Підземелля домініканців: те, чого ви не знали про Луцьк

Одразу заявляю. Луцьк має складну систему підземель, яка поділяється на різні типи. Мало не під кожною історичною спорудою були підвали, які заглиблювалися в землю не на один поверх. Історія не пошкодувала будівлі, але у багатьох місцях зберегла те, що було під ними. Зі своїми лабіринтами і ходами, численними кімнатами і поверхами підземний Луцьк приховує чимало секретів, багато нерозгаданих таємниць і напівреальних легенд.

Є такий тип підземель, куди взагалі майже не потикається людська нога. Про це ніде не пишуть, ніхто про них не знає, не досліджує, не популяризує. І так може тривати дуже довго, аж поки особисто потрапляєш туди і починаєш розуміти, що перед тобою відкрилося.

Pluris est oculatus...

Так було того разу, зовсім недавно, коли мені вдалося відкрити для себе частину домініканських підземель. Вони одні з найстаріших в місті, але ще не включені навіть у систему понять "історичного Луцька", який можна відвідати особисто. Готуючи фотографії до загально оглядового матеріалу про луцьких Псів Господніх, я фотографував залишки колись величного комплексу на вулиці Драгоманова. Тиняючись отак заднім подвір'ям, побачив відчинені двері, які явно вели кудись під землю. Цікавість перемогла страх і... ура! Старовинні мури 500-літньої, а то і більше давності перед очима.

Підземелля складається із двох-трьох невеликих кімнат, сполучених між собою єдиним простором. Фактично, це може бути частиною якогось залу (підземної трапезної, як під костелом?) з опорами.

Є вихід у ще одну кімнату. Далі хід явно має продовження, але він замурований. Виходить, замість проходу є відкрита з одного боку кімната.

На стінах видніються якісь металеві елементи. Враховуючи, що саме домініканці певний час завідували Інквізицією, можна уявити, що це залишки від гаків, на яких катували людей. ;) Правда, інквізиції, яка переслідувала людей, в Луцьку не було, натомість тут були люди, яких переслідувала інквізиція, та це тема окремої розмови...

Цікава конструкція деяких ділянок стін - явно вони мали призначення для чогось. Може, тут був вівтар, може, лежали мощі святих, а може, прах похованих шляхтичів і простих міщан-католиків, яких також ховали у домініканських стінах.

Є сліди перебудов і добудов, зміни конструкції.

Основна частина має приблизно таку кладку. Якого вона століття, сказати важко навіть фахівцям. Припускають - XVI століття, але може бути і раніше. Зрештою, для точної відповіді треба провести різні дослідження.

Частина зайнята якимось хламом - мабуть, тут зробили підвал мешканці навколишніх будинків. Загалом тут не дуже брудно під ногами і немає написів на стінах - отже, не ступає нога сучасного вандала.

Дуже хотілося знайти якийсь натяк на фрески. Варто сказати, що місцями на стінах видніється кількашарова штукатурка. Під останнім сірим набілом (білим насіром?) де-не-де проглядається штукатурка темного кольору - при тому освітленні і враженні здавалося, що вона схожа на кольори стародавніх художніх полотен. Та як би не хотілося, якихось фресок, розписів знайти не вдалося.

Ще є такі 2 чи 3 цікаві місця - видовбані мініатюрні тунелі. Мабуть, хтось колись тут довбав ці стіни у спробах знайти Святий Грааль.

Побувати в такому місці далебі дуже цікаво! Тут найкраще зберігається дух міста, адже ці стіни - це не просто камені, це особливе відображення способів життя колишніх, їхніх концептів світогляду, які в динамічному танці історії витворили зрештою наш світ.

Підземелля доби середньовіччя

Підземелля часто асоціюються зі скарбами. І справді, тут були знайдені скарби. Найцікавіше те, що як показав їхній аналіз, знайдене далеко не вичерпує того, що там іще є. Недаремно у стінах я помітив сліди механічного втручання - можливо, хтось хотів знайти більше, ніж міг, а може, у відчаї шукав хоч щось цінне. Зрештою, про знахідки попередніх пошукачів відомо мало...

Щоб дізнатися більше, давайте трохи зорієнтуємося, де ми є. Домініканський монастир з костелом у Луцьку збудували, найімовірніше, в останнє десятиліття XIV століття. Чи були вириті підземелля під цією спорудою? В цьому немає ані найменших сумнівів. По-перше, в той час будівничі дотримувалися правила "будувати під землю стільки ж, скільки над землею". А по-друге, то була одна з перших мурованих споруд міста, до того ж, оборонна. Підземелля у таких будовах відігравали велику роль.

Ок. Тоді питання - чи не є ці підземелля настільки древніми? Для вирішення цього питання є кілька підходів. Перший. Якого століття кладка? Насправді, часто можна візуально визначити приблизні століття за кладкою цегли, навіть не будучи фахівцем. Але цей випадок складніший. Як писалося вище, припускають, що це може бути XVI століття. Тобто на роль монастирських "пивниць і холодників" пізнього середньовіччя явно не тягне. Але чи це так - ніхто не сказав аргументованої думки.

Другий підхід. Наскільки глибоко розташовані підземелля? Навіть школярам відоме археологічне поняття культурного шару. Тобто є загальне правило: чим глибше під землею об'єкт, тим він старіший. Звичайно, залежно від конкретних обставин це правило може стверджувати і зворотнє. Але загальна ідея полягає в тому, що в процесі міської життєдіяльності відбувається відкладання "культурних рештків" і рівень ґрунту піднімається. Враховуючи це правило і зважаючи на те, що ці підвали розташовані не дуже глибоко, чи не сталося так, що в давні часи це могло бути першим поверхом споруди? Дехто зі знавців, із якими я спілкувався про ці підвали, кажуть, що це власне вже будувалося як підземелля. Зрештою, факт не остаточний.

Третій підхід. Де конкретно розташовані ці підземелля? Історія нам зберегла цікаві відомості. Той перший оборонний монастир прийшов у занепад після пожеж кінця XVIII століття. Настільки, що вирішили його не ремонтувати, а натомість збудувати і новий монастир і новий костел, які б відповідали духу архітектури тих часів у нашому краї, а це було пізнє бароко. Щоб краще зорієнтуватися, погляньмо на сучасну карту з позначками.

Розмір другого зниклого костелу недаремно намальований таким великим - згідно зі старими кресленнями плану комплексу, ширина костелу була майже в 2 рази більшою за ширину монастиря (23 проти 12 метрів). Довжина костелу і монастиря - 55 і 51 метри відповідно.

Суттєву допомогу дає карта Луцька 1795 року. На ній показано обидва комплекси - старий, знищений пожежею, і закладений новий. Вони навіть підписані: "костіолѣ старой каменной" та "костіолѣ вновь заложеной каменной же". Розташовані впритул.

Видно, як саме розміщувалися старий і новий костели. Зрозуміло, що зелений фрагмент на сучасній мапі - це північно-східний край першого костелу. Виходить, що обстежені підземелля належать саме першому костелу. З цим фактом узгоджується те, що ці підземелля розташовані на відстані 20-25 метрів від краю другого монастиря - тобто на ширину другого костелу. А з карти видно, що старий і новий костели стояли упритул, а отже, десь так мусили б і йти підземелля.

Науковці кажуть, що перший костел вже існував у XIV столітті, тож чи можуть бути ці підземелля настільки древні? Можуть, але чому тоді вони не витягуються в напрямку річки, як це мало би бути, виходячи з карти 1795 року? І чи обов'зково фізичні розміри підземель збігаються з фізичними периметральними розмірами першого костелу? Масу цих питань можна вирішувати в ході досліджень, але факт залишається фактом - це підземелля старого костелу, які були в пізніші часи перебудовані, на що вказує сама кладка.

"Збереглися залишки підземної частини костьолу" - любить підсумовувати дослідник Богдан Колосок, пишучи про домініканські споруди. Він не уточняє, якого саме - першого чи другого. Можливо, наявність підземель першого для нього були очевидні, бо сюди можна зайти з вулиці. Хто знає.

Цікаво, що той самий вхід (або один із входів), яким скористався я, потрапив на фотографію Мінаковського 1870-1890 років.

Дуже цікаво цю ділянку показує художник Наполеон Орда в середині ХІХ століття. На його зображенні чітко видно і монастирські приміщення і ще якісь невідомі споруди.

Як пише історик архітектури Богдан Колосок, цією невідомою спорудою справа може бути так званий палац Вітовта, в якому начебто також були засідання з'їзду монархів 1429 року. Сьогодні про нього мало згадують. Це напівміфічна споруда, відомість про яку вперше опублікував, мабуть, дослідник Орест Левицький наприкінці ХІХ століття. Він писав, що до домініканського монастиря був прибудований палац Вітовта. Поки що немає чітко доведених фактів щодо цього палацу.

Відповіді могла б дати археологія. Масштабні дослідження показали би, що і де є зараз на цій ділянці, а вже історики потім би встановлювали, чим це було колись.

Пригорща скарбів: цитати, карти, секрети

Ми з вами натрапили на золоту жилу - наблизилися до вузла загадок, які приховує ця ділянка. Але якщо бодай частину їх розгадаємо, то хто знає, що чекає нас попереду. В районі навколо домініканського монастиря було кілька об'єктів, які й досі не дають спати спокійно дослідникам. Фактично, це найбільш перспективна зона, вивчення якої може пролити світло на багато сторінок історії цілого міста. Домініканські підземелля Луцька варто розглядати в контексті усіх нижче описаних об'єктів.

Брама і міст. Сьогодні про це майже ніхто не знає (і не дивно:)), що неподалік монастиря, приблизно в тому місці, де вулиця Драгоманова (насправді це Домініканська вулиця, просто її колись неправильно перейменували) врізається в берег, був міст! Самі подумайте, нелогічно, щоб вулиця обривалася річкою так грубо, як це є тут. І справді, щонайраніше в XVI столітті тут була так звана Стирова, або Троїцька брама, а далі через річку - Кривий міст. Далі шлях вів на Володимир. Це була дуже важлива пропускна брама, оскільки вулиця після неї, коли в'їжджати в місто, вела прямо на самісінький майдан Ринок. Сьогодні ні від брами, ні від мосту, ні від дороги за річкою не залишилося і сліду. Принаймні, на поверхні землі. У XVIII столітті їх уже також не було.

Львівський дослідник Святослав Терський так характеризував цю місцевість і подальшу вулицю Троїцьку (тепер це відтинок вулиці Драгоманова від річки до перетину з Кафедральною):

"Облаштування міста за західними зразками сприяло появі перших цегляних житлових споруд у середмісті. Найдавніші з них з'явилися вздовж Троїцької вул., яка займала найбезпечнішу ділянку середмістя, а також прилеглого боку Ринкової площі. Тут, як і в районі Домініканського монастиря - у нових кварталах поряд з укріпленнями, влаштованими Вітовтом протягом XV-XVI ст. - споруджують низку кам'яниць. Від деяких з них збереглися двоповерхові підвальні приміщення, що призначалися для складування товару."

Цікаво, що ці двоповерхові підвальні приміщення знаходяться сьогодні під час різного роду будівельних робіт на Драгоманова. Про руйнування таких не так далеко від домініканської ділянки розповіли очевидці. Ну, не хоче поки що місто такі речі зберігати...

Оборонні кільця. Про які укріплення пише Терський? У документах XV століття згадують так звані оборонні кільця, які оперізували місто. В документах вони називаються "паркан около места". Найцікавіше те, що поруч із домініканським монастирем був вузол, де сходилися два із кількох оборонних кілець. Тепер ми можемо собі уявити, що Стирова брама була частиною цих укріплень. Що залишилося під землею від цих об'єктів - це ще один скарб. На карті показано, як ішов "паркан". Цифрою 5 позначена домініканська ділянка.

Троїцька церква. Ще один скарб - причина, яка змотивувала дати назву Троїцька у ті давні часи цій вулиці. Саме тут розташовувалися ще в XIII столітті великий православний храм Святої Трійці. Церква проіснувала до XVIII століття, коли була розібрана. Цікаво, що територію навколо храму передали під будівництво другого домініканського комплексу. Чи не виявиться колись так, що десь тут поряд під землею знаходяться артефакти такої старовинної і давно забутої луцької церкви?

Велика синагога. Ну, й оскільки пішлося про інші храми, як тут не загадки про Велику синагогу? Адже саме біля неї сходилися оборонні укріплення, а сама синагога була оборонною і досі містить військову вежу, прибудовану до молитовного залу. Дослідник Ростислав Метельницький після огляду споруди в 1970-х роках писав, що вона збудована на рештках якоїсь попередньої невідомої споруди. Це може бути інша синагога, або арсенал. На це вказує підземна забудова навколо і під синагогою. Думаєте, це було типово? Ні! Луцька Велика синагога належить до унікального типу оборонних синагог із підземеллями, який по території колишньої Речі Посполитої можна порахувати на пальцях. І, як це вже стало традицією, тут мало що досліджено, і достеменних відповідей немає. А це ж всього якихось 50 метрів відстані від домініканського монастиря!

Під синагогою є підземелля, також не досліджені. Частина з них має таке розташування, як у жодній іншій оборонній синагозі. Це може пояснюватися тим, що синагога частково стоїть на якійсь попередній споруді. Детальних досліджень зроблено не було, тому фахові висновки щодо будівельного спадку від іншої невідомої споруди відсутні. Перші відомості про існування підземель надав Збіґнєв Ревський у 1936 році в журналі Znicz.

«Ті широкі підземні коридори, які оточують фундаменти головного корпусу з двох сторін ... спочатку були освітлені віконцями в люнетах, котрі видно з підземної сторони, але закриті ззовні з південно-східної сторони цоколем, а від сторони площі — нашаруванням ґрунту. ...Коридори ті спочатку були сполучені з системою укріплень міста», - писав він.

Зараз туди немає доступу, а детальніших досліджень ніхто не робив. Наскільки ті підземелля великі, яку мають конструкцію, чи є якісь ходи і чи можна знайти там рештки інших споруд?..

"Внести ясність можуть лише цілеспрямовані і конкретні дослідження підвалу і підземної частини. Необхідні розкопки, шурфи, зондажі і т.п.", - писав Метельницький.

Щоб трохи посортувати кашу в голові, яка цілком могла утворитися від мішанини таких різноманітних речей в одному місці, нанесемо все, про що йшлося, на карту.

Як бачимо, ціла когорта науковців дудять у труби про унікальність і перспективність досліджень на території від синагоги до споруд Псів Господніх (Domini canes). Палац Вітовта, домініканські відповіді, підземна єврейська забудова, оборонно-транспортна система (кільця, брама, міст), Троїцька церква - на ці та інші питання можна пролити світло, досліджуючи цю вельми цікаву ділянку. Почати можна з найпростішого - відкритих домініканських підземель. Вони можуть стати першою сторінкою "книги скарбів" вулиці Домініканської...

P.S. Книжки пишуть не для того, щоб у них вірили, а для того, щоб їх обдумували. Маючи перед собою книжку, кожен повинен старатися зрозуміти не те, що вона висловлює, а те, що вона хоче виказати. Умберто Еко.