Врятувати рядового Раяна

Колись подивився цей фільм і був вражений тим, що в житті однієї людини на війні може бути стільки подій, що вистачить на цілий фільм.
Війна здавалась такою далекою і давньою. А чи насправді таке було?
Та прийшла біда на нашу землю: Іловайський котел - сором наших генералів, смерть героїв, горе матерів і дружин. Мимоволі опинився у вирі цих подій і я.
Не буду розповідати про все, що робив, напевно, міг зробити набагато більше, але один епізод запам'ятався найкраще.

Виходячи з приміщення Волинської обласної ради після сесії, де матері наших волинських військових вимагали від влади зробити бодай щось для порятунку їхніх синів і чоловіків, зустрів хлопців з автомайдану, які скупчилися навколо якоїсь жінки.
Підійшовши ближче, почув історію її сина, який їхав у колоні на допомогу нашим бійцям. Колону розбили , хлопець залишився один, врятувався тим, що заховався на полі в соняшниках. Телефоном він додзвонився до батьків і розповів, що трапилось. Боєць не розумів, де саме знаходиться і хто навкруги.

Матері викликали швидку. Вона не знала, що робити і чим зарадити синові. А далі, як уві сні, щось мене підштовхнуло, і я підійшов до неї, сказав, що все буде добре, і ми допоможемо її сину.
Говорив це і бачив, що вона мені не дуже вірить. Я й сам собі не вірив, але якась надія в її очах змусила діяти.

Перебравши в голові всіх, кого знаю, згадав людину, з якою деякий час стояв на різних сторонах барикад - Володимир Мельникович , керівник СБУ Волині. На посаді він уже досить давно, але познайомились ми лише після Революції гідності. Якось зустрілись і проговорили більше двох годин.

Десь я його зрозумів, десь він мене. Що об'єднувало, так це тривога за країну перед зовнішнім і внутрішнім ворогом.
Йому я і зателефонував із запитанням, чи зможемо ми врятувати одне людське життя простого хлопця, і чи варто відкласти справи і приділити увагу рядовому військовому. У відповідь почув, що так.

А далі, можливо, хтось колись напише книгу чи зніме фільм про те, як з пригодами і хвилюваннями три доби виводили до своїх рядового Романа. Все ж таки він вижив та дістався до своїх. Дай Бог йому довгих і мирних літ!

А всім працівникам СБУ та волонтерам щира подяка за те, що в цьому вирі подій знайшли можливості врятувати життя Романа.