«Волинь» - «Карпати»: перемога або смерть

У четвертому турі чемпіонату України з футболу випало «Волині» протистояти сусідові за адміністративно-територіальним розташуванням, але наразі аж ніяк не за турнірним становищем, - львівським «Карпатам». Протиборство між цими командами за своєю вагою і принциповістю може зрівнятися хіба що з історичними двобоями між «Динамо» та «Шахтарем», «Барселоною» та «Реалом», «Манчестер Юнайтед» та «Челсі».

І попри те, що на період бойових дій на території України уболівальники оголосили мир між собою, у футбольній боротьбі побратимів немає.

А тому, доки триває війна на Сході України, на луцькому стадіоні «Авангард» продовжується демонстрація антагоністичних настроїв між «Волинню» та «Карпатами».

У прем’єр-лізі команди дев’ятий раз зустрічаються між собою, починаючи з сезону 2010-2011 років. Перші два роки, коли «Волинь» тільки-но розпочинала крокувати вищим дивізіоном, а «Карпати» ще мали привілей виступати у престижному єврокубковому турнірі, усі поєдинки завершувались сухими перемогами зелено-білої бригади. У третьому сезоні армія Віталія Кварцяного почала виправляти ганебну статистику.

Так, відкриваючи чемпіонат 2012-2013 років двобоєм зі своїм прямим суперником, волиняни завершили гру з рахунком 1:1. Відзначився тоді на шістдесят дев’ятій хвилині Рамон Лопес.

Уже через рік його досягнення зміг перевершити Дмитро Козьбан, який, вразивши ворота суперника на тій же шістдесят дев’ятій хвилині, забезпечив своїй команді перемогу. До слова, у минулому сезоні «Карпати» спромоглися взяти лише одне очко у двох поєдинках проти «Волині». Рятівний гол наприкінці зустрічі забив тоді Олександр Гладкий, який у літнє міжсезоння перебрався до розташування «Шахтаря».

Тож поки Гладкий працював над формуванням відмінної статистики донецького клубу, а футболісти «Волині» провели три поєдинки на досить високому рівні, що дало їм змогу закріпитись усередині турнірної таблиці, голкіпер «Карпат» ледь встигав виймати м’ячі з власних воріт у матчі попереднього туру проти дніпропетровського «Дніпра». Тому один набраний пункт за три поєдинки та останнє місце в турнірній таблиці львівського клубу цілий тиждень радувало око справжнього волинського уболівальника.

На бій проти принципового суперника «Волинь» вийшла фактично у такому ж складі, як у попередньому протистоянні з одеським «Чорноморцем». Проте, розпочати двобій із стратегічним противником «Волині» довелось із однією втратою в особовому складі. Напередодні поєдинку півзахисник Олександр Кобахідзе зазнав травми. Крім того, Віталій Кварцяний провів ротацію і у лінії захисту. Замість Романа Годованого на бій проти «Карпат» вийшов Олег Гуменюк.

Поза тим, у поєдинку 4-го туру захищати кольори рідного клубу червоно-білі вийшли у такому складі: охороняв володіння волинського клубу від нападників Артем Кичак, на підступах біля власних воріт розташувалися – Сергій Сімінін, Сергій Воронін, Івіца Жуніч, Олег Гуменюк та Євгеній Новак, у ролі польових артилеристів виступили – Руслан Бабенко, Валерій Федорчук, Ерік Бікфалві та Флорентін Матей, на передовій діяв Даніло Маріотто.

Щодо «Карпат», то в літнє міжсезоння команда одержала нового головнокомандувача. Ним став сорокарічний хорватський фахівець Ігор Йовічевіч. Із приходом нового наставника відбулись і кадрові ротації в особовому складі зелено-білих. Львівський клуб поповнили півзахисники Артур Карноза та Максим Марусич, а також до лав «Карпат» повернувся уже відомий львівським уболівальникам Денис Кожанов. Тож на поєдинок проти «Волині» головний командир мобілізував: охоронця власних володінь Олександра Ільющенкова, в ролі винищувачів виступили – Грегор Балажіц, Андрій Гітченко, Володимир Костевич, Ігор Пластун та Денис Мірошниченко, на позиції бомбардувальників діяли – Павло Ксьонз, Денис Кожанов, Олег Голодюк, Муртаз Даушвілі, роль єдиного штурмовика зіграв Михайло Сергійчук.

Посередником у західноукраїнському, або, як його ще називають, галицько-волинському дербі виступив арбітр з Макіївки Олександр Іванов. Поєдинки прем’єр-ліги він обслуговує з 2011 року. Так, за три останні сезони Олександр Іванов судив вісім матчів за участю «Волині» і лише одне протистояння за участю львівського клубу. За суддівства макіївського арбітра «Волинь» здобула три перемоги, два поєдинки завершила з нічийним результатом та зазнала трьох поразок. «Карпати», у свою чергу, в тому єдиному матчі святкували перемогу з мінімальним рахунком. За дев’ять поєдинків Олександр Іванов показав себе принциповим і навіть жорстким суддею, роздавши 49 жовтих карток, 4 червоні та призначивши 5 пенальті. Таким же безкомпромісним виявилось і чергове протистояння між західноукраїнськими клубами.

Наступальну операцію на стадіоні «Авангард» розпочала червоно-біла армія уже на першій хвилині поєдинку, коли після комбінаційної атаки Даніло Маріотто змусив бійців лінії захисту «Карпат» вибити м’яч на кутовий. Проте, перший шанс вийти уперед для «Волині» змарнував Валерій Федорчук. Хід перейшов до суперників, яким вони також не змогли скористатись. Уже на восьмій хвилині поєдинку «Волинь» змінила тактику. Капітан луцької армії Сергій Сімінін, пройшовши по правому флангу від власних воріт до воріт суперника, самотужки штурмував володіння зелено-білої команди. На перешкоді лідеру команди став Олександр Ільющенков, який зумів приборкати направленого у його ворота м’яча.

Волиняни не здавалися, оскільки в їх арсеналі було ще чимало зброї. І навісна передача від Вороніна на одинадцятій хвилині, і удар артилериста Гуменюка на шістнадцятій хвилині, і два поспіль постріли по воротах суперників від Бікфалві на сімнадцятій та вісімнадцятій хвилинах виглядали багатообіцяюче. Проте, цілком боєздатній армії Віталія Кварцяного не допомагали ні поодинокі маневри єдиного форварда, ні штрафні удари, призначені головним арбітром поєдинку.

Уже в останні десять хвилин першого тайму волиняни почали відчувати, що суперник їх притиснув до власних воріт. На тридцять шостій хвилині потужного удару по воротах червоно-білої армії завдав Михайло Сергійчук. Але це був лише попереджувальний постріл. По-справжньому смертельний удар «Волинь» відчула на сороковій хвилині, коли Павло Ксьонз віддав точний пас на Дениса Кожанова. Той не схибив – 1:0. У напіврозбитому стані луцька команда догравала першу половину зустрічі. Дев’ять ударів по воротах «Карпат» проти двох з боку суперників не засвідчили справжньої переваги у підсумку на табло луцького «Авангарду».

Другий тайм розпочався з трихвилинного штурму володінь Артема Кичака. Проте, волинські захисники зуміли стримати навалу зелено-білих на власні ворота і навіть перехопили ініціативу. Спочатку удар від кутового прапорця ледь відбили захисники «Карпат». Тоді прицільний удар від Матея, який влучив чи то у хрестовину, чи то у поперечку воріт Ільющенкова. Ще була флангова атака капітана команди, яка, втім, не завершилась ударом по воротах.

На п’ятдесят шостій хвилині настав час уже відбиватись волинським бійцям. Бомбардування воріт Кичака Голодюком завершилось переведенням м’яча на кутовий і фатальним моментом для волинської армії. Подача від кутового прапорця завершилась ураженням воріт «Волині». Ксьонз навісив – Балажіц реалізував, подвоївши перевагу своєї команди.

Рятувати ситуацію взявся Кварцяний за пів години до завершення поєдинку. Головнокомандувач задіяв важку артилерію, провівши ротації в особовому складі лучан. Замість Бабенка вийшов Шабанов, замість Федорчука – Козьбан, замість Матея – Селін. В результаті на полі бою було задіяно одразу три форварда. Проте і це не допомогло змінити хід поєдинку. Остаточно деморалізував армію Кварцяного макіївський арбітр, показавши пряму червону картку капітану червоно-білих за зрив досить сумнівної атаки. Отож, «Волині» знову не вдалось реалізувати своєї переваги, ще й втратили найціннішого бійця, який пропускатиме тепер наступний поєдинок у чемпіонаті.

Після поєдинку Віталій Кварцяний не захотів коментувати бездарну гру своїх вихованців, що і без його слів було зрозуміло. Поділитись експертною оцінкою з журналістами на після матчеву прес-конференцію прийшов його помічник Володимир Дикий. Проте і той був небагатослівним.

«В нас гра не вийшла, дуже багато було помилок, хоча хлопці старалися, але нічого не виходило. Не всі грали з повною віддачею, є багато претензій до Кичака, Еріка та Матея. Взагалі команда повністю не виконала ту установку, яку ми давали перед матчем. Але це об’єктивна причина, інша причина – за рахунку 0:0 арбітр не поставив пенальті у ворота «Карпат» і це вже не перша помилка арбітрів за участю нашої команди: там не зараховують гол, тут не призначають пенальті. Вважаю, що це була результативна помилка. Повторюся, ми грою незадоволені, і грою також», - прокоментував гру Володимир Дикий.

Натомість головнокомандувач львівських «Карпат» привітав свою команду з перемогою та розповів про психологічний тиск турнірного становища команди на гравців. «Цей матч, вважаю, піде нам на користь в майбутньому», - зазначив Ігор Йовічевіч.

І на завершення хочеться від себе дати кілька цінних порад на озброєння волинським футболістам. По-перше, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. А як може стати генералом той, хто замість будувати конструктивні атаки на ворота суперника просидів два тайми у заздалегідь виритому окопі. По-друге, коли головний тренер перед матчем дає настанови на гру, потрібно їх виконувати, а не робити вигляд, що у вашій голові глухо, як в танку. У іншому випадку головнокомандувач зробить такий же вигляд, коли прийде час вам отримувати зарплату. І по-третє, не треба бути такими космонавтами і думати, що будь-який поєдинок можна виграти на халяву, не докладаючи до цього максимум зусиль. Віталій Володимирович може відправити вас в далеку-далеку галактику…