Два найкращі дні літа

У закордонному паспорті – свіжа шенгенка, в голові – купа варіантів з приводу мандрів Європою, а в серці – імпульс… Стоп, яка Європа, ти ж України майже не бачила! А й справді, як можна полюбити Україну без подорожей її просторами?..

Відкриттям минулого літа для мене став прекрасний Тернопіль. Затишне західноукраїнське місто, де тобі просто добре. Без зайвих епітетів.

І ось зовсім нещодавно, приїхавши до Тернополя, я усвідомила – люблю це місто. Збагнути, що я хочу тут бувати щонайменше раз на рік мене остаточно переконав фестиваль «Файне Місто».

Для тих, хто любить подорожі, музику і фестивалі, хто ніколи не бував у Тернополі, але планує відкрити для себе це місто, раджу наступного року не пропустити «Файне Місто».

Знайти квартиру щодобово за адекватну ціну дуже легко, серед готелів теж є з чого обирати. Автостанція і залізничний вокзал розташовані у центрі міста. У Тернополі, як переконують місцеві, найдешевше в Україні таксі. Власне у цьому я й сама пересвідчилася. За якихось 20 гривень вас завезуть в інший кінець міста. Зорієнтуватися в Тернополі дуже легко. Лишається насолоджуватися його красотами і атмосферою.

Сказати, що місто дуже гарне – не сказати нічого. Затишний чистенький центр з прекрасною архітектурою, де мало транспорту і дуже багато зелені й квітів. Доглянуті скверики і парки, величні церкви, гарні пам’ятники й оригінальні меморіальні дошки повсюди, чисті фонтани і головна окраса міста – Тернопільський став. Можна годинами блукати містом, змінювати один заклад на інший, і все одно хотітимеш побути тут ще. До слова, цікавих закладів тут теж не бракує. Але мій фаворит – арт-кафе «Коза» в самісінькому центрі. Хто був – той зрозуміє! :)

Головне – коли ти гуляєш містом, то не виникає відчуття, що ти тут чужий. Зливаєшся з місцевим людом. Спокійно і душевно якось, без метушні. Важливе відчуття.

Ну, і найважливіше, про що хотіла розповісти. Про саме музичне дійство. Фестиваль «Файне Місто» проводився вже вдруге. Минулоріч фест був у центрі. Нині, врахувавши певні незручності, організатори перенести фестиваль на територію аеропорту «Тернопіль», що у передмісті. Добратися туди зовсім нескладно, навіть якщо ви вперше у цьому місті. Якщо ліньки чекати маршрутку, то із центру міста таксі довезе вас всього за 30 гривень. Для луцьких таксистів, на жаль, немислимо! :)

Для справжніх фестивальників облаштували наметове містечко неподалік сцени. Все як годиться: туалети, збір сміття, чергові медики, рятувальники, правоохоронці. На території фесту можна було добряче випити-поїсти, при чому за цілком прийнятними цінами, можна було також придбати усілякі дрібнички. Діяло дві сцени – головна і трішки менша рок-сцена. Публіку розважали близько сорока гуртів, не вгодити із музичними смаками з такою кількістю колективів нереально. Звук, на моє непрофесійне вухо, був гарний. І загалом все виглядало дуже злагоджено, без ексцесів, попри те, що фестиваль проводиться лише вдруге. Тому організатори молодці.

Цілком погоджуюся із позицією організаторів про те, що навіть у такий неспокійний час не варто відмовлятися від розваг і творчості, тим паче, що частину зібраних коштів вони пообіцяли віддати на потреби армії. Як казав Зигмунд Фрейд, «…все, що сприяє культурному розвитку – працює проти війни…». Не інакше.

До того ж, лейтмотивом фесту чітко проходив меседж – ПТН ПНХ. Свою позицію висловлювали як відвідувачі, так і практично усі музиканти. Звісно, краще було б без цього, але нині інакше не можна. Такий він дивний сучасний патріотизм.

Без зайвого пафосу можу сказати, що 12-13 липня стали для мене кращими літніми днями 2014-го. Запрошую тернопільську публіку на «Бандерштат» до Луцька! Там і зустрінемося! :)

P.S. Дякую хлопцям з гурту Роллік’с! За музику і за кожного з вас. Тернопіль асоціюватиметься з вами ;)