Старі луцькі під'їзди

Прогулятися вулицями міста, особливо теплого травневого вечора, дуже приємно. Окунутися в атмосферу розслабленого міського простору, пройтися гарними вулицями і цікавими завулками - добре. Цікаво й подивитися на якісь старі будинки, випити гарячого шоколаду в закладі одного із них...

Це завжди класно. Але є частини, на які мало звертають увагу. Підвали, горища, вікна, двері, таблички, арки і під'їзди. Так склалося, що під'їзди старих будинків менше зачіпає "рука змін", тож вони зазвичай мають певний дух автентичності. Це не завжди можна сказати про фасади, які змінюються на догоду (анти)смакам і забаганкам власників і розпорядників.

На них найкраще видний наліт часу. Менше всього цей наліт відчувається, звісно, на деталях, на дрібних деталях, які часто випадковим чином стирчать на фасаді чи всередині приміщення, як мандрівники минулого, які загубилися в сучасності. Та деталі - вища матерія, про неї якось поговоримо іншого разу.

Під'їзди також часто зазнають змін, але зазвичай вони - приємний бонус у якомусь старому будинку. Що з цього є в Луцьку і наскільки те все цікаве?

Историческія судьбы Юго-Западнаго края

Ця поетична назва книги Миколи Петрова все ж не зможе нас вернути в часи автора і показати, які під'їзди в будинках були тоді. Але може дуже наблизити до періоду і до того типу внутрішніх коридорів, які умовно можна назвати "російськими". Не від їхньої російської суті, а лише від часу, коли на наших землях панували порядки Російської імперії.

Досить сказати загально, що в ХІХ столітті Європа захоплювалася вікторіанським стилем. Росія, як призначено їй долею, намагалася якось наздоганяти і часами навіть копіювати. У широкому мистецтві стали популярними доволі типові прийоми, завдяки яким робили схожі стилістичні речі від британських островів до Уралу. В архітектурному прояві стало можливим говорити про появу "мереживності". В декорі будівель з'явилося багато металевих та різьблених елементів, які складалися в єдину велику структуру. Це і справді було схоже на мереживо. Частина духу тієї стилістики залишилася і в "російських" під'їздах Луцька.

Мабуть, найцікавіший зразок зберігся на вулиці Троїцькій, яка тепер чомусь називається Драгоманова. Під'їзд будівлі, де жила Леся (Леся Українка).

Є хороше у стареньких будинках на Ковельській.

А таке - у переході між вулицями Богдана Хмельницького і Лесі Українки.

Схоже - в будинку на Лесі Українки.

В усіх правилах є винятки. Серед будівель міста того часу є так звані військові казарми на вулиці Стрілецькій. Тут ми бачимо абсолютне неймовірне поєднання цегляного стилю всієї будівлі і вхідних модерних дверей. Ну, а в під'їзді - жодного натяку на "вікторіанське мереживо".

Під'їзди Луцька того часу мають просту і зрозумілу форму, практично, аналогічну прийнятій схемі в совітській забудові. Натомість у міжвоєнний час стали використовувати трохи інші схеми. Наприклад, зберігся в Луцьку круговий під'їзд з білого мармуру...

Łuck przed II wojną światową

Отже, в 1920-1930-ті роки будинки стали менш стандартизованими, хоча типові прийоми також використовувалися. Тут важче виділити якісь прийняті зразки - краще говорити про індивідувальні будинки. Як пишуть деякі краєзнавці, відомий в Луцьку будинок з Меркурієм збудували у 20-х роках за кошти товариства «Гранберг і Грінберг Стокгольм-Петербург». Він має два входи - один з вулиці, інший - з внутрішнього двору. Хоча в другому міститься оригінальна зовнішня драбина (явний повоєнний самоклеп), яка з балкону під'їзду веде на дах, але куди цікавішим є під'їзд з вулиці Лесі Українки.

Там можна знайти цілу купу старих автентичних деталей: ручки дверей, самі двері у квартиру, вентиляційні люки з зображенням сажотруса (давня луцька професія), старі профільовані перила, ну, і сходи з білого мармуру. Конструкція передбачає на стелі під'їзду світловий ліхтар. Колись це місце було зроблене зі скла і в коридор потрапляло денне світло. Екологічно, економно і практично, хоча "розумний" функціоналізм тоді ще тільки зароджувався десь на землях Баварії.

Збереглася класна підлога у будинку на Хмельницького, 10а:

Цікава структура покриття в одному з будинків на Крилова.

Оригінальні коридори збереглися в одному з будинків на вулиці Богдана Хмельницького. Власне, раніше в Луцьку було набагато більше будинків такого типу. Його можна назвати "львівським". Вульгарно кажучи, це типові будинки для Львова. Архітектура Луцька - більш капризна: війна знищила багато цих споруд і тепер у місті будинків такого типу збереглося аж... один. Цікавий під'їзд з первинними дверима, плиткою, на звороті якої читаються штампи виробника, перила. Ну, і сама конструкція коридору, яка не має логіки (на фото це важко передати, бо там дуже вузько) - і в тому її чарівність.

А це - не так далеко:

У тридцятих роках в Луцьку стали активно застосовувати стиль функціоналізм. Цей стиль на першу роль поставив функцію, яку має виконувати споруда. Без надмірних деталей, декору, а лише прості та ясні форми, які несуть перш за все функцію призначення споруди, але не функцію естетики. Проте варто зауважити, що функціоналістські будівлі часами не менш естетичні, ніж класицистичні чи барокові, просто естетика інша - відповідна своїй добі.

Один із сходових коридорів у будівлях того стилю - в приміщенні нинішнього Укртелекому на Кривому Валу. Оригінальний під'їзд з чорного і білого мармуру та з автентичними дерев'яними перилами на металевих ніжках, клепаних без зварювання - тут у тридцятих була Каса земельних спілок.

Збереглася класна ручка в під'їзді одного з будинків на Кривому Валу:

Є на що подивитися у будинку для працівників пошти на вулиці Пушкіна. Його зубудвали вкінці тридцятих разом із будинком головної пошти Луцька. Найцікавіше тут - певно, автентичні двері, які мають проріз для листів зі ще польскими написами Listy, Gazety.

Під'їзди тридцятих загалом дуже відрізняються від 1920-х. Якщо в останніх присутня "романтична" стилістика різних завитків, то перші використовували майже завжди суворі, лаконічні, але елегантні лінії. Інколи на підлогах ставили дати. Ось приклад цікавого наскрізного під'їзду з вулиці Гаврилюка.

Архитектурные излишества нам чужды

Що цікаво з повоєнного Луцька? На одній із вулиць, де за переказами мав побувати Петро І, у 1961 році спорудили дуже чемної і витриманої атмосфери і шарму будинок, на який, правда, не прийнято заглядатися сучасній публіці. Бо вона - публіка - балувана попсовими формами, поза якими справжньої суті вже і не бачить. А треба бачити і знати про один із будинків на нинішній вулиці Пушкіна. Заходимо досередини - приємна несподіванка. Двері, плитка, напис і поручні.

Радянське 50-60-х років має багато схожих форм. Будинок на П'ятницькій гірці:

Схоже - з театру ляльок:

Старий готель на Крилова:

В тему під'їздів можна розширити ще більше і заглибитися сильніше. Тут, швидше, показані основні напрями спадщини цих вельми захопливих частин старих споруд. Цікавого - більше.

І на завершення. Дуже "зручно" заходити у квартиру в давній кам'яниці на Драгоманова. Це показує, наскільки своєрідним може бути простір "під'їздів" дуже старих будинків і монастирів Луцька.