Війна, яка має відлуння

Війна на Сході України або як «полюбляють» її називати у верхівках влади менш голослівним «антитерористична операція» вплинула на українських військових з усіх можливих сторін, боків, аспектів і т.д., залишивши назавжди у їхній пам’яті страшні картини бойових дій.

Розбомблені будинки, вбиті друзі, невідомі, у яких понівечені тіла, зрада командирів, вибори, гроші, кримінальні справи, полон, коридори смерті, депутати з псевдодопомогою або таки допомогою (передвиборчою), відсутність їжі, одягу, боєприпасів, постійні обстріли спершу «Градами», потім «Смерчами», пізніше і «Градами», і «Смерчами» - ні, це ще далеко не весь перелік тих факторів, через які одні військові зазнали чималих негативних наслідків (моральних і фізичних), а інші (таких більшість) поставили хрест на власному житті.

Війна не шкодує нікого. Війна завжди має відлуння. Ми, ті, хто споглядає за кривавими подіями з екранів телевізорів, з почутого на радіо чи прочитаного на сторінках видань, так часто без коливань у душі прочитуємо рядки «за добу вбито 10 мешканців», «50 бійців зазнали важких поранень», «бойовики обстріляли Щастя», що, здається, це не з нашою Україною відбувається. Наче то нас і не стосується зовсім. Прочитали – і гайда жували бутерброд з ковбасою, яка бійцям в окопах ночами сниться. Біда з українцями, біда, бо ж поки не стосується війна сина, друга, брата, чоловіка, то це і не наша війна?! Так виходить… Поняття «персональної війни» куди гірше, чим просто війна. То так, про наболіле… Та чи мені одній боліло і болить досі?

Якими повертаються волинські військовослужбовці з війни на Сході України, чи є логіка у діях Президента України Петра Порошенка, коли він називав Героїв зрадниками, яким повинно бути спілкування з тими, хто повернувся з «м’ясорубки» - на ці та багато інших запитань в інтерв’ю ВолиньPost відповіла практикуючий психологВолинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва.

-Посттравматичний стресовий розлад – це психіатричний діагноз, - розповідає жінка. - Серед хлопців він є у кожного, хто побував в зоні АТО. Тим більше, його назвати гострим вже нереально, тому що наші військові були там більше п’яти місяців, а це уже хронічний стрес.

За її словами, хлопці й чоловіки, які повертаються, вже травмовані хронічно тому, що будучи півроку в окопах під «Градами», їх переслідує постійне відчуття небезпеки. Проте, якщо спочатку в них була адекватна захисна реакція (вони десь втікали, ховалися в окопах), то потім, як зазначає Звєрєва, виникла байдужість.

-Бійці під час обстрілів «Градами» ще й засинали, - розповідає вона. - З’являлася байдужість до того, що відбувається навколо - це вже така крайня ступінь депресії як апатія.

Щодо бійців, які весь час були під обстрілом «Градів» або «Смерчів», які належать до важкої артилерії, то всі вони мають контузію, яка так чи інакше «дає про себе знати».

-Вона зараз може не виявлятися на комп’ютерній томограмі, але це характерно: головні болі, безсоння, запаморочення голови, - каже психолог. - Може бути нудота, вегето-судинна дистонія, перепади настрою, порушення пам’яті, уваги, мислення.

Звєрєва підкреслила, що найжахливішим було те, що бійці не були разом, адже їх приєднали до інших батальйонів, де вони могли бути тиждень бути без їжі.

-От що було з танкістами? Волонтери привозили їм їсти. Вони (ред. – українські військовослужбовці) стояли на блок-посту, а їх навіть не харчували, тому що вважали. що вони не їхні. Так само коли відступали…

Психолог, що обстежує волинських війців, обурюється, що тепер Президент України Петро Порошенко чомусь вирішив, що хлопці з 51-ої бригади – зрадники і дезертири.

-По великому рахунку їх розкидали, їх просто методично знищували: не давали харчів, боєприпасів, командування не виходило на зв’язок, - каже Звєрєва. -Це вже неприхована інформація, що коли приїжджав генерал, то через двадцять хвилин після його від’їзду починався артобстріл, бо він був наводкою.

Окрім того, нині жодний боєць з 51 ОМБР не нагороджений. Ніхто не говорить про те, які населені пункти вони брали.

-Йдеться лише про «Дніпро», про «Донбас», а про 51-шу бригаду, яка в складі всіх цих батальйонів йшла на передову, не говорять, - зазначає лікар. -Вони (ред. – військові з 51-ої) проходили клином, і далі хлопці вже зачищали. Про це ніхто не говорить. Це свинство. Це взагалі зрада, зрада наших волинських хлопців…

У розмові психолог, яка опікується бійцями у луцькому гарнізонному військовому госпіталі, наголосила на тому, що такого поняття, як «часткова мобілізація», не існує.

-Знаєте, немає «частково вмер»: або вмер, або живий, - каже вона. - Якщо мобілізація, то повна, і має бути демобілізація. Придумав Турчинов часткову мобілізацію, причому підписана вона Президентом України, який легітимно з’явився аж через два місяці. Хлопці вже гинули на передовій, мобілізовані, незрозуміло за чиїм наказом.

Те, що волинським бійцям з 51-ої механізованої бригади погрожували кримінальними справами, - нонсенс, оскільки, як віднедавна стало відомо, цих військових зарахували до добровольців. Ще однією неприпустимістю було й те, що жодного медичного огляду бійці не проходили так, як це було радше опитування на кшталт: «Здоровий? Так/Ні».

-Один лікувався в Олиці – психохронік, який пройшов всі бойові дії, - розповідає жінка. -Слава Богу, що звідти прийшов адекватний і нікого там не постріляв. Там було море епіприпадків (ред. епілептичний припадок – рясні судоми частин тіла, часткова втрата пам’яті і неадекватна поведінка (дії і звуки), можливе виділення піни, сечовипускання і дефекація; у цьому стані хворий може повністю не контролювати свої дії і цим принести собі додатковий шкоду). Його на блок-посту кидає, коли йде обстріл. Хлопці спочатку його носили, а потім кинули, бо, як казали самі, «його все одно кулі не беруть».

Олена Звєрєва дивується, чому ніхто не проводив психологічних досліджень готовності військових та яким чином можна було забрати на фронт бійця, у якого з шести років епілепсія.

-Як такого бійця можна було забрати на фронт? А він з автоматом, з гранатою, його судомить, - зауважує психолог. -Він може підірвати навколо всіх, може розстріляти, бо в нього сутінковий стан (ред. – раптова і короткочасна втрата ясності свідомості з повною відчуженістю від навколишнього або з його уривчастих і спотвореним сприйняттям при збереженні звичних автоматизованих дій). Хто проводив якесь психологічне дослідження? А вони всі неготові були тому, що вони звичайні гречкосії, які не вміють воювати. Тоді, коли наш спецназ сидить на місці, вся «Альфа» сидить на місці. «Альфа» зробила невеличку затравку, там декілька чоловік загинуло, і більше вони туди не сунуться. Що ж це за таке АТО?

Психолог-волонтер Олена розповіла, що, виявляється, у військовослужбовців,які воюють на Сході, немає свідоцтв про те, що вони є учасниками АТО, бо старі довідки у них позабирали посилаючись на те, що мають видати нові, а у результаті поставили ультиматум – або повертаєтеся в зону АТО і отримуєте посвідчення, або залишаєтеся і ніде й згадки не буде про їхню участь у бойових діях на Сході.

-Ми як суспільство маємо їх захистити, - наголошує Звєрєва. -Якщо ми їх не захистимо, то грош нам ціна. Хлопці, які повтікали з передової, теж мали на це право. Вони не вміли воювати і не хотіли помирати. Їх мама вчила, що найгірший гріх – вбити людину. Як йому з цим іти на війну? Хтось провів йому психологічну підготовку, що це – ворог і його вбивати – святе діло? Ніхто. Вони після того мають з цим жити. Вони травмовані, покалічені. А якщо в полоні був 20 днів, берці не знімав і ноги погнили і у нього всі пальці пооблазили. І його після цього Президент має наглість та людське моральне каліцтво називати зрадником, бо він здався…

Коли українським бійцям довелося воювати, то яку зброю їм видавали – не секрет. Їх, зокрема добровольців з різних батальйонів, озброювали волонтери. Тепер же зі Сходу на Волинь «приїхала» чимала кількість зброї, яка «гуляє в народі».

-Якщо Пєтя Порошенко не второпав, коли його прогнали через коридор ганьби, що таке Майдан, то далі такого Майдану не буде: попереду йтимуть матері, з якими він вже не домовиться, а до мене зараз приходять багато жінок, які втратили своїх дітей, - зауважує Звєрєва. - Тепер їм втрачати немає чого. І що це така у нас держава, коли волонтери вдягають, годують? Хлопці самі кажуть, що, «якби не волонтери, ми б уже здохли».

Окрім походження зброї величезною загадкою для суспільства залишаються «походеньки» мільйонів та мільярдів гривень, які, нібито, списуються на паливо, забезпечення, харчування інікчемний одяг для військослужбовців.

-Мені цікаво, Гелетей (ред. – міністр оборони України Валерій Гелетей) пробував в них постояти хоча би годину, коли мокріє нога в тій клейонці, а потім тебе хапає морозом? От хай би він годину походив в тих берцях, - каже психолог Олена. - А Порошенка я би заставила ходити в них 20 днів не знімаючи, як той хлопчина, в якого погнили ноги.

СПІЛКУВАННЯ З ВІЙСЬКОВИМИ МАЄ БУТИ ПРАВИЛЬНИМ

Окремою темою нашої з Оленою Звєрєвою розмови стало «правильне» спілкування, а саме: що можна сказати, і яких слів варто уникати при розмові з тими, хто повернувся з фронту.

-По-перше, не треба принижувати і говорити «що тобі всі повинні». Так, всі «повинні». Як мінімум морально ми їм зобов’язані точно, - наголошує лікар. -По-друге, не треба применшувати їхніх заслуг. Вислуховувати їх треба спокійно, і, відповідно, їх треба підтримувати морально. Треба зараз їм «перемкнути» на те, що їхня мала Батьківщина тут, і її теж потрібно відбудовувати, захищати від усякого непотребу, що наше життя продовжилося, і якщо вам Бог дав шанс лишитися живим, значить його треба використати на усі сто відсотків.

Психолог наголосила, що у жодному разі бійцям не можна вживати алкоголю, адже в них порушений імпульс-контроль: п’ють до такого ступеню, що або закінчиться горілка, або вони. У такому стані чоловіки не мають відчуття дози, відчуття того, що вистачить – п’ють до «переможного кінця».

-Рідним і друзям треба знати: якщо вони хочуть справді допомогти, то не потрібно їх вести на п'янку, а краще зводити на концерт чи в музей, аби вони надихалися духовністю та творчістю, - радить Олена Звєрєва. - Вони знімали на війні стрес алкоголем, і я не можу їх засуджувати. Вони самі кажуть: «Якби ми не бухали, ми б здуріли». Це давало певний антидепресивний стан. Однак зараз дехто так причастився, що зараз треба лікуватися в нарколога. Я рахую, що це злочин – вижити в гарячій точці, в такій м’ясорубці, і потім померти від горілки. Це дурня як мінімум.