Закон «про веб-камери» як «політичне розводілово»!!!
Перечитав закон про «веб-камери» прийнятий парламентською більшістю під «мовний шумок». Хотів висловити свою думку, але звернув увагу на професійний і вичерпний висновок експертів Верховної Ради України і вирішив коротко поділитися ним.
Отож, 5 липня на своєму вечірньому засіданні Верховна Рада України ухвалила Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року» (№10681), що був внесений депутатом Забарським В.В. (фракція Партії регіонів). Днем раніше, з ініціативи того ж народного депутата Верховна Рада внесла зміни до закону про держбюджет виділивши 993,6 млн. грн. на «створення та запровадження системи відеоспостереження на звичайних виборчих дільницях».
Законом №10681 запроваджено систему відеоспостереження, відеозапису і трансляції зображення, яка повинна забезпечити передачу зображення з дільниці для можливості його перегляду на відповідному веб-сайті у мережі Інтернет, збереження інформації. Такі системи відеоспостереження будуть встановлені у приміщеннях для голосування звичайних виборчих дільниць.
Система відеоспостереження складається із не менш ніж двох веб-камер, які встановлюються у приміщенні для голосування дільничної виборчої комісії, а також засобів запису та збереження інформації, обробки даних для передачі зображення, передачі інформації на відповідний веб-сайт у мережі Інтернет. Веб-камери повинні розташовуватись таким чином, щоб не порушувати таємницю волевиявлення виборців і забезпечити умови для вільного формування виборцем своєї волі та її вільного виявлення одночасно забезпечуючи контроль громадськості за дотриманням процедури голосування і підрахунку виборчих бюлетенів.
Однак такі «благородні» мотиви провладної більшості не підтримали працівники Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, які 4 липня оприлюднили свій фаховий висновок щодо законопроекту №10681.
Так, експерти ВРУ вказали на чимало недоліків законопроекту та висловили свої зауваження до нього, зокрема:
1. Врегулювання окремого аспекту організації виборів, а саме використання відеоспостереження за виборчим процесом, повинно здійснюватись не спеціальним, окремим законом, а Законом України «Про вибори народних депутатів України»;
2. Передбачена модель відеоспостереження за організацією виборчого процесу має істотні недоліки:
- веб-камери не призначені для відеоспостереження, адже відображають картину подій, що відбувається на відстані 1-2 метрів від місця їх розташування, а тому їх використання не може серйозно розглядатись як запорука демократичних та прозорих виборів, оскільки вони не здатні стати на заваді різноманітним технологіям фальсифікацій;
- проектом передбачається лише відеоспостереження, тобто не пропонується фіксація та відповідно трансляція і запис аудіо ряду, що супроводжує таке зображення. За таких умов ефект від відеоспостереження буде мінімальним і не забезпечить досягнення цілей проекту;
- у законопроекті не визначено у яких саме місцях виборчої дільниці мають розташовуватись веб-камери (наприклад, веб-камера, може транслювати зображення урни для бюлетенів, сейфу у приміщенні виборчої комісії, входу чи виходу з приміщення для голосування тощо), що може звести нанівець будь-який позитивний ефект від їх застосування;
- передбачена модель відеоспостереження на виборчій дільниці у день голосування скоріше може розглядатись як засіб психологічного тиску на осіб, які мають намір протиправно вплинути на голосування чи встановлення результатів виборів. Разом з тим таке відеоспостереження може сприйматись як встановлення контролю та спостереження за фактичним волевиявленням, що може створити сприятливі умови для тиску на виборців або ж стане для них мотивом для неучасті у голосуванні;
3. Досить проблематичним буде забезпечити всі звичайні виборчі дільниці високошвидкісним Інтернет-трафіком, який дозволить транслювати події на виборчій дільниці у режимі реального часу. Вирішення цих та інших складних технічних завдань за кілька тижнів до початку виборчої компанії виглядає сумнівно;
4. Законопроектом не передбачається трансляція у режимі реального часу у мережі Інтернет процедури підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на виборчій дільниці, що виглядає непослідовним, адже зловживання та фальсифікація результатів виборів є більш вірогідними на етапі підведення підсумків голосування на виборчій дільниці, ніж під час голосування виборців;
5. Проектом не встановлено будь-яких строків для прийняття Центральною виборчою комісією актів, які б врегулювали низку організаційних питань, пов’язаних із встановленням відеоспостереження;
6. Деякі положення проекту не узгоджуються між собою, зокрема, не зрозуміло яке подальше використання систем відеоспостереження;
7. Не чітко зрозуміло, який саме орган має зберігати відеозапис, що здійснюється на звичайній виборчій дільниці після голосування і до підписання протоколу;
8. У проекті закону не визначається, який саме орган має права адміністратора веб-сайту у мережі Інтернет, на якому буде здійснюватись трансляція відеозображення з приміщень ДВК звичайних виборчих дільниць під час голосування;
9. Незрозумілими є правові наслідки невиконання приписів поданого законопроекту, зокрема: чи слід ставити під сумнів результати виборів на звичайній виборчій дільниці, якщо Інтернет-трансляція з неї не відбулася? Чи є відеозображення правопорушень, які мали місце на виборчій дільниці, підставою для повторного підрахунку голосів та інших рішень щодо результатів голосування на дільниці?;
10. Проектом не передбачається використання тендерних процедур для закупівлі товарів та послуг для реалізації новел проекту, що несе в собі великі корупційні ризики та не узгоджується з Конституцією України;
11. Не наводиться будь-яких обґрунтувань та розрахунків загального обсягу фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією законопроекту, що не дозволяє оцінити їх обґрунтованість.
З огляду на загалом невисоку ефективність Інтернет-трансляції голосування через веб-камери як засобу запобігання правопорушенням та зловживанням на виборах, значні фінансові витрати та організаційні зусилля, та з огляду на надзвичайно стислі строки, що залишились до парламентських виборів, Головного науково-експертного управління Верховної Ради України не підтримало прийняття даного законопроекту та рекомендувало народним депутатам за результатами розгляду в першому читанні законопроект відхилити. На жаль, народні депутати не прислухались до оцінок та порад експертів ВРУ та 259 голосами «за» підтримали цей законопроект.
Ось таке «сліпе» копіювання закордонного (в даному випадку - російського) досвіду нашими законотворцями. Як видно з висновку експертів ВРУ ці новації ніяк не допоможуть у забезпеченні проведення публічних та відкритих чергових виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.
На мою думку такі кроки влади є більше окозамилюванням та відверненням уваги громадськості та міжнародної спільноти від реальних проблем пов’язаних із підготовкою та проведенням парламентської виборчої кампанії. Тож така ініціатива є нічим більшим як маніпуляція…
Отож, 5 липня на своєму вечірньому засіданні Верховна Рада України ухвалила Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року» (№10681), що був внесений депутатом Забарським В.В. (фракція Партії регіонів). Днем раніше, з ініціативи того ж народного депутата Верховна Рада внесла зміни до закону про держбюджет виділивши 993,6 млн. грн. на «створення та запровадження системи відеоспостереження на звичайних виборчих дільницях».
Законом №10681 запроваджено систему відеоспостереження, відеозапису і трансляції зображення, яка повинна забезпечити передачу зображення з дільниці для можливості його перегляду на відповідному веб-сайті у мережі Інтернет, збереження інформації. Такі системи відеоспостереження будуть встановлені у приміщеннях для голосування звичайних виборчих дільниць.
Система відеоспостереження складається із не менш ніж двох веб-камер, які встановлюються у приміщенні для голосування дільничної виборчої комісії, а також засобів запису та збереження інформації, обробки даних для передачі зображення, передачі інформації на відповідний веб-сайт у мережі Інтернет. Веб-камери повинні розташовуватись таким чином, щоб не порушувати таємницю волевиявлення виборців і забезпечити умови для вільного формування виборцем своєї волі та її вільного виявлення одночасно забезпечуючи контроль громадськості за дотриманням процедури голосування і підрахунку виборчих бюлетенів.
Однак такі «благородні» мотиви провладної більшості не підтримали працівники Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, які 4 липня оприлюднили свій фаховий висновок щодо законопроекту №10681.
Так, експерти ВРУ вказали на чимало недоліків законопроекту та висловили свої зауваження до нього, зокрема:
1. Врегулювання окремого аспекту організації виборів, а саме використання відеоспостереження за виборчим процесом, повинно здійснюватись не спеціальним, окремим законом, а Законом України «Про вибори народних депутатів України»;
2. Передбачена модель відеоспостереження за організацією виборчого процесу має істотні недоліки:
- веб-камери не призначені для відеоспостереження, адже відображають картину подій, що відбувається на відстані 1-2 метрів від місця їх розташування, а тому їх використання не може серйозно розглядатись як запорука демократичних та прозорих виборів, оскільки вони не здатні стати на заваді різноманітним технологіям фальсифікацій;
- проектом передбачається лише відеоспостереження, тобто не пропонується фіксація та відповідно трансляція і запис аудіо ряду, що супроводжує таке зображення. За таких умов ефект від відеоспостереження буде мінімальним і не забезпечить досягнення цілей проекту;
- у законопроекті не визначено у яких саме місцях виборчої дільниці мають розташовуватись веб-камери (наприклад, веб-камера, може транслювати зображення урни для бюлетенів, сейфу у приміщенні виборчої комісії, входу чи виходу з приміщення для голосування тощо), що може звести нанівець будь-який позитивний ефект від їх застосування;
- передбачена модель відеоспостереження на виборчій дільниці у день голосування скоріше може розглядатись як засіб психологічного тиску на осіб, які мають намір протиправно вплинути на голосування чи встановлення результатів виборів. Разом з тим таке відеоспостереження може сприйматись як встановлення контролю та спостереження за фактичним волевиявленням, що може створити сприятливі умови для тиску на виборців або ж стане для них мотивом для неучасті у голосуванні;
3. Досить проблематичним буде забезпечити всі звичайні виборчі дільниці високошвидкісним Інтернет-трафіком, який дозволить транслювати події на виборчій дільниці у режимі реального часу. Вирішення цих та інших складних технічних завдань за кілька тижнів до початку виборчої компанії виглядає сумнівно;
4. Законопроектом не передбачається трансляція у режимі реального часу у мережі Інтернет процедури підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на виборчій дільниці, що виглядає непослідовним, адже зловживання та фальсифікація результатів виборів є більш вірогідними на етапі підведення підсумків голосування на виборчій дільниці, ніж під час голосування виборців;
5. Проектом не встановлено будь-яких строків для прийняття Центральною виборчою комісією актів, які б врегулювали низку організаційних питань, пов’язаних із встановленням відеоспостереження;
6. Деякі положення проекту не узгоджуються між собою, зокрема, не зрозуміло яке подальше використання систем відеоспостереження;
7. Не чітко зрозуміло, який саме орган має зберігати відеозапис, що здійснюється на звичайній виборчій дільниці після голосування і до підписання протоколу;
8. У проекті закону не визначається, який саме орган має права адміністратора веб-сайту у мережі Інтернет, на якому буде здійснюватись трансляція відеозображення з приміщень ДВК звичайних виборчих дільниць під час голосування;
9. Незрозумілими є правові наслідки невиконання приписів поданого законопроекту, зокрема: чи слід ставити під сумнів результати виборів на звичайній виборчій дільниці, якщо Інтернет-трансляція з неї не відбулася? Чи є відеозображення правопорушень, які мали місце на виборчій дільниці, підставою для повторного підрахунку голосів та інших рішень щодо результатів голосування на дільниці?;
10. Проектом не передбачається використання тендерних процедур для закупівлі товарів та послуг для реалізації новел проекту, що несе в собі великі корупційні ризики та не узгоджується з Конституцією України;
11. Не наводиться будь-яких обґрунтувань та розрахунків загального обсягу фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією законопроекту, що не дозволяє оцінити їх обґрунтованість.
З огляду на загалом невисоку ефективність Інтернет-трансляції голосування через веб-камери як засобу запобігання правопорушенням та зловживанням на виборах, значні фінансові витрати та організаційні зусилля, та з огляду на надзвичайно стислі строки, що залишились до парламентських виборів, Головного науково-експертного управління Верховної Ради України не підтримало прийняття даного законопроекту та рекомендувало народним депутатам за результатами розгляду в першому читанні законопроект відхилити. На жаль, народні депутати не прислухались до оцінок та порад експертів ВРУ та 259 голосами «за» підтримали цей законопроект.
Ось таке «сліпе» копіювання закордонного (в даному випадку - російського) досвіду нашими законотворцями. Як видно з висновку експертів ВРУ ці новації ніяк не допоможуть у забезпеченні проведення публічних та відкритих чергових виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.
На мою думку такі кроки влади є більше окозамилюванням та відверненням уваги громадськості та міжнародної спільноти від реальних проблем пов’язаних із підготовкою та проведенням парламентської виборчої кампанії. Тож така ініціатива є нічим більшим як маніпуляція…
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Вибір редактора
Популярне
