Шанси і виклики євроінтеграції: чого більше?..

Що довше Україна форсуватиме кризовий бар’єр, до речі, поставлений власноруч, тим більше накопичуватиметься соціально-економічних проблем у середині держави. Відсутність перспектив збереження старих робочих місць, унеможливлення створення нових – одна з них.

Щоправда, були сподівання на Угоду про асоціацію з ЄС. Перш, ніж Президент поставить підпис під нею, мільйони рядових українців (робітників), що задіяні у промисловій сфері, мали надію на ряд гарантій від нього. Люди щиро сподівались, що і надалі зможуть працювати.

Та на жаль, дива не сталося: економічна частина Угоди підписана, а преференції трудовикам як вітром здуло. Та, якщо чесно, то їх і не було…

Відтак не дивно, що конкуренція на ринку праці України зросла у півтора рази: з 4 чоловік на одне робоче місце до 6-ти. Найбільше падіння спостерігається у транспортній сфері і логістиці – 36%.

І це не межа. За твердженням аналітиків, дана тенденція прогресуватиме щомісяця. В першу чергу це відчують Луганська та Донецька області. Там рівень вакансій скоротився уже майже вдвічі.

Та метод зупинити цей ганебний процес є. Треба вимагати від влади гарантій: кожен працюючий українець має залишитися на своєму робочому місці, а той, що має знання, вміння та бажання себе реалізувати, мусить бути забезпечений роботою!

Важливо, щоби це повідомлення було розтиражоване у першу чергу в тих регіонах України, потенціал яких орієнтований на країни СНД. Адже економічно зблизившись із Заходом, у нас на Сході так і не отримали відповідей – що буде з металургійними комбінатами, підприємствами важкої промисловості?!

Потерпає й аграрний сектор України. А все тому, що згідно постанови Нацбанку, припинено операції щодо кредитування агробізнесу. Відтак трудівники села знову у заручниках ситуації. А немає грошей – немає зиску.

І що цікаво, не лише для фермерів і представників приватних господарств. Страждає й держава, бо недоотримає продукції з перших рук. Висновок: ті ж самі яблука, картоплю знову закуповуватимемо за кордоном. Які ж на них ставитимуть ціни супермаркети, усім відомо.

Окрема мова і про євростандарти. Ось приклад: молоко на підприємства має потрапляти, не маючи контакту з людськими руками. Суто механізований процес. Але де взяти кошти аграріям-одноосібникам на доїльний апарат??? Знаю, в такій ситуації виживатимуть лише великі господарства. Пересічний же сільський мешканець, вміст гаманця котрого більшою мірою визначала кількість зданого молока заготівельнику, опиниться поза грою.

Потрапляє у зону ризику і вітчизняний автопром. Бо вже у травні обсяг виробництва автомобілів знизився на 20% в порівнянні із квітнем. На сьогодні, фактично, уже зупинилося два автобусні заводи: ЗАЗ та Часовоярський, який збирає автобуси «Рута».

Сьогодні ми чуємо про те, що Європа виділяє 1,5 млрд. євро на нові робочі місця для України. Але, як і у випадку із санкціями проти Росії, все залишається на рівні розмов і завірянь.

Тому Партія розвитку України наполягає на розробці та практичній імплементації окремої програми щодо відновлення старих й створення нових робочих місць у східних областях України. Адже обов’язком держави є турбота про будь-якого громадянина.

Ще одна задача з багатьма невідомими – український військово-промисловий комплекс. Хочемо ми того чи ні, але він на 90% орієнтований на Росію. Не важко спрогнозувати, що підписання Угоди з ЄС поховає його заживо.

На мою думку, смертельно хворого пацієнта ще можна врятувати, якщо вчасно дати йому дві пігулки: модернізацію та переорієнтування. Втім, де на них взяти кошти – невідомо. Житиме ВПК чи помре - знатимемо уже під кінець року.