«Дерибан» до річниці Майдану?

Частина депутатів Волинської обласної ради, схоже, починає забувати про те, за що стояв Майдан і якими є вимоги Революції гідності. Остання сесія обласної ради засвідчила, що в декого з них руки чешуться повернутися до схем і методів розбазарювання майна громади, що процвітали при режимі Януковича.

Відразу після свого приходу в обласну раду депутати з фракції ВО «Свобода» чітко й однозначно заявили про свої принципові позиції, серед яких – дотримання відкритості та прозорості в діяльності ради й роботі депутатського корпусу. Це зокрема: недопущення дерибану або ж бездумного розпродажу майна Волинської громади; «кнопкодавство», коли один депутат, аби «проштовхнути» потрібне рішення, голосує за себе і за іншого депутата; недопущення так званих «пакетних голосувань», коли одна група депутатів домовляється з іншою в лобіюванні якихось своїх вузькогрупових інтересів.

Але на останній сесії обласної ради, що відбулася 21 листопада 2014 року, було грубо порушено базові принципи роботи обласної ради. Відбулася неприхована ревізія завоювань, з якими обранці волинської громади йшли на Майдан і дотримання яких були серед ключових вимог Революції гідності. У Волинській облраді з’явилися ознаки формування меркантильно-ситуативного союзу між колишніми членами прорегіональної більшості, представниками племені «тушок» та «Батьківщини».

Особливо яскраво це проявилося при розгляді питання про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які пропонуються приватизувати у 2014-2015 роках. До списку внесені 4 комерційно привабливі об’єкти, три з яких – в обласному центрі. Четвертий – це база відпочинку «Тросне» на березі мальовничого озера з такою ж назвою у Маневицькому районі. Депутат зі «Свободи» Микола Давидюк, який мешкає в цьому районі, доводив: базу не треба продавати, вона ще може прислужитися районній громаді. І районна рада, мовляв, готова прийняти її у свою комунальну власність.

Натомість голова профільної комісії Святослав Кравчук намагався переконати колег у протилежному. І, спеціально чи з власного незнання, але таки ввів депутатів в оману. Насправді таке рішення районної ради існує – від 10 січня 2014 року №30/3 «Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл і селищ Маневицького району бази відпочинку на березі озера Тросне». Це рішення прийняте, до речі, після відповідного клопотання обласної ради.

Ще три не менш комерційно привабливі об’єкти – це кордодром для випробування автомобілів із нежитловою будівлею в місті Луцьку на вулиці Чорновола, 3, а також дві багатоповерхові будівлі в самісінькому центрі Луцька – на вулиці Лесі Українки, 9 та вулиці Романюка, 1. Сконсолідована, мабуть, цією комерційною привабливістю депутатська більшість навіть не пристала на пропозицію, щоби розглядати можливість продажу кожного з цих об’єктів окремо. Голосувати обранці обласної громади вирішили тільки «гамузом».

Засліплених ласим шматком комунального майна депутатів не зупинило й те, що останні два приміщення ось уже протягом багатьох років орендують представники місцевої інтелігенції та громадськості. Наразі в них знаходяться колективи редакцій двох друкованих періодичних видань, редакційно-видавничого підприємства «Надстир’я», обласної організації Національної спілки письменників України, а донедавна – ще й Спілки журналістів України. Продавати приміщення без їхньої на те згоди, по суті, з «живими» орендарями – це неповага до них і плювок в обличчя громаді. На цьому зокрема акцентував увагу перший заступник голови обласної ради, свободівець Олександр Пирожик. Проте до його пропозиції зняти це питання з розгляду для узгодження неврегульованих моментів теж не дослухалися.

Після критичних виступів депутатів від «Свободи» питання спершу не набрало необхідної кількості голосів. Проте в подальшому на голосування поставили пропозицію повернутися до його розгляду знову. І з третьої спроби проект такого рішення таки «проштовхнули» мінімально необхідною кількістю голосів – 41. При цьому ще й застосувавши, як з’ясувалося, ганебне «кнопкодавство». Бо за таке рішення проголосували в тому числі картки депутатів, які були відсутні в сесійній залі. Один із них згодом заявив про це письмово, написавши відповідну заяву. Але вона не стала достатнім аргументом для голови облради Валентина Вітра. Не виключено, що у нього є «свій» інтерес у проштовхуванні такого проекту рішення.

Скидається на те, що депутатам, які голосували за це рішення, начхати не лише на регламент, а й на букву закону. Адже закон «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформацій, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», прийнятий 20 травня 2010 року, забороняє відчужувати приміщення, в яких перебувають редакції ЗМІ, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки.

Проте найбільшої шкоди таке рішення з ознаками корупційності завдало Волинській громаді, в якої хочуть забрати майно. Депутати приходять і йдуть, а майно завжди має служити на благо громади, а не бути об’єктом «дерибану». За іронією долі, остання сесія відбувалась якраз у день першої річниці початку Майдану. Нехтувати його вимогами і зраджувати ідеалам Революції гідності цього дня було би особливим блюзнірством. Але саме так, на жаль, це й виглядало. Цікаво, яким буде продовження? Наразі Валентин Вітер фактично взяв на себе відповідальність за таке поводження з майном територіальної громади, заявивши, що підписав сумнівне рішення.

Петро Герасименко