Чому Ігор Гузь в істериці

Дивлюся на народнофронтівську істерію, покликану відбілити замурзаний у корупційних скандалах уряд Арсенія Яценюка, і в пам’яті спливають слова великої Ліни Костенко: «Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти».
Свою ноту у голосіння над урядом Яценюка нещодавно вніс і депутат від 19-го виборчого округу, голова Волинської обласної організації «Народного фронту» Ігор Гузь. Але нічого нового виборцям він не розповів. Проте, немов школяр, що два роки просидів в одному класі, повторив тезу своїх партійних босів: «Свобода» хоче розвалити коаліцію. Це ж як може розвалити коаліцію партія, яка в неї навіть не входить? Чи ті шість народних депутатів-свободівців так нагнали страху на «Народний фронт», що замість того аби провести чесне і прозоре розслідування корупційних зловживань в уряді і тим самим розставити крапки над «і», фронтовики почали відчувати фантомні болі.
У мене в друзях на Фейсбуці є чимало волонтерів. Одні танкістам протиопікові маски роздобули, інші у добровольчий батальйон передали 30-кіловатну автономну електростанцію. А деякі у місії «Чорний тюльпан» знаходять тіла та фрагменти тіл Героїв абревіатурної війни і вивозять їх з поля бою. Ці люди несуть на собі тягар війни. Мовчки, без скиглення та істерії. І терплять, як терпить весь народ України. Фінансові сили волонтерів поступово вичерпуються, бо народ з кожним днем урядування Арсенія Петровича, партійного боса Ігоря Гузя, біднішає. І оту гривню, яку б він мав кинути у волонтерську скриньку, тепер народ витратить на купівлю дорогих продуктів харчування чи оплату непомірних комунальних платежів. А без волонтерів хлопці там не виживуть, адже уряд так і не спромігся навіть нагодувати і вдягти свою армію. І коли ми у Володимирі-Волинському нещодавно зустрічали демобілізованих танкістів, то наше «Дякую», перегукувалося із їхнім «Дякуємо волонтерам». Але Ігор Гузь не бачив їхніх очей…
То може «уряд камікадзе» на чолі з «головним камікадзою» оті зниклі в чорній дірі корупційних схем 7,5 мільярдів гривень поверне у бюджет країни і спрямує їх на фінансування армії? Не можу собі уявити, щоб батьки та друзі американських солдат збирали кошти на купівлю їхнього обмундирування. Так само те, щоб американці збирали продукти, щоб прогодувати власних солдат. Адже вони платять податки і знають, що цими справами має займатися уряд. Якщо в нас за рік війни Кабмін не спромігся нагодувати і одіти свою ж армію, то що можна казати про сучасне озброєння? І хіба це не прояви корупції, які загрожують існуванню держави?!
На Волині завдяки пану Гузю та «фронтовикам» назріває ще один геноцид – шахтоцид. Спочатку нардеп від 19-го округу, де є шахти, голосує за програму уряду, яка передбачає їх закриття, а потім оголошує, що очолить мітинг-протест гірників у Києві. Це ж яка сосна мала стати на дорозі, щоб так різко змінити пріоритети?
І до речі, отой передвиборчий слоган, що довго висів на узбіччях доріг «Ігор прийде – порядок наведе» зараз актуальний. То може пора прийти і безпосередньо навести порядок на узбіччях?
Смішно чути, як у прямому телеефірі голова «Народного фронту» Волині Ігор Гузь малює з свого вождя Арсенія Яценюка образ сонцесяйного генія, від сидіння якого у кріслі очільника Кабміну залежить існування України і всіх нас.
Україна існуватиме незалежно від того, чи буде його бос очолювати уряд чи ні. Але українці мають право на гідне і заможне життя, і на системні зміни в державі, а не консервацію старих прогнилих порядків, які сьогодні ой як не хоче руйнувати команда прем’єра Яценюка і його друзів. А боротьба з корупцією не повинна зводитися до того, що хабарники максимум потрапляють у телевізійну камеру. Проте ніхто – в камеру реальну.
Якщо уряд Яценюка такий чесний і прозорий, якщо там немає порушень на мільярди гривень, якщо ніхто з оточення глави уряду не запускає свою брудну лапу в державну казну, то чому у нардепів від «Народного фронту» почалася фаза істерії? Чому ж вони проти створення тимчасової слідчої комісії? Чи може декому є за що боятися?
Усі мислячі люди чудово розуміють, що основним дестабілізуючим чинником, який провокує Росію на агресію проти України, є наша бездарна влада, яка займається балаканиною замість реформ і осідлала старі корупційні потоки часів Януковича. Слабка, корумпована Україна, в якій панує бідність і олігархічні клани – ось заповітна мрія Путіна. Бо таку країну можна завоювати без проблем. То про яку стабілізацію в державі говорить Ігор Гузь? Про стабілізацію корупції, олігархічного панування і бідності? Чи може його так обурює те, що «Свобода» і український народ не хоче жити так, як було до Революції гідності і терпіти корупцію у вищих ешелонах влади?
Дивно чому Ігор Гузь, цей словесний полум’яний борець з олігархами, не голосував за позбавлення посади голови парламентського комітету Андрія Іванчука, який блокував внесення на розгляд Верховної Ради закону, що мав позбавити олігарха Коломойського контролю над «Укрнафтою»? Чому не він і не його численна (поки що) фракція, а купка свободівців вимагала і таки добилася того, що «Укрнафта» тепер не є кишеньковим підприємством олігарха?
Поки Ігор Гузь і його політична сила займається відбілюванням «уряду камікадзе», в мене є для нього погані новини. Його чергова, здається шоста по рахунку політична партія, до якої він вдало притесався, стрімко втрачає свій рейтинг і популярність в народних масах. Напевно, це відбувається зовсім не тому що українці дуже вдячні прем’єр-міністру за покращення свого життя і бачать ефективну боротьбу з корупцією, реформи і послідовне виконання вимог Майдану.
Отже, Ігорю Гузю, який, за висловом одного волинського журналіста, має феноменальну схильність до «вчасної зради», варто було б вже зараз задуматися про своє політичне майбутнє. Замість того щоб звинувачувати «Свободу» в тому, що вона веде боротьбу за ідеї Революції гідності і вимагає чесного розслідування корупційних оборудок в Кабміні Яценюка, вождю «Народного фронту» пора серйозно замислитися, до якої чергової політичної сили варто гострити лижі…

Ярослава Вознюк