Про символіку більшовиків

«Світом правлять не царі і їх закони,
а знаки і символи»
(Конфуцій, китайський мудрець і філософ)
V-IV ст. до н. е.

Що таке символ? Ну, певна картинка, зображення на барельєфі, вирізьблене з дерева, каменю. Кому що подобається, так і носять на грудях, у вухах, вже навіть на носі у вигляді хрестиків, кулончиків та інших прикрас. Ми часто не задумуємось: що ж означають ці символи? Олександр Блок зазначив, що «символ должен иметь глубокий, таинственный смысл. Иначе это не символ, а иллюстрация».

Кожний знак, символ – це не просто картинка чи ілюстрація. Це – знак, що несе повну утаємничену (сакральну) інформацію, а з нею і відповідну енергію. Позитивну і світлу, або негативну і руйнівну. Символ – це згорнута «реальність» - минулого, сучасного і майбутнього. В них закодовані глибокі знання, що відбивають «інтелектуальну парадигму» дійсності.

Це добре знали диктатори всіх режимів, які мали мудрих наставників і вчителів. Тільки ліберальні невігласи, сівши у крісло владного олімпу не звертали на це уваги, керуючись марксистським принципом: матерія, мовляв, первинна, дух – вторинний. Вороги нації цим і користувалися, що тихенько підсовували певні символи, які визначали подальшу долю країни.

Як у нас, наприклад, в незалежній, поки що Україні, затвердивши прапор блакитно-жовтий. Яка різниця? Дуже просто. В дійсності, навколо Сонця обертається наша Земля. Отже, Сонце, енергія цього світла завжди зверху, тобто жовтий колір домінує над голубим. Земля і вода в неї – внизу. А так виходить, що енергія Води заливає енергію Сонця. І ми хочемо жити краще? Як? Коли ми порушуємо закони Всесвіту, то вони нам цього не прощають.

* * *

Сатанинське нутро комунізму і фашизму ні в чому іншому так не розкривається, як у символіці, - переконаний відомий письменник і дослідник сакральних елементів історії Юрій Канигін. – Потрібно тільки розкрити її і правильно зрозуміти[1].

Історія показує, що як більшовики, так і нацисти, прийшовши до влади, - відразу міняли державну символіку. І ніхто у них не нарікав, що немає коштів, що треба спочатку відновити економіку тощо. Вони знали, що роблять. Бо істинне розуміння символів (своїх і чужих) – це привид зрілості суспільства, його консолідації, свідомого стремління до своєї мети.

Так ось, князь темряви ХХ століття вибрав червоний колір. В сталінську епоху в СРСР дві великі фабрики працювали цілодобово, щоб забезпечити країну червоною тканиною прапорами, транспарантами, піонерськими галстуками тощо. Червоний колір, як езотеричний символ має два значення: для профанів, що це колір крові борців, які полягли за свободу, другий – для посвячених.

Червоний колір у стародавньому Єгипті пов’язували із Богом Сета і змієподібного Бога Хаоса – Anona[2]. Цей колір пов’язується зі злом, агресією, війною. Марс – бог війни – червона планета. У древніх кельтах смерть асоціювалась у вигляді червоного вершника. У стародавній Греції – це колір проституції (блудниця у червоному, червоні фон арі у будинках терпимості тощо). У західному християнстві червоний колір подається як символ самопожертвування Христа, Його Страстей. Тому він став кольором воїнів Господа – хрестоносців. Але це все для профанів, наголошує Ю. Канигін.

У євреїв червоний колір – «колір Єсава» (гріха) або колір телиці, яка народила золотого тельця. «Червоними» називались євреї-відступники від Єгови, точніше – сатаністи.

Окультний зміст цього символу – це знак крові, як носія живої душі (дживи). Кров – матеріальний носій генетичної пам’яті (підсвідомість. Культ крові (його кольору) – культ тваринного расизму. Іудаїзм та християнство забороняє вживати кров у їжу, тому що «душа тіло – в крові»[3].

Червоним кольором вважали своїм символом і гітлерівці. Друг і соратник Гітлера Реме для своїх штурмовиків вибрав червоний прапор з п’ятикутною зіркою. Але після розгрому ремовських штурмовиків цей символ був відкинутий і Гітлер вибрав інший: залишивши червоний прапор, він замінив зірку на чорну лівосторонню свастику на білому фоні. «Как национал-социалисты, - підкреслював Гітлер, - мы видим нашу програму в нашем флаге. Красное поле символизирует социальную идею движения, белое – идею националистическую. Свастика – борьба за победу арийского движения…»[4].

У революційну Росію червоний колір як емблематичний, ввіз Л. Троїцький і був затверджений Леніним. В той час, коли на Русі слово «красний» вживалося не в змісті кольору крові, а в значені «красний».



Довідка. Пентаграма (п’ятикутна зірка) – спочатку позначала Сиріус, що походить від Луксорського братства Древнього Єгипту (поч.. ІІ тис. до н. е.). З ним пов’язана виникнення Сіонського пріората, а точніше його сатанинської гілки Веніаміна (V ст. н. е.), хазарщина, як антиправославна сила (VIII-XI), орден тамплієрів (ХІІІ-ХІV ст.), орден ілюмінатів (XVIII ст.), теоретичний і практичний марксизм.

«Інтернаціонал», більшовизм, революція і перемога більшовизму в Росії (своєрідний рецидив хазарщини) і ряд інших країн[5].

Символом жовтневого перевороту, країни Рад була п’ятикутна зірка (пентаграма). Вона була всюди: на кремлівських башнях і на погонах, на новорічних ялинках і на обелісках. Мало хто знає, що це також головний знак масонства. Його сатанинське «крило» використовують перевернуту пентаграму (двома променями вгору), що символізує образ козла (лик диявола). (перші більшовицькі політичні плакати). Пентаграму звичайну – одним променем вгору ще називають зіркою Соломона. А шестикутну – зіркою Давида.



В 300-150 рр. до н. е. зірка Соломона вважалася офіційною емблемою Єрусалима. Пентаграма – традиційно пов’язана із засновником Храму Єрусалимського царем Соломоном, який заклав основи кабали. По легендах пентаграма блистіла на його персні і являлась царською печаткою, що впливала на темні сили[6].

Пізніше, в епоху середньовіччя, знаменитий італійський художник Леонардо да Вінчі написав «золоте січення» - фігуру чоловіка з розпростертими обіймами.

Більшовизм, який прийшов до влади в Росії, взяв п’ятикутну зірку, як основний символ у своїй геральдиці. Що ж це означало? Як у масонів: «людина замість Бога. Все в ім’я людини! Людина це ж звучить гордо! Людина – священна!» Тобто, людина з «роздвоєними ногами». Людина – Бог! А звідси – будівництво не Божого, а «людського» земного раю – комунізму.



З 1918 року пентаграма офіційно стала основним символом більшовицької Росії. Потім її перейняли ліві марксисти-комуністи Китаю, Кореї, В’єтнаму та інші нації, що сповідували ідеї більшовизму. Затвердив пентаграму Л. Троцький як емблему Червоної армії. Військовий комісар московського військового округу М. А. Полонський весною 1918 року запропонував ввести в якості військового визначального знаку перших частин РККА – червону зірку. Наказом наркомату по військовим справам ця емблема була введена від 19 квітня 1918 року в якості нагрудного знаку для всього особового складу РККА.


(М.Єжов, комісар держбезпеки 1937 р.)

Пояснення давали по-простяцьки: червона зірка символізує боротьбу трудящих за звільнення «от голода… войны, нищеты и рабства» [7]. (В подальшому виявилось з точністю до навпаки). Молот і плуг на зірці означали єдність міського робітника і сільського селянина. Знак мав різні розміри. Його носили і на гімнастерках, і на шинелях і на френчах.

Але практика показала, що він був не досить помітним в ході бойових дій тощо. Тому 29 липня 1918 року наказом наркома по військовим справам Л. Троцьким був установлений значок-кокарда для носіння на головних уборах, а плуг замінили на серп. Здавалося, нічого дивного. Серп також відображає селянина. Та це – для профанів. Серп – це знак смерті, як і коса. Серп Місяця – є цілком масонським символом.



Рідко хто придивлявся до деталей ордену Червоного Прапора, першого бойового ордена більшовицької влади. А варто. Червоний прапор прикриває пентаграму повернуту зверху – вниз. З пентаграми виглядають молот і плуг, а всередині – молот і серп. Все це знаки масонів. Від них пішов звичай використовувати молоток при відкритті і закритті різних засідань (особливо судових, аукціонів тощо).

Орден Червоного прапора – перший орден впроваджений радянським урядом, декретом ВЦК 16 вересня 1918р., а після утворення СРСР – Постановою Президії ЦВК СРСР від 1 серпня 1924.

Згідно ст. 1 Статуту орденом Червоного Прапора нагороджувалися військовослужбовці та інші громадяни, що проявили особливу хоробрість, самовідданість і мужність при безпосередній бойовій діяльності, а також цілі військові частини і з’єднання за особливі успіхи в боях проти ворогів Союзу РСР[8].

Першим кавалером ордена Ч. П. під №1 став син потомственого селянина Ярославської губернії, колишній голова Челябінського ревкому, перший маршал СРСР Василь Костянтинович Блюхер (Фекліст).



Будучи повним кавалером цього бойового ордену, це не дало прославленому маршалу перевагу перед іншими в‛язнями внутрішньої тюрми НКВС і бути закатованим у 1938 року. Серед нагороджених були Калінін М. І., Кіров С. М., Орджонікідзе Г. К., Куйбишев В. В., полководці громадянської війни – Фрунзе М. В., Тухачевський М. Н, Будьонний С. М., Ворошилов К. К., Чапаєв В. І., Котовський Г. І., Пиймаков В. та інші. Всього за роки громадянської війни було нагороджено понад 14900 чоловік, з них – 28 жінок. В. К. Блюхер, С. С. Вострецов, Я. Ф. Фабрициус, І. Ф. Федько – нагороджені чотирма орденами Червоного Прапора. Але ці нагороди не врятували їх від сталінської репресивної машини та застінок НКВС. Всі вони були розстріляні як вороги народу.



«В інтер’єрі кожної ложі неодмінно присутні дві колони, на одній з яких накреслена латинська буква J, а на іншій – В. Походження цих символів випливає з біблійного опису Єрусалимського храму, біля входу в який розташовувався аналогічні колони, одна з яких називалася Іакин, а інші – Боаз. Іакин є символом чоловічого начала в космосі, йому відповідає Сонце, а також небесна сфера. Боаз – жіноче начало, якому відповідає Місяць і глобус. Між цими двома колонами розташовується пентаграма як символ майстра (або досконалої людини), з накресленою в ній латинською буквою G, що інтерпретується як «геометрія» (для профанів – пояснюється як «god» - англ. «бог»)» [9].

6 липня 1923 року ЦВК СРСР затвердив герб країни Рад, а у 1924 році Конституція СРСР остаточно закріпила цей символ. Центральною фігурою на гербі стала зелена куля з накладеною на неї емблемою союзу пролетаріату і селянства. «Зірка у війну» очевидно покликана прославити перемогу засновників держави і їхню мудрість, зіставну з мудрістю царя Соломона, чиєю емблемою є пентаграма[10]. Ця композиція – це пам’ять про мрію засновників СРСР, що так і не здійснилась, про світову революцію.



У ранніх радянських емблемах зустрічається не лише Зірка Соломона, але й … свастика. «У національних формуваннях, що входили до складу РККА в епоху громадянської війни біблійна пентаграма доповнювалася символами інших релігій. Бійці Башкирської групи військ 7-ї армії, що намагалися зупинити наступ Північно-західної Російської армії на Петербург восени 1919 році, носили на лівому рукаві ромбічну нашивку, на якій під червоною пентаграмою був представлений червоний півмісяць. У наказі № 213 від 3 листопада 1919 року для військ південно-східного фронту для калмицьких формувань вводилася нарукавна ромбічна нашивка із золотою свастикою, оточеною срібним лавровим вінком і увічненою золотою зіркою» [11].



Центральна фігура емблема для калмиків-будистів означає щастя. Півмісяць на нашивці для червоних башкірів – знак приналежності до ісламу.

Пентаграма спочатку сподобалася і німецьким нацистам. Як ми уже згадували, штурмовики Рема носили червоний прапор з п’ятикутною зіркою. Потім Гітлер (помилково!) порахував радянську зірку жидомасонським знаком і взяв за головну емблему шамбалістську свастику (лівосторонню). Проте, і п’ятикутна зірка не була повністю відкинута. Вищі нацистські чини на чолі з Гітлером у присутності головнокомандуючого обов’язково медитували на яблуці. Розрізавши цей фрукт по «екватору» ви побачите зірку. На петлицях Мусоліні - також зірки[12].

У Радянському Союзі пентаграма стала універсальним символом. П’ятикутні зірки стають символом всіх сатанинських режимів і організацій, зробив переконливий висновок Юрій Канигін[13].

Щодо інших символів більшовиків. «Щит і меч» - емблема ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.



Абревіатура ЧК, здається проста: організація захищає невинних і карає злочинців. Це для непосвячених профанів. Про езотеричну сторону цього знаку знали лише небагато. Ось що пише про це київський дослідник Ю. Канигін: «Герб «Щит і меч» - почти копия родового герба Ротшильдов – той ветви, что унаследовала «дух» разгромленных тамплиеров и хазаринов-ашкеназов» [14]. Тому, можливо, цей знак запропонував Троцький, тісно пов’язаний з Ротшільдами, які його фінансували і благословляли на жовтневий переворот.

Навіть німецькі гестапівці не могли дотягнуся до слідчих НКВС. Вони їм деколи заздрили, бо у гестапо «признавались» лише 50% підсудних, а у НКВС – понад 90%. Більше того. Нелюди у підвалах, знаючи, що жертва приречена і її все рівно розстріляють, намагалися ліквідувати нещасного, ще до розстрілу. Люди були настільки замордовані, що з репресій і прострації вийти не могли. Вони наговорювали на себе, товаришів і колег, родичів і знайомих. Аби від них відчепилися і з нетерпінням чекали кінця. Розстрілювали уже не людину, а … шматок живого м’яса. «Жизнь человека со всех точек зрения обесценивалась до нуля – это ли не триумф сатаны!» [15].- зробив висновок Ю. Канигін.

Отже, короткий аналіз елементів знакових систем, що складають перші зразки радянської державності і військової символіки можна окреслити і наступні позиції.

1. Композиційно радянські державні і військові емблеми на зорі свого становлення беруть початок з римських і французьких республіканських прототипів. В цій композиції закладена біблійна й антична по походженню ідеологія жертовності. На це вказують вінки і зброя жертвоприношення, надлишок червоного кольору. Правда, в жертву своїм ідеям вони приносили не свої душі, а свої народи у вигляді «класових гнобителів», «націоналістів», «ворогів народу».

2. П’ятикутна зірка, що походить з біблійної печатки Соломона, являється сакральним хранителем пролетарської держави. Її вождям при відверто декларуємих інтернаціоналізмі ближче всього була біблійна філософія, семантика і символіка.

Тобто, ця символіка заснована на багатовіковому досвіді творців Старого Завіту, впроваджена у всі ділянки населення 1/6 Земної кулі з 1917 року. З перемогою революції Гідності, Євромайдану прийшов, нарешті, довгоочікуваний час скинути чужі символи і повернутись до витоків СВОЇХ. Пора НАШУ країну одягнути у чисту сорочку. Адже, символіку не вибирають, її успадковують.

Література

1. Каныгин Ю. Роковой ХХ век. (Сатанизм в истории). – К., Арій, 2011.
2. Там же. – С. 512.
3. Левит. 17.11.
4. Цит. за «Энциклопедия третьего рейха». – М., 1996. – С. 427.
5. Каныгин Ю. Вказ. праця. – С. 508.
6. Там же – С. 514.
7. Там же. – С. 516.
8. Потранников С. В. Награды СССР, России и Украины. – Харьков, Белгород, 2011. – С. 137, 138.
9. http:// ploneer – lj livejornal.com/1217311.html
10. За вільну Україну, № 10.12.2009. – С. 12.
11. Степанов А. Красный калейдоскоп Гражданской войны. М., №4, 1995. – С. 42-43.
12. Каныгин Ю. Вказ. праця.
13. Там же. – С. 516.
14. Там же. – С. 181.
15. Там же. – С. 214.

Російські рублі 1918р. З колекції В.Петренка: