«Неформатний» Луцьк: місцями слави та рок-н-роллу

На восьмий рік життя в Луцьку впевнено можу назвати це місто своїм рідним. Не знаю, як складеться в майбутньому моє життя в плані географії, але сюди я завжди повертатимуся як додому. А наразі я вдома:)

Саме на цих вулицях і балконах я пишу свої пісні; саме на цих тротуарах спостерігається найвища концентрація красивих жінок на один квадратний кілометр чоловічого життя в Україні; що там казати, саме на цих вулицях я перший раз серйозно отримав по пиці та не менш серйозно дав по пиці іншому. Список можна продовжувати до безконечності. В тому є смак молодості як такої) В тому є смак до місць, де загартовувалася сталь твоїх кулаків та нервів. Про це будеш пам’ятати завжди.

Свого часу в 2004-році, моє рідне Дубно плавно «перелилося» в Луцьк: розмірені темпи життя, древня архітектура, ментальність людей та масштаби щоденних рухів, - часто ловив себе на думці, що майже не відчуваю різниці.

Коли декілька тижнів тому мені запропонували взяти участь у відкритті туристичного сезону в Луцьку, я з радістю погодився. Показати Луцьк своїми очима, його «неформальне» життя, річ не така вже й проста, як виявилося. Особливо коли ти не місцевий. Але інтернет та старші колеги по творчому цеху з радістю допомогли мені заповнити прогалини у моїх знаннях; відтак до екскурсії 19-20 травня я підійшов у майже повній бойовій готовності.

Не скажу, що справився із своїм завданням на всі сто, але перший офіційний досвід гіда отримав. Сподіваюся, ті люди які завітали на дві мандрівки Луцьком (кумедно, але то були майже виключно лучани), розділили зі мною радість від всього цього.

Натомість, перед початком опису всіх відвіданих нами локацій, хочу застерегти читача: мапа моя вкрай суб’єктивна, тому не виключено, що багато імен, місць, речей, фактів та явищ просто пройшли повз… Втім, вирушаємо.

1.Парк Горького

Якщо рухатися від вулиці Ковельської по вулиці Лесі Українки в напрямку центру, то за книжковим пасажем, якщо повернути наліво і піднятися вгору, можна потрапити до залишків фонтану. Тут, в теперішньому приміщенні ВОДТРК в 1937 році побудували перший в нашому місті кінотеатр «Батьківщина». Фонтан наразі закинутий. Там сміття і старий всіма забутий туалет. Доля його не вирішена.

Свого часу ця місцина називалася П’ятнична гірка, і вважалася найвищою географічною точкою нашого міста. Але це було колись)

Серед неформальної молоді старшого покоління так званий Парк Горького, невеликий скверик біля фонтану, вважається давнім і потужним осердям неформального руху міста. Якщо вірити «компетентним» старожилам, тут на піснях Цоя під гітару виросло не одне покоління молоді.

Наразі тут проводять час абсолютно різні тусовки. На своє щастя, зависати мені там не доводилося, але - символ лишається символом. Для багатьох.

2.Кава Клуб

Попри те, що цей об’єкт важко внести на мапу «неформального» Луцька, мушу зазначити: смачнішого гарячого шоколаду в нашому місті смакувати деінде мені не доводилося. Затишна атмосфера сприяє душевному спілкуванню та провінційним філософствуванням на тему сенсу життя в шлюбі та поза ним).. Як приклад. Кривий Вал, 24. Смакуємо.

3.Статуя Бравого Швейка

Одне з найпопулярніших місць фотографування для туристів, яке знаходиться біля однойменного ресторану по вулиці Лесі Українки. Якщо вірити соціальним мережам, гріх побувати в Луцьку і не сфотографуватися з Швейком. Поїхали далі:)

4.«Драма». Центр.

Культове і наймасовіше місце тусовки луцької неформатної молоді. Сходи драмтеатру та підвищення недобудованого фонтану. З часу мого життя в Луцьку з 2004-го я спостерігав тут справжні еволюційно-революційні процеси: юні неформали плавно з «мазафакерів» перетворювалися в «панків», далі в «емо» в напрямку до суворих фанатів хардкору і так далі по списку мейнстріму, який диктував Захід… мінялися стилі одягу, зачіски, але обличчя часто густо лишалися ті самі. Футболки «soad», «ransid», пірсинг, фарбоване в чорний колір волосся, «конверси», скейти.. Життя тут кипіло завжди) Серед юних позерів часто густо траплялися справжні глиби розуму та опору системі загальновизнаних морально-етичних цінностей.

Якщо вірити старшим колегам, свого часу свої перші ширштани тут протирали Положик, Тіма, Алка та інші культові в музичному плані особистості нашого міста.

5.Ротонда

Чудернацької конструкції споруда в парку Лесі України, неподалік від зоопарку. Наразі закинута і частково поруйнована. «Неформальні» старожили нашого Луцька розповідають, що саме там в першій половині 90-их почали проводитися перші круті живі концерти, в яких брали участь Мухі в чаї, МС Фіра, VAF та інші на той час діючі команди.

Неподалік, на території кінно-спортивної школи в 2007 році був проведений перший в своїй історії рідний мені фестиваль «Бандерштат», який сміливо можна називати (і потрібно називати, щоб там собі не патякали інтернет-тролі) фестивальною візиткою Луцька та Волині загалом. В 2011 році він знову повернувся на територію «іподрому», де відбудеться і цьогоріч.
6.Клуб «Кораблик», або «Оболонь»

Піднімаючись з парку на проспект Волі, переходимо дорогу та опиняємося в одному з місцевих двориків. Саме тут знаходиться один із найкультовіших музичних клубів нашого міста «Кораблик». Смачна кухня, цікавий інтер’єр та атмосфера, помірні ціни і головне – розмаїта музична програма – від джазу до поп-панку. Молоді гурти та зірки всеукраїнського масштабу, тематичні вечірки та просто приємні вечори під якісну музику. Тут варто побувати. Тут можна і треба гарно відпочивати)

Свого часу в "кораблику" один із своїх перших концертів відгрівав на той час ще зовсім юний «Бумбокс».

7.Річка Сапалаївка

Прямуючи нашим екскурсійним маршрутом від «кораблика» до Слоника, переходимо через місток славнозвісно-горезвісну річку Сапалаївку, яка бере свій початок в районі Теремного. Окрім паскудного запаху та загальної екологічної ситуації, яку вже скільки часу ніхто не береться вирішити, Сапалаївка є одним із «найтрушніших» елементів неформального фольклору юних лучан.

Попри забруднення водойми, тут гарно існують та зживаються - дикі качки, водяні щури, риба і навіть черепахи, одну з яких (далеко немаленьких розмірів) мені довелося якось спостерігати.

8.Слоник

Залишки скульптури «Слон і Моська», які можна знайти за Палацом Учнівської Молоді по вулиці Шопена, можна вважати неформальним символом міста. За моєї недовгої пам’яті Слоник був помаранчевим, червоним, золотистим, чорно-білим і рожевим. Наразі, невідомо з яких причин Слоник став синім)

Навколо скульптури ходять цілі легенди ще з часів війни, а в наші дні бідний герой відомої байки ставав навіть об’єктом секс-скандалів місцевого розливу. Хоча це зовсім інша історія:) Побувати тут як мінімум потрібно.

9.ПУМ

Палац Учнівської Молоді по вулиці Шопена, за відсутності належних майданчиків в Луцьку, використовується місцевими скейтерами та представниками інших екстремальних видів спорту в якості території для обкатки своїх здібностей та навиків.

І скільки б пан Сидорук, як директор ПУМу, не воював із юними екстремалами, останні облюбованого місця своїх польотів та падінь змінювати вперто не хочуть. І правильно роблять:)

10.Історичний факультет ВНУ імені Лесі Українки

Не міг пройти повз цю локацію в рамках екскурсії. 5 років студентського життя на найбільш демократичній та свободолюбивій спеціальності в луцьких ВУЗах. Політологи народ специфічний. Сидіти на парах справа вторинна. Інша річ, на практиці вивчати ази політики та політичної науки. Саме тут, в аудиторіях істфаку, студентам давали можливість розвиватися настільки різнобічно, що вони встигали абсолютно все: працювати на двох роботах, займатися громадською діяльністю, колежанками та масою хобі. Більше того - вряди годи приходити на пари і навіть вчитися! І головне, все це віталося – важливим моментом була твоя людяність та здорове прагнення до життєвої самореалізації.

Саме наш факультет, якщо я не помиляюся (а якщо помиляюся, хай пробачить мені небо та упорядники підручника із загальної теорії політики), першим вийшов на «помаранчевий» майдан у 2004-му році.

Десь поруч стін рідного істфаку ростуть перші мною посаджені разом з одногрупниками дерева – трійко кленів. Приємно!

11.Рок-школа

Рухаючись від істфаку повз стадіон «Авангард» («національна ідея» лучан, в деякій мірі), дістаємося кінотеатру «Промінь». Майже навпроти СБУ, з тильної сторони кінотеатру, можна відшукати нічим не примітні двері оббиті алюмінієм… Саме за ними, на другому поверсі приміщення діє унікальний музичний проект «Рок-Школа». Причому унікальний не лише для нашого міста.

Люди будь-якого віку: від школярів та дорослих працівників банку саме там мають можливість навчитися гри на різноманітних інструментах та підготуватися до створення власного гурту. Тут можна знайти і однодумців, з якими цей гурт є можливість створити. Річ справді цікава і корисна, - відтак – респект творцям проекту за такий чудовий внесок в «неформальний» інтер’єр Луцька.

12.Крамниця «Поляна»

Неподалік «Променя», на самому початку вулиці Стрілецької, яка веде на Вишків, зліва можна побачити стару будівлю століття так 19-го. З нічим не примітною вивіскою «Поляна». Нічого такого скажете Ви) але.. для мене особисто це місце чи ненайяскравіше нагадування про радянське минуле в Луцьку.

Типова провінційна крамниця, в якій можна купити все – від селікатної цегли до крабових паличок із засобами особистої гігієни. Протосупермакет?) Можливо. В одному невеличкому залі, в якому стоїть справжній дух минулого… Стійкий аромат плісняви та «совкового» минулого.

Побувати тут варто хоча б раз) пригостится пломбіром чи кілограмом цвяхів.

13.Клуб «Майдан»

Рухаючись по вулиці Винниченка в напрямку центру міста, не можна не завітати до найвідомішого рок-н-рольного клубу Луцька. «Майдан». Клуб із історією, гонором та традиціями. Клуб, про який знають по всій Україні. Клуб, в якому свої дні народження дозволяють собі влаштовувати провідні виконавці цієї країни.

Якісна різнопланова музика – від етно до металу. Чудові тематичні вечірки з танцями.

А загалом – дуже приэмна атмосфера, кухня, музичний супровід, ціни, люди..) Чи не єдиний клуб, в якому я почуваю себе комфортно разом з друзями.

14.Будинок офіцерів

Неподалік від «Майдану», трохи вище по вулиці Винниченка, зліва, знаходиться Будинок офіцерів. Наразі закинутий, в аварійному стані та з абсолютно неясним майбутнім. Саме в актовому залі цієї будови в 2005-році я побував на своєму першому рок-концерті в Луцьку. Пригадую, що людей було небагато. На сцені грали юні на той час «слеп» та чернігівчани «димна суміш».

Як розповідають старші колеги по музичному цеху, в 90-их роках в описаному вище залі проводилися дуже цікаві рок-дискотеки, які організовували небезвідомі Ткацик, Шон та Керміт. Багато відомих на той час гуртів, про які в Україны знали поскільки оскільки, звучали саме на тамтешніх дискотеках. То був один із Початків:)

Наразі все. Ймовірно, про багато що тут не згадано. Все інше описано поверхово, але певен я в одному – любити Луцьк варто не за щось, що він має чи чого йому бракує; любити його потрібно за те, ЯКИМ ВІН Є. Попри все:) До зустрічі!