На face з сином. Януш Леон Вишневський.

Вишневський, Януш Леон. На face з сином: роман / пер. з пол. Т. Чужа. – К.: Махаон-Україна, 2013. – 400 с.

Наука і релігія в одній книзі

У 2013 році видавництво «Махаон-Україна» видає книгу польського письменника Януша Леона Вишневського «На face з сином», наперед вказуючи, що це сюрреалістична історія, написана у співавторстві з його матір’ю Іреною Вишневською, яка померла у далекому 1977 році. Довелося докласти чимало зусиль, щоб ця книга спершу вийшла в українському перекладі, а не в російському. І це вдалося завдяки зусиллям Тетяни Чужої, з якою автор співпрацює вже не один рік.



Розпочинається роман-сповідь зі святкування дня народження Адольфа Гітлера, який співпадає з днем народження матері письменника, яка після земного життя попадає до Пекла, як і багато геніїв нашого світу, та починає звідти писати листи до сина. Це електронні повідомлення, які жінка залишає у соціальній мережі Facebook. Бо фейс у Пеклі надзвичайно популярний «там грішать масово, постійно і до того ж публічно» С. 10. Вона намагається наговоритися із сином, розповісти все те, чого не встигла при житті. Ми дізнаємося багато цікавого не лише про самого автора, але й про його найрідніших. Відчуваємо безмежну любов матері до сина, який давно вже виріс, але для неї він все ще залишається маленьким хлопчиком з пестливим ім’ям Нушко. Вона гордиться досягненнями сина, але сумує, що він так мало часу приділяє своїм дітям. З натхненням розповідає про коханих чоловіків у своєму житті, часом переходить і до відвертих моментів, адже для них не має заборонених тем. А так як вона давно потрапила у Пекло, то й боятися нема чого. Бачимо, яким все-таки сильним може бути зв’язок у матері з дитиною, навіть після смерті.

Пеклом виявляється дуже цікаве місце, де можна зустріти багато визначних особистостей, послухати їхні лекції, задати питання, які давно цікавлять. Адже всі генії після смерті, з багатьох причин, потрапляють саме туди. У Пеклі багато письменників, науковців, політичних діячів, які продовжують вести таке ж саме життя, що й на Землі. То може Земля і є Пеклом?..

У книзі тісно переплітається наука і релігія. Автор часто провокує, але тим не менш піднімає на поверхню багато неоднозначних тем. Наприклад, цікаві думки автора про самогубство, яке Церква у VI столітті нашої ери чомусь прирівняла до тяжких злочинів. А це може бути всього-на-всього особистим вибором людини, яка втомилася від життєвих негараздів і пішла у пошуках кращих світів.

Людям завжди цікаво порпатися у чужій білизні, особливо - відомих людей. Януш Леон Вишневський заходить ще дальше і пише про Сина Божого – Ісуса Христа. Останнім часом на телеекранах дійсно виходить багато програм, які намагаються пояснити кожен крок Христа, кожне чудо, яке він сотворив і яке описане у Біблії, і надати їм сумнівів. Автор з іронією пише і показує як дивакувато зі сторони звучать роздуми про життя та смерть Христа, про його стосунки з Марією Магдалиною. Ви дізнаєтеся, чому життя Ісуса вважають PR-ом на найвищому рівні, а сама ідея Христа аналізується у всіх підручниках із маркетингу, як зразкова і поки-що недосяжна. Хоча автор і займається наукою, але навряд чи він згідний з такими твердженнями колег. Часом і сам замислюється як далеко в пошуках правди можна зайти. А от Церква і Бог, то таки різні речі. Адже починаючи з найдавніших часів, саме Церква спекулювала на вірі людей у Вищі Сили, і таким чином заробляла собі на безбідне життя, ще й до того гальмувала розвиток медицини, та й багатьох наук загалом.

Автор наводить багато філософських роздумів. Розкриває найбільший і найскладніший задум Бога – ДНК, що забезпечує безсмертя кожної людини. Адже гени, які мати й батько дають своїм дітям, це інформація не лише про них самих, але й досвід минулих поколінь. Саме у ДНК Бог зашифрував гігантську кількість кодів, які ніколи не повторюються. Але людина завжди намагається уподібнитися Богу - розкриває таємниці створення Всесвіту, клонує тварин і т. д.

В книзі тісно переплетені філософія, психологія, наука і любов. Це книга, яка заставляє думати і відчувати, що буває досить рідко у наш час. Впевнена, що кожному вона прийде до смаку, особливо тим, хто любить неоднозначну літературу.

Оленка Кравчук

Для сайту "Друг читача"