Де взяти армію майбутнього?

Сьогодні Україна проходить через найтяжчі випробування за весь час своєї незалежності. В країні фактично йде війна.

Як би хто не ставився до подій на сході та які б визначення не давав – треба чітко усвідомити, що вторгнення ворога фактично відбулося і йдуть повномасштабні бойові дії.

Тільки сучасна війна змінилася. Наші генерали очікували ворожих танків та літаків на нашій землі, але поки вони чекали, ворог спокійно та безперешкодно заволодів частиною території України.

Сучасна війна має об'ємний характер, а лінія зіткнення між протидіючими сторонами проходить перш за все в суспільній свідомості та в голові кожної людини. Тому замість танків та літаків використовуються телевізійні канали та соціальні мережі, замість солдатів з автоматами – армія журналістів та блогерів.

І лише в авангарді наступу використовуються диверсійні групи, як ті, що на чолі зі «Стрєлком» та «Бісом» штурмували міськвідділи в Слов’янську та Краматорську. Головною метою таких диверсійних груп є захоплення зброї та телевізійних веж. Бо для ворога сьогодні телебачення – це значно потужніша зброя аніж кулемети та гранатомети.

Саме таку «гібридну війну» вели американські військові під час другої Іракської війни. Замість того, аби винищувати цілі міста, як це робили росіяни в Чечні, американські військові блокували іракські ЗМІ, замість них транслювали свою пропаганду та переконували мирне населення, що вони є визволителями від тиранії Саддама Хусейна і не загрожують мирному населенню, а єдина загроза для іракців – це Саддам та його армія.

Мали американці свій підхід і до військових. Замість того, щоб штурмувати військові бази іракської армії, спецслужби підкуповували командирів військових частин, які давали команду особовому складу здати зброю на склад та не чинити опір.

Як результат – де-факто Ірак був захоплений. Війна була закінчена. При цьому жертви, як для війни між двома країнами, були мінімальними. Саме так виглядає сучасна війна.

Росія детально вивчила досвід війни в Іраку, Югославії та Сирії. Результати застосування досвіду ведення «гібридної війни» ми спостерігали в Криму, а сьогодні спостерігаємо на Донбасі. Тепер настав час й Україні також зробити висновки та терміново розпочати переозброєння власних збройних сил і створення армії нового типу.

Вже майже два місяці я разом зі своїми помічниками відвідую українські військові частини по всій країні. Спілкуючись з військовими, я зробив для себе кілька висновків:

1. Військово-промисловий комплекс України після розпаду СРСР зберігся та активно розвивався, виробляючи на продаж за кордон новітні системи озброєння. Проте, на жаль, жодна з цих систем не стоїть на озброєнні української армії;

2. Переважна більшість генералів України застрягли у минулому та взагалі не здатні протистояти сучасним викликам воєн нового типу – так званим «гібридним війнам».

В більшості технологічно-розвинутих країнах військова організація держави включає в себе два основних компоненти: потенціал стримування, що складається з традиційних збройних сил, та потенціал ведення війн нового типу.

Для розвитку потенціалу стримування Україні сьогодні потрібно провести термінову модернізацію військової техніки та озброєння. Наші підприємства ВПК мають сьогодні працювати в першу чергу на внутрішній ринок. Це ганьба для європейської країни, продавати іншим країнам сучасні БТР-4 та БМ «Оплот», не маючи жодної такої машини на озброєнні власної армії.

Окрім важкої військової техніки ми маємо зробити акцент на високоточних ракетних комплексах, ударних гелікоптерах та модернізованій авіації. Сучасні протитанкові та зенітно-ракетні комплекси українського виробництва разом з вітчизняними системами радіоелектронної розвідки зможуть закрити наші кордони від будь-якої агресії зовні.

Основу потенціалу для ведення війн нового типу складають сили спеціального призначення, органи інформаційного протиборства та психологічних операцій, кібер-війська, органи розвідки й управління. Для ведення розвідки, спостереження, забезпечення цілевказівок, вогневого ураження та визначення результатів нанесення ударів під час різноманітних операцій та бойових дій створюються підрозділи, які оснащені безекіпажними роботизованими комплексами, безпілотними літальними апаратами тощо.
Кількість таких комплексів, які знаходяться на озброєнні збройних сил у передових країнах світу, а також фінансування робіт з їх розробки та виробництва постійно збільшується.

Виклики сьогодення вимагають комплексного розвитку та підтримки на державному рівні збройних сил. Для цього створюються та розвиваються потужні навчальні науково-випробовувальні комплекси, наприклад, Військовий університет технологій (Республіка Польща), Мюнхенський військовий університет (ФРН), Королівська академія управління та технологій (Великобританія).

На теперішній в час в Україні є вищий військовий навчальний заклад Міністерства оборони України, що проводить результативні наукові дослідження та здійснює підготовку військових фахівців за пріоритетними для обороноздатності держави напрямами і це - Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій. Сьогодні цей інститут застосовує розроблений комплекс оперативного управління та його мобільні компоненти, технічні системи розвідки, в тому числі безпілотні літальні апарати вітчизняного виробництва та інші власні високотехнологічні розробки в ході виконання завдань антитерористичної операції (АТО).

Результатом діяльності офіцерів Житомирського військового інституту в зоні проведення АТО стали кілька успішних військових операцій та десятки виявлених засідок противника.

Уважно вивчивши можливості Житомирського військового інституту, я сьогодні звернувся до в.о. Міністра оборони України з вимогою – створити на базі Житомирського військового інституту ім. Корольова та 95-ї окремої аеромобільної бригади потужний об’єднаний навчальний, науково-випробувальний комплекс з високотехнологічних напрямів для підготовки сил спеціальних операцій.

Саме завдяки такому комплексу ми зможемо готувати фахівців з ведення інформаційних та кібернетичних війн та захисту інформації, пілотів для управляння безпілотними апаратами, експертів з диверсійної та контр-диверсійної роботи.

Ми не маємо права зволікати. Анексія Криму довела, що жодні міжнародні угоди не можуть бути гарантом територіальної цілісності країни. Таким гарантом може бути лише сучасна армія. Потужна, професійна та ефективна армія майбутнього.