Чи буде великий Футбол у Луцьку?
Здавалося б, це дурня – перейматися футболом у краї, який представлений в елітному футбольному дивізіоні країни. Тим більше, що «Волинь» провела за якістю гри чи не найкращий сезон за останні п’ять років.
Тим не менше, у червні новини про клуб оптимізму його вболівальникам не додали. «Волинь» ще не отримала атестат на право участі в УПЛ, хоч процес і триває, з команди рішенням КДК зняли відразу 9 очок, команді загрожує заборона на реєстрацію нових футболістів.
Український і волинський футбол у кризі.
Треба це визнати і визнати у зв’язку з цим декілька невтішних фактів. Передусім, слід готуватися до падіння загального рівня футболу. Дорогі легіонери і найкращі вітчизняні гравці поїхали і їдуть у Західну і Східну Європу, в казахстани чи азербайджани. Гравці – це капітал, він перетікає туди, де йому вигідніше й комфортніше працювати.
Треба усвідомити, що футбол – це бізнес, подобається це комусь чи ні. Не об’єкт хизування чи піару, а суб’єкт підприємницької діяльності. Як і будь-який бізнес, футбол мусить мати чітку організаційну структуру клубів, виокремлення підрозділів, які заробляють кошти, реклама клубів, клубне телебачення, інші маркетингові заходи.
Реформовані (якщо ці структури таки змусять змінюватися) ФФУ та УПЛ мусять у ці місяці запровадити нові правила ліцензування, ввести стелю зарплат, створити ефективну систему підготовки молодих гравців, запросити професійних менеджерів, повномасштабно працювати із уболівальниками.
Хороші новини вже з`явилися. У чемпіонаті, який щойно закінчився, конкуренція та інтрига збільшилася в рази. Вона й надалі тільки зростатиме, а кількість неочікуваних результатів збільшиться. Конкуренція загострюватиметься, бо збільшилося значення участі в єврокубках. Нашим «середнякам» поки не світить Ліга чемпіонів, але потрапляння команди в груповий етап Ліги Європи – це автоматично можливість отримати призові від УЕФА, які дозволять безбідно жити і розвиватися у наступному сезоні. А ще участь в єврокубках – можливість засвітитися гравцям й успішно продати їх у багатші клуби.
Бізнес у футболі – це й оптимізація грошових потоків. До 90% видатків наших клубів становить зарплатна відомість гравців. Решта – це операційні витрати, пов’язані із організацією тренувального процесу та участю в змаганнях. На промоцію і особливо на дитячий футбол увагу звертають менше, або ж у випадку кризи ігнорують.
Більшість «середняків» нашого футболу нині не мають бодай якихось означених турнірних завдань. Натомість їхні колеги в Європі б’ються не тільки за власний престиж, але й постачають власних вихованців багатим клубам. Рентабельність справді хороших дитячих академій дозволяє балканським клубам заробляти на своє існування. Якщо у бідній країні не вдається заробити суто на проведенні матчів (українці ще довго не зможуть платити 10-15 євро за квиток на футбол і 50 євро за фірмову футболку), то найлегше виживати за рахунок виховання молоді. Благо, селекціонерам ще є з кого вибирати, не всіх дітей затягнув комп’ютер.
Тому часто доводиться чути, що нинішня футбольна криза – це найкраще, що могло статися з українським футболом. Це чудовий привід змінитися, оптимізувати витрати й поміняти підхід до управління футболом - на рівні країні і конкретних клубів.
Власне, для чого потрібен Великий Футбол у глибинці, на рівні обласного центру, який є Луцьк
Так, можемо багато говорити, що це візитівка області, що він єднає людей. І навіть у часи війни футбол виконує не тільки суто спортивні функції. Радше – соціальні…
Дозвілля і виховання
Футбол – це один із видів дозвілля, який згуртовує суспільство – в цілому у країні, в області чи в конкретному місті. Живий приклад – «Дніпро». Команду з прифронтового Дніпропетровська підтримала вся країна, Київ видав аншлаги на двох заключних матчах команди, до Варшави попрямували у недешеву поїздку тисячі вболівальників. Команда стала взірцем українського духу, перемагала через «не можу», тому й згуртувала навколо себе мільйони – на стадіонах чи біля телеекрану.
Інший аспект - здоров’я нації і виховання дітей. У дитячій школі «Волині» займається до 400 дітей. Вони всі мріють стати футболістами. Звісно, не всі гратимуть на найвищому рівні. Але у цих дітей є мрія, їхні батьки мають мету, вони дбають, щоб дитина добре харчувалася, мала відповідний режим дня, росла інтелектуально розвиненою – у футбол же грають не стільки ногами, а головою. Ці діти не ростуть на вулиці, яка сьогодні вже далеко не еталон добропорядності та хороших звичок, вихованці ДЮСШ щодня на тренуваннях, вони в колективі. Вихованці школи тепер мають більше можливостей залишитися в команді – в U-19, U-21 чи потрапити в основу.
У цьому сенсі варто згадати ті обласні центри заходу України, які залишилися без великого футболу. Занедбані стадіони, обезкровлені дитячі школи, погіршений імідж регіону – все це наслідки зникнення з карти великого футболу «Вереса», «Поділля», «Прикарпаття»…
Імідж інвесторів.
Позаяк футбол – спорт №1 в країні, то його підтримка в регіоні завжди сторицею повернеться інвестору. Передусім в іміджевому плані.
Завоювати імідж серйозного інвестора важко, а втримати на належному рівні довіри ще важче. Власне, «кинути» в якийсь момент будь-який проект (у спорті чи в бізнесі) – означає викликати у людей недовіру, яка вплине на імідж і в інших сферах діяльності. Часто повернути реноме майже неможливо. Наприклад, хто пам’ятає такого собі п. Короткова у Рівному. Це той, хто якось дуже серйозно увійшов у футбол, але не розрахувавши сили та опір системи, швидко здувся, залишивши напризволяще рівненський футбол.
Бізнес-проект
Крім суто іміджевого значення, інвестор при розумному управлінні дістає й економічні вигоди. Так, це не спринт, а радше марафон, який необхідно подолати тому, хто інвестує у футбол. Але на фініші такого сміливця чекає лавровий вінок переможця.
Власне, про це ми вже говорили в цьому матеріалі. Правильно збудована бізнес-система у футбольному клубі віддасть сторицею. Причому більше, аніж після інвестицій у кінотеатри, аквапарки, супермаркети чи спортивні майданчики.
* * *
…На «Авангарді» під час матчів «Волині» можна побачити і простих робітників, і студентів, і чиновників найвищого рангу, депутатів та пенсіонерів. Це і є громада міста. Футбол – один із чинників, який цементує її. Професійний футбол веде цей футбол вперед, пропагує його на всіх рівнях. Якщо зачахне він, це вдарить і по всьому футболу в краї, і по громаді. Вірю, що це розуміють люди, які вважають себе відповідальними за гру мільйонів в області.
Власне – to be continued – далі буде. Життя триває і розвиток подій у клубі триває.
Тим не менше, у червні новини про клуб оптимізму його вболівальникам не додали. «Волинь» ще не отримала атестат на право участі в УПЛ, хоч процес і триває, з команди рішенням КДК зняли відразу 9 очок, команді загрожує заборона на реєстрацію нових футболістів.
Український і волинський футбол у кризі.
Треба це визнати і визнати у зв’язку з цим декілька невтішних фактів. Передусім, слід готуватися до падіння загального рівня футболу. Дорогі легіонери і найкращі вітчизняні гравці поїхали і їдуть у Західну і Східну Європу, в казахстани чи азербайджани. Гравці – це капітал, він перетікає туди, де йому вигідніше й комфортніше працювати.
Треба усвідомити, що футбол – це бізнес, подобається це комусь чи ні. Не об’єкт хизування чи піару, а суб’єкт підприємницької діяльності. Як і будь-який бізнес, футбол мусить мати чітку організаційну структуру клубів, виокремлення підрозділів, які заробляють кошти, реклама клубів, клубне телебачення, інші маркетингові заходи.
Реформовані (якщо ці структури таки змусять змінюватися) ФФУ та УПЛ мусять у ці місяці запровадити нові правила ліцензування, ввести стелю зарплат, створити ефективну систему підготовки молодих гравців, запросити професійних менеджерів, повномасштабно працювати із уболівальниками.
Хороші новини вже з`явилися. У чемпіонаті, який щойно закінчився, конкуренція та інтрига збільшилася в рази. Вона й надалі тільки зростатиме, а кількість неочікуваних результатів збільшиться. Конкуренція загострюватиметься, бо збільшилося значення участі в єврокубках. Нашим «середнякам» поки не світить Ліга чемпіонів, але потрапляння команди в груповий етап Ліги Європи – це автоматично можливість отримати призові від УЕФА, які дозволять безбідно жити і розвиватися у наступному сезоні. А ще участь в єврокубках – можливість засвітитися гравцям й успішно продати їх у багатші клуби.
Бізнес у футболі – це й оптимізація грошових потоків. До 90% видатків наших клубів становить зарплатна відомість гравців. Решта – це операційні витрати, пов’язані із організацією тренувального процесу та участю в змаганнях. На промоцію і особливо на дитячий футбол увагу звертають менше, або ж у випадку кризи ігнорують.
Більшість «середняків» нашого футболу нині не мають бодай якихось означених турнірних завдань. Натомість їхні колеги в Європі б’ються не тільки за власний престиж, але й постачають власних вихованців багатим клубам. Рентабельність справді хороших дитячих академій дозволяє балканським клубам заробляти на своє існування. Якщо у бідній країні не вдається заробити суто на проведенні матчів (українці ще довго не зможуть платити 10-15 євро за квиток на футбол і 50 євро за фірмову футболку), то найлегше виживати за рахунок виховання молоді. Благо, селекціонерам ще є з кого вибирати, не всіх дітей затягнув комп’ютер.
Тому часто доводиться чути, що нинішня футбольна криза – це найкраще, що могло статися з українським футболом. Це чудовий привід змінитися, оптимізувати витрати й поміняти підхід до управління футболом - на рівні країні і конкретних клубів.
Власне, для чого потрібен Великий Футбол у глибинці, на рівні обласного центру, який є Луцьк
Так, можемо багато говорити, що це візитівка області, що він єднає людей. І навіть у часи війни футбол виконує не тільки суто спортивні функції. Радше – соціальні…
Дозвілля і виховання
Футбол – це один із видів дозвілля, який згуртовує суспільство – в цілому у країні, в області чи в конкретному місті. Живий приклад – «Дніпро». Команду з прифронтового Дніпропетровська підтримала вся країна, Київ видав аншлаги на двох заключних матчах команди, до Варшави попрямували у недешеву поїздку тисячі вболівальників. Команда стала взірцем українського духу, перемагала через «не можу», тому й згуртувала навколо себе мільйони – на стадіонах чи біля телеекрану.
Інший аспект - здоров’я нації і виховання дітей. У дитячій школі «Волині» займається до 400 дітей. Вони всі мріють стати футболістами. Звісно, не всі гратимуть на найвищому рівні. Але у цих дітей є мрія, їхні батьки мають мету, вони дбають, щоб дитина добре харчувалася, мала відповідний режим дня, росла інтелектуально розвиненою – у футбол же грають не стільки ногами, а головою. Ці діти не ростуть на вулиці, яка сьогодні вже далеко не еталон добропорядності та хороших звичок, вихованці ДЮСШ щодня на тренуваннях, вони в колективі. Вихованці школи тепер мають більше можливостей залишитися в команді – в U-19, U-21 чи потрапити в основу.
У цьому сенсі варто згадати ті обласні центри заходу України, які залишилися без великого футболу. Занедбані стадіони, обезкровлені дитячі школи, погіршений імідж регіону – все це наслідки зникнення з карти великого футболу «Вереса», «Поділля», «Прикарпаття»…
Імідж інвесторів.
Позаяк футбол – спорт №1 в країні, то його підтримка в регіоні завжди сторицею повернеться інвестору. Передусім в іміджевому плані.
Завоювати імідж серйозного інвестора важко, а втримати на належному рівні довіри ще важче. Власне, «кинути» в якийсь момент будь-який проект (у спорті чи в бізнесі) – означає викликати у людей недовіру, яка вплине на імідж і в інших сферах діяльності. Часто повернути реноме майже неможливо. Наприклад, хто пам’ятає такого собі п. Короткова у Рівному. Це той, хто якось дуже серйозно увійшов у футбол, але не розрахувавши сили та опір системи, швидко здувся, залишивши напризволяще рівненський футбол.
Бізнес-проект
Крім суто іміджевого значення, інвестор при розумному управлінні дістає й економічні вигоди. Так, це не спринт, а радше марафон, який необхідно подолати тому, хто інвестує у футбол. Але на фініші такого сміливця чекає лавровий вінок переможця.
Власне, про це ми вже говорили в цьому матеріалі. Правильно збудована бізнес-система у футбольному клубі віддасть сторицею. Причому більше, аніж після інвестицій у кінотеатри, аквапарки, супермаркети чи спортивні майданчики.
* * *
…На «Авангарді» під час матчів «Волині» можна побачити і простих робітників, і студентів, і чиновників найвищого рангу, депутатів та пенсіонерів. Це і є громада міста. Футбол – один із чинників, який цементує її. Професійний футбол веде цей футбол вперед, пропагує його на всіх рівнях. Якщо зачахне він, це вдарить і по всьому футболу в краї, і по громаді. Вірю, що це розуміють люди, які вважають себе відповідальними за гру мільйонів в області.
Власне – to be continued – далі буде. Життя триває і розвиток подій у клубі триває.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 18
Великий Футбол це не лише матчi УПЛ в мiстi, але й поява вiдовiдноi розмiру клубу й мiста iнфраструктури.
На жаль, навiть спостерiгати за матчами УПЛ не дуже то й просто з приземлених низьких трибун 1960-го року побудови.
На жаль, потужностей Кварца вистачае лише на забезпечення легiонерiв казковими по украiнським мiркам зарплатами, а не поступовий розвиток iнфраструктури.
Про це мовчите.
10%?
50%?
Можна спуститись в 1 лiгу, але зробити люксусовий стадiон з комерцiйними примiщеннями.
Буде Палицi i копiйка, буде народу i футбол.
Не мають власники достатньо бабла, щоби претендувати на високi цiлi.
Зрозуміло, що клуб залишиться без дороговартісних легіонерів, але хіба це така вже проблема? Є кому із українців та молоді грати.