Поки хтось спить, ГШР працює

Звіт
про результати діяльності групи швидкого реагування громадського формування з охорони громадського порядку (ГШР ГФ з ОГП) «Самооборона Волині» за період з 10 на 11 січня 2015 р.

Склад групи:
Ніколайчук Олександр, Кирилюк Святослав, Шмаков Степан, Маляренко Сергій, Братанов Сергій.

Із серії «*бу і плачу» (з 10.01.2015 (23 год. 30 хв.) до 11.01.2015 (00 год. 10хв.)). На світлині: дванадцята ночі, а в магазині «Продукти» по вул. Рівненській (всупереч рішення виконкому Луцької міськради щодо даного об’єкту торгівлі з 1 січня 2015 року обмежити! графік режиму роботи до 22.00 за систематичні порушення заборони продажу алкоголю в місті в нічний час) черга чоловіків «за хлібом у чорний пакетик». Лучани та гості міста, здаємо точку! У списку маємо ще таких більше десятка. А, можливо, хтось із правопорушниками поборотися захоче їхніми ж методами? Бо нам з одного боку форма, а з іншого – статус охоронців громадського порядку заважає. Якщо серйозно, то це свідчення того, що влада та правоохоронці присутні у Луцьку тоді, коли потрібно відстоювати чиїсь приватні інтереси, бо якщо суспільні, то є дуже багато відмазок та розведень руками: «А що ж ми можемо вдіяти…»

11.01.2015 о 00.30, заступивши у патруль на чергування ГШР, виїжджаємо трьома власними автівками на розшук. За 10хв. з моменту оголошення орієнтування виявляємо біля будинку по вул. Кравчука, 42А припарковане авто «Volkswagen» T5. Ще одне свідчення відсутності правоохоронців у Луцьку (тепер уже ДАІ). Найцікавіше, що слідчо-оперативна група прибула десь за хвилин 40! після повідомлення про знайдений автомобіль.

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП щодо ДАІ, правильніше ДАЙі. Їду собі три дні тому повз «Епіцентр». Нікого не чіпаю. Два зустрічних авто по черзі один за одним поблимали. Це в нас, в автомобілістів, хто не знає, таке вітання з метою попередження про тих, хто в поворотиках та по кущиках ховається. В’їжджаю у Липини, поглядом контролюю стрілку спідометра. Дивлюсь уперед – біжить. Палочкою махає, палочка гарно світиться. Де спинив, куди показав, там і став, – а прямо посеред дороги. А що мені, то ж пан так званий «правоохоронець» мені звелів. І замість «Доброго вечора» уже тикає свого фена. Досвідчені водії знають, що там зазвичай показує 82-83 км/год. Так і є – пише 82. «О, а Ви ще й не пристебнуті», - каже той, що зупинив. Він же не знає, що мені потрібно відстебнутися, щоб документи із «бардачка» дістати (щодо швидкості, то я колись спеціально перевіряв оті прилади вимірювання, які ще із мого дитинства в декотрих ДАЙців позалишалися і передаються в спадок наступникам, щоб хабарі збивати легше було з лохів: їхав більше 90, а мені всеодно 83 показали). Коли я опустив бокове скло, то мій «захисник порядку» попросив чуть з’їхати і прямо посеред перехрестя стати. Наступну пропозицію знаєте? Є два варіанти: чи страховку ще спитає, чи відразу пройти до патрульного авто присісти запропонує, щоб протокол складати (як ніби без присутності водія в його службовій машині свою неграмотність не можна й так на папері продемонструвати). «Не піду! – кажу, – їду додому, стомився, спати хочу. Те чудо, що Ви в руках тримаєте, то для мене не показник і для Вас також. Ви знаєте». А собі сиджу, поклав обидві руки на кермо й думаю: «Блін, ну справді ж спати хочеться, день завтра важливий. Якщо я піду, дам йому тих 100 гривень, про які той нехороший чоловік мріє, і з його ж авто зателефоную та повідомлю про злочин у вигляді вимоги хабаря з його боку та дачі хабаря з мого, то це вже надовго». Вирішую: «Ні, таки їду спати».
Щоб Ви знали, ДАЙці – хороші психологи. Вони, як собаки: якщо той бачить, що ти його боїшся – хана. Приймаю рішення вводидити так званого «правоохоронця» в стан ступора. Я так це називаю. Запитую:
- Ти з якого управління?
- З ківерцівського районного.
- Ото, - кажу, - передай своїм, що ми вам більше не допомагаємо.
І що ви думаєте? Є ступор!!! Стояв, роздуплювався секунд десять. А далі каже:
- Кому передати, що передати і чим допомагаєте?
А мені вже пре, а якби ж я знав «кому», «що»і «чим»…
- Отак і передай, - наполягаю на своєму.
Дивлюся пильно йому у вічі – порожнеча… На шкірянці тільки знак відблискує. Три авто повз проїхало. Ще постояв трішки, пом’явся. Повертає мені моє посвідчення водія:
- Щасливої дороги, - каже.
Занавіс.

11.01.2015 о 01.15 за направленням із чергової частини у під’їзді по вул. Кравчука на майданчику між першим та другим поверхами виявляємо двох чоловіків із трішки розбитими обличчями (світлини додаю). Першого так розмалювали відпочивальники пивбару «Допінг», де й він перебував, другого – той перший, тільки за те, що другий поночі ходить з молотком у пакеті. Виявляється (зі слів першого потерпілого-нападника), що той другий, нападник-потерпілий, таки бив його молотком. Він, мабуть, до кінця не оцінив ситуацію, як це молотком «получити» і що б із ним сталося в результаті такого побиття. Маємо сподівання, що слідчі-правоохоронці міськвідділу «розберуться» в даній події. Зі слів оперативників відомо лише те, що той, що з молотком прогулювався (ну не з сокирою ж ходити), вирішив пройтися по «злачних» місцях з надією власні речі відшукати, бо його вдень пограбували. Невідомо, чи речі знайшов, а от синців назбирав. Двічі на день чоловіку «поперло».

11.01.2015 з 02.00-02.20 за направленням із чергової частини до нічного клубу «Опера» допомогу надали лише своєю фізичною присутністю: мажорна п’янь потисла руки і з водієм за кермом «BMW» успішно видалилась.

ЖИТТЄВО-ЦИНІЧНИЙ ВІДСТУП.
Зустрів біля входу в «Оперу» знайомого, котрий при попередній здибанці «бив себе у груди» розповідаючи, що він допомагає українській армії: «Якщо щось, то звертайся». Звернувся із конкретним проханням без називання якоїсь визначеної суми, бо у складні часи хто чим може і як може.
Багатоденна тиша. Випадкова зустріч. Чую стандартну відмазку.

Друже, ти це точно прочитаєш: я думав, що ти людина…


PS. Як буде цікаво переглянути інші написані звіти, то з ними можна ознайомитись у ФБ на моїй сторінці та на офіційному сайті "Самооборони Волині".

PPS. Анонімні тролі-коментатори, мої ви цяці, ваше місце ... на дивані.