Як перемогти у війні?

Про якість людей

«На фронт я пішов у червні 2014 року, з середини липня перебуваю на передовій. Коли ж приїжджаю додому в Луцьк, то слідкую за суспільно-політичним життям. І спостерігаю, що вже сьогодні всі живуть прийдешніми виборами. У цьому плані патріотична Волинь нічим не відрізняється від так само патріотичних Харківщини чи Одещини. Я читаю пресу, і вже сьогодні нею насаджується тема, яке з двох олігархічних угрупувань переможе (маю на увазі вибори міського голови в Луцьку). Ніхто не говорить про те, що можуть бути якісь інші проекти, кандидати, ніхто не пише про те, що треба оцінювати якість людей, а не якість грошей.
Це парадокс. Нашій патріотичній області, яка втратила багато бійців на цій війні, від якої тисячі добровольців пішли захищати Батьківщину, знову пропонують обирати кота в мішку, а, якщо точніше, то знову нав’язується думка, що треба обирати гроші. А коли ж обиратимемо людей?
Яскравим прикладом хоч невеликих змін є нинішній частковий склад Верховної Ради, туди зайшли люди з Майдану, з громадського сектору, ті, які були на війні – і ми відчуваємо нову якість їхньої роботи та бачимо результати.

Про внутрішню мобілізацію кожного

Поки суспільна думка, яка формується, починаючи з дитсадочків і шкіл і закінчуючи засобами масової інформації, не дозріє до висновку, що в країні війна, нам не бачити перемоги. Кожен із нас живе у війні, про це треба розповідати на всіх рівнях, розповідати про подвиги бійців. Це має бути системна робота на рівні держави, яка б починалася зверху. Країна сьогодні продовжує хоронити хлопців, які воюють. Звісно, влада досі не каже, що це війна, це далі – АТО. Але ж як тоді має дозріти оця суспільна думка, якщо зверху в них все нормально?
У цій війні можна перемогти. У тому числі, завдяки зброї. Але будь-яка війна – це не лише збройне протистояння. Це також постійна робота дипломатії. Це внутрішня мобілізація громадян і якісна зовнішня розвідка. Це комплекс речей, які сповідують головну ціль – перемогу. І все це має вирішуватись комплексно. Друге – це якісний склад тих людей, які приймають ключові рішення. Я маю на увазі кадри і в Міністерстві оборони, і в Генеральному штабі, і в Збройних Силах, які мали б бути змінені одразу, однак цього не сталось, що породило масу негативних процесів і на фронті, і в тилу. Про це постійно говорив і Анатолій Гриценко. Але воювати однозначно треба.
Сьогодні на Сході, зокрема, у місцях перебування української армії, відсутні і соціальна, і інформаційна складова. Місцевим жителям нема куди піти і ні з ким поговорити, адже там – або армія, або добровольчі батальйони, або місцева адміністрація. Країна продовжує робити з цих людей жебраків на своїй території. У них голод не лише реальний, а й інформаційний: українських каналів немає, немає позитивної пропаганди, роз’яснення, що їх чекає завтра. То як ці люди мають ставитись до України?

Про участь громадськості

Сьогодні найкращу якість нової генерації демонструють волонтерські та громадські організації, які роблять багато речей краще за державу або й замість неї. Вони закривають і питання забезпечення армії (форма, харчування, ліки тощо), і реабілітації військових, і супроводу сімей та родин бійців. Тобто якість роботи цих організацій на порядок вища, ніж державних інституцій. Саме тому я переконаний, що представникам цих організацій потрібно надати право приймати і легалізовувати певні рішення – тільки тоді ми матимемо нову якість роботи і дієвий результат. Це стосується і харчування в армії, і забезпечення постраждалих бійців житлом, і надання земельних ділянок… Громадська організація розробить проект, реалізує його і здійснюватиме контроль, тому тут ризик корупційних дій та спекуляцій – мінімальний.
Або вся країна живе у війні, або вона не живе. Не можна так, щоб син однієї жінки воював, а син її сусідки – їздив за кордон і займався контрабандою. Так само і вибори: мені дивно і неприємно те, що в обласну раду зараз хочуть потрапити люди, яким абсолютно байдуже, в якому районі балотуватися. Вони не говоритимуть, що під час Майдану купували квартири по кілька сотень тисяч доларів. Ні, вони говоритимуть, як вони люблять всіх, кого ніколи не бачили. І вони точно ніколи не продадуть цієї квартири, щоб допомогти тим, хто дійсно віддає останнє і потребує підтримки.
Ми знаємо приклад, коли відомий мільйонер Палиця створив у Луцьку так звану «Варту порядку», члени якої живуть у зоні комфорту і ведуть світське життя. А чому ж він чи хтось інший при грошах не зібрав добровольців, які б воювали на передовій? Звісно, в глибокому тилу легко набрати людей і говорити про патріотизм.

Про впевненість у перемозі

Зараз триває демобілізація. І, в першу чергу, військові, які повертаються, мають знати, що їх тут сприймають як людей, яким просто треба віддати належне. По-друге, вони повинні знати, що країна хоча б чекає їх повернення назад. На рівні влади їм можна допомогти дуже просто. Ми ж бачимо, що регіон все одно розвивається, будуються будинки, відкривається інфраструктура. Влада має поставити просту умову: хочеш земельну ділянку під автомийку – забезпеч, будь ласка, першочергово стільки-то військових робочими місцями. Здається в експлуатацію багатоквартирний будинок – віддай у ньому хоча б дві квартири учасникам АТО. Ми ж розуміємо, що ті земельні ділянки, які зараз виділяються, - не зовсім перспективні ні з точки зору будівництва на них (бо грошей на це немає), ні з точки зору продажу (адже вони комерційно непривабливі).
Якщо ми хоча б поважатимемо тих, хто щось робить для фронту, якщо ми не розповсюджуватимемо негатив, якщо не даватимемо оцінок військовим чи тим речам, які паплюжать образ воїна, то так наблизимо перемогу. Але люди дивні – вони вишукують погане, копаються в ньому, обговорюють без потреби, бо так цікавіше. Потрібно більше говорити про подвиги та героїзм, а не розповсюджувати інформацію деяких організацій, зокрема, європейських, які роблять якісь негативні висновки про військових, а самі ні разу не були в зоні бойових дій».

Олександр Кралюк, боєць батальйону «Айдар», розвідник 24 штурмового батальйону Сухопутних військ Міністерства оборони України, голова Волинської обласної організації партії «Громадянська позиція»