Неоцинізм

У наш час когось здивувати недалекістю, глупотою, черствістю чи цинізмом важко. На жаль, цих проявів людського падіння більш ніж достатньо. Як правило, ми вже на такі негідні прояви моральної неповноцінності не реагуємо. Але коли цинізм проявляє державний посадовець найвищого рангу, коли нас хоче тримати за відверто недалеких людей політик, що прийшов до влади на хвилі революції, на хвилі боротьби за нову країну, то це вже не просто цинізм, це – неоцинізм.
Таким неоциніком проявив себе заступник глави Адміністрації президента Валерій Чалий, який в ефірі «5 каналу» заявив: «Також мені не зовсім зрозумілий такий вибір – щоб Савченко стала в одній з партій на виборах номером один. Я скажу відверто, мені це мало допомагає зараз для того, щоб пришвидшити звільнення Надії Савченко. Тому що тепер ставки підняті і такий політичний сигнал підштовхнув до зворотного сигналу».
Надія Савченко – старший лейтенант Збройних сил України – воювала на сході України в складі добровольчого батальйону «Айдар» і в червні потрапила в полон до бойовиків під містом Щастя Луганської області. Вона знайшлася в Росії у Воронезькому СІЗО, де їй пред'явили звинувачення в пособництві у вбивстві. До речі, 16 вересня Верховна Рада прийняла закони, що амністують всіх убивць та військових злочинців із так званих ДНР та ЛНР, а ось Росія навіть не вважає за потрібне припинити переслідування української героїні за відверто надуманим звинуваченням у пособництві. Ось такі, між іншим, у нас рівноправні мирні домовленості з Росією.
Новоусманський районний суд 2 липня обрав стосовно Савченко запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Ця міра була підтверджена Воронезьким обласним судом. Наприкінці серпня термін арешту продовжили до 30 жовтня.
Надія вразила всіх нас своїм незламним духом, неймовірною витримкою, неперевершеним патріотизмом. Її стійкість на допитах надихала тисячі, якщо не мільйони, українців. 24 серпня вона була нагороджена орденом «За мужність» IIІ ступеня.
Здавалося б саме вона повинна була стати тією знаковою постаттю, за звільнення якої з полону почали боротися найвищі посадовці держави. Але ні, цього не сталося. Всі захоплювалися мужністю Надії Савченко і ніхто не займався всерйоз її звільненням. Хоча можливості були. Її можна було б обміняти на Ольгу Кулигіну, відому провокаторшу та організатора збройних конфліктів не лише в Україні, але й у Грузії, подругу полковника ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ, «міністра оборони» самопроголошеної Донецької народної республіки Ігоря Гіркіна («Стрєлка»). За Кулигіну пропонували в обмін 14 військовополонених. Але тоді Надія Савченко ні Валерію Чалому, ні іншим високопосадовцям була не потрібна.
Крім того, коли у нас в полоні опинилися 10 військовослужбовців Повітряно-десантних військ Росії з військової частини № 71211, 331-го полку 98-ї дивізії, то теж ніхто не скористувався нагодою обміняти Надію Савченко на когось із десантників.
І це не дивлячись на численні заяви Надії, що її можуть вбити, бо не можуть зламати її патріотичний дух, не можуть примусити, не можуть принизити, не можуть на неї хоч якось вплинути. Вона одна протистояла режиму Путіна і режим виявився безсилим, а такі прецеденти в сучасній Росії не те що не допускаються, а різко та жорстко присікаються. Та ці «сигнали» ні пан Чалий, ні інші високопосадовці не чули та не уловлювали.
Коли ж рішенням з’їзду партії ВО «Батьківщина» Надія Савченко очолила список «Батьківщини» на виборах до Верховної Ради України і в одну мить перетворилася з просто безпідставно ув’язненої жінки-військовослужбовця на політика загальнодержавного масштабу, без п’яти хвилин народного депутата України, то це дійсно створило проблеми як для пана Чалого, так і всієї когорти посадовців, які до цього навіть не імітували спроби визволити нашу героїню.
Та тепер Надя стала проблемою не лише для пана Чалого і К°, але й для путінського режиму, адже нині ця історія отримала міжнародний розголос. Так, лідер фракції Зелених у Європарламенті Ребекка Хармс у четвер, 25 вересня, виїхала до Москви, щоб спостерігати за судовим процесом проти української льотчиці Надії Савченко. Хармс взяла участь у спостережній місії різних неурядових організацій, які виступають за проведення чесного процесу над українкою. Крім того, вже й Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун заявив, що відтепер буде особисто сприяти звільненню незаконно утримуваної в Росії Надії Савченко.
Крім того, лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко буде ініціювати після завершення парламентських виборів в Україні надання Надії Савченко дипломатичного статусу як представника Парламентської асамблеї Ради Європи. Таку ініціативу підтримали і президент ПАРЄ, і Генеральний Секретар Ради Європи, з якими напередодні були проведені зустрічі у Страсбурзі. «Ми проговорили про те, що вони починають свою власну, не публічну, роботу з її звільнення. Це було першою метою моєї поїздки, а по-друге, – проговорити з ними варіант надання Надії Савченко після виборів до Верховної Ради статусу члена Парламентської асамблеї Ради Європи, і такий прецедент був», – повідомила вона. «Це надає членам ПАРЄ особливого дипломатичного статусу. І ніхто не міг більше у в’язниці іншої країни утримувати члена ПАРЄ. Це вже рівень міжнародних інституцій, де включаються зовсім інші міжнародні правила. Ми знаємо шлях, як Надю звільняти, і ми будемо за це боротися. Я не хочу, щоб в застінках Кремля залишався один з найсильніших патріотів України», – заявила Юлія Тимошенко.
Шанс звільнити Надію Савченко не лише з’явився, а й отримав реальні обриси. Скоро Надя буде в Україні і у цьому немає жодного сумніву, скоро вона долучиться до роботи у Верховній Раді України. І ми всі разом скажемо їй: «Героям слава!».