей технік психологічного впливу.

Революція гідності, по суті, розпочалася з категоричної відмови Юлії Володимирівни вставати перед політично заангажованим та упередженим псевдо судом. Вона проявила повну відсутність страху перед судилищем, організованим Януковичем для залякування не її, її не зламаєш, залякували цим показовим беззаконням всіх українців. Незламного політика спочатку підтримували сотні прибічників, що дислокувались у наметовому містечку поблизу Печерського суду. Потім кількість активістів обчислювалася тисячами. На акцію «Вставай, Україно!» приходили вже десятки тисяч. А далі був Євромайдан.

І завжди на всіх акціях звучало скандування: «Юлі – волю!», і всі формальні та неформальні лідери опозиції заявляли, що у нас є один справжній лідер опозиції, один кандидат у Президенти України – це Юлія Тимошенко, і портрети Юлії Володимирівни були всюди, починаючи від велетенського на стилізованій новорічній ялинці у Києві та закінчуючи портретами у наметових містечках по всіх містах України. Ніяка брехня, ніякі домисли та інформаційні маніпулювання не могли вплинути на ставлення до Тимошенко.

А потім щось раптом надломилось, щось кардинально змінилось у сприйнятті людьми Юлії Тимошенко. Найсерйозніша жертва режиму Януковича, вродлива та мудра жінка, найпопулярніший політик останніх десяти років, її звільнення, здавалося б, мусило стати емоційним вибухом, ще однією перемогою Євромайдану. Але… з телеекранів повіяло холодом, «найчесніші» канали, немов би зговорившись, якось з осудом заговорили про її звільнення та, найголовніше, мільйони телеглядачів відчули якийсь дискомфорт з її поверненням.

Що сталося? Що змінилося? Що було не так? А не такою була масова реакція! Ніколи ще не було у нас такої одностайності несприйняття публічної особи. Тим більше, що оббріхували її постійно, тому для неї та людей це не було чимось новим. Та й не було, по великому рахунку, якогось сплеску масового оббріхування та поливання брудом. Все те ж, що при Януковичу, тільки навіть у набагато менших розмірах та не так інтенсивно. Правда, били підло в спину, знаючи, що здоров’я їй не дозволить поки що гідно відреагувати, але й це не вперше. Тобто, нічого такого, що мало б викликати подібну реакцію, не сталось.

Не так давно по одному з телеканалів показали шокуючі кадри неприродних статевих втіх одного з політиків. І що? А нічого: хтось засудив, хтось не звернув уваги, хтось не повірив, комусь стало бридко від побаченого. Це природна реакція людей, яка по суті ніяк не вплинула на сприйняття цього політика. А тут ще не встигла вийти з в’язниці найзнаковіша жертва межигірського режиму, проти якого так рішуче повстав народ, і таке несприйняття! Всі враз перетворилися на такого собі колективного Януковича і в одну мить не взлюбили Юлію Володимирівну. Для Януковича – це було природньо, бо вона була як його особистим ворогом так і ворогом режиму «номер один». Для великої кількості людей – це було неприродньо, бо вона не була їх ворогом, навпаки,вони боролися, часто з її іменем на вустах, і у тому числі за її ж визволення із застінків антиукраїнського режиму.

Я не буду розбиратися кого враз масово полюбили, я не хочу висувати версій, кому це було вигідно. Я лише хочу зафіксувати ненормальність масової реакції людей на звільнення незаконно засудженої Юлії Тимошенко. І інших пояснень для себе, ніж застосування новітніх технологій впливу на поведінку та сприйняття людей, я не знайшов.

Але я ще раз переконався, що людина сильніша за будь-які технології, за будь-які маніпулювання. Як казав Авраам Лінкольн: «Можна весь час дурити деяких, можна деякий час обдурювати всіх, але не можна весь час обдурювати всіх». Тим більше не можна постійно впливати на поведінку людини. Швидше за все у людей до всіляких технологій виробляється імунітет. Довго маніпулювати не можна. І чим стійкіша воля людини, чим самостійнішою у своїх висновках вона є, тим швидше вона позбавляється інформаційних пут, нав’язаних «найчеснішими» телеканалами.

Сьогодні ми всі відчули потребу у Юлії Тимошенко, у її вмінні відстоювати інтереси людей, у її знаннях та мудрості, у її послідовності в боротьбі за ті ж справедливі тарифи, за скасування ганебного податку на пенсії, за негайну індексацію пенсій та зарплат. Ми віримо, що вона доб’ється і справедливих тарифів, і індексації пенсій та зарплат, і скасування недолугого податку на пенсії, що вона переможе, а разом з нею переможемо і всі ми, весь український народ, і вся Україна. У липні місяці Київський міжнародний інститут соціології провів соціологічне опитування. Результат промовистий: «Батьківщина» наздогнала БПП, у партії Юлії Тимошенко 22,7% підтримки виборців, а в БПП тепер вже лише 23,5%. У «Самопомочі», для прикладу, 12%, а у «Народного фронту» - 2,8%. Це відповідь українського народу на спробу перетворити його в «колективного Януковича».