Два дні у Чернігові

Так склалося, що вперше у житті я виїхала далі за Київську область на північ. І завдяки своїм хорошим колегам побувала у місті легенд Чернігові. Враження від поїздки неоднозначні з переважанням позитиву.

Зустріла мене Чернігівщина сірими осінніми краєвидами та придорожнім совковим кафе під назвою «Уют». Не додавали оптимізму майбутнього перебування в новому для мене місті і перші побачені російськомовні назви закладів, що зустрічалися по дорозі до обласного центру. Однак, перше враження, як це найчастіше буває, виявилось оманливим.

Уже на підступах до Чернігова важко було не помітити річку Десну, неймовірну природну красу якої підкреслював розташований над нею патріотично розмальований міст. Події в Україні не обійшли стороною Чернігів. Тут, як і в Луцьку, кидалися в очі не лише розмальовані в синьо-жовтий колір мости, а й інші елементи інфраструктури міста. Тут на балконах місцевих висоток гордо майорять національні прапори. Тут розтрощені вхідні двері російського «Сбербанка» - робота місцевих активістів. Тут розмальований у патріотичні кольори постамент з написом «Слава Україні», на якому раніше розміщувався нині повалений пам’ятник Леніну.

Друге, що хочеться відзначити – мешканці міста. Дуже хороші, щирі та привітні люди живуть у цьому північному регіоні України. Незнайомі перехожі мені без проблем підказали, як дістатись до місця призначення. І що найбільше мене приємно вразило, здавалося б, російськомовні чернігівчани (так я завжди думала), у розмові зі мною одразу переходили на українську мову. Не кожного дня таке трапляється.

За час мого перебування у місті, чернігівські колеги поділилися особливостями місцевого життя і побуту, а також встигли показати найкрасивіші історичні пам’ятки та визначні місця. Виявляється, місто умовно поділене на дві частини: нове і старе. «Сучасний» Чернігів нічим особливим не запам’ятався, окрім просторого майдану зі столітньою бруківкою, де пішохідна зона відділена від проїжджої частини білою лінією, і такими ж просторими дорогами не перенасиченими транспортом. Інша річ – частина старого міста. І земляний вал з розташованими на ньому старовинними гарматами, з висоти якого Десна видається ще прекраснішою, і стародавній будиночок Якова Лизогуба, і комплекс релігійних пам’яток XI-XVIII століття, - усе овіяне історією та легендами. Враження від побаченого та почутого – неймовірні.

Повернутись до реальності змусили у нинішній виборчий період палатки кандидатів у нардепи та агітаційні білборди, які розташувались неподалік біля парку Детинець. На відміну від Луцька, у Чернігові значно активніше розгортається передвиборча кампанія. А втім, пощастило мені познайомитись і з нічним Черніговом – безтурботним, веселим, яскравим і, водночас, по-домашньому затишним. Хочеться відзначити, що нічний Чернігів, як хороша філософська книга, яку потрібно уміти читати між рядків. Якщо звертати увагу на деталі, вдасться розгледіти цікаві особливості міста.

На завершення хочеться лише сказати, що з таким зарядом енергії та позитиву, який я отримала в Чернігові, я уже давно не поверталася з поїздок. Хочеться подякувати чернігівським колегам за теплий прийом і привітати усіх чернігівчан з нагоди Дня міста. Добробуту і процвітання славному Чернігову!