Для чого «приховували» нового власкора?
1 квітня я надіслав виконуючому обов’язки Генерального прокурора Олегові Махніцькому заяву про вчинення кримінального правопорушення. І це – не жарт! Справа в тому, що 1 березня 2013 року головний редактор незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» Олександр Згоранець видав два накази.
Наказ № 6-ОС «Про внесення змін у штатний розпис»: «У зв’язку з виробничою необхідністю, пов’язаною з розширенням кола передплатників у Локачинському, Володимир-Волинському та Іваничівському районах, більш всестороннього і глибшого висвітлення подій громадського життя у даних районах, ввести посаду власного кореспондента з посадовим окладом 1750 гривень на місяць».
Наказ № 7-ОС «Про прийняття Рузака П.М.»: «Прийняти РУЗАКА Петра Макаровича власним кореспондентом по Локачинському району з 01-го березня 2013 року за сумісництвом на 0,75 ставки. Надати РУЗАКУ П.М. надбавку за інтенсивність та напруженість у роботі 25%. Підстава: заява Рузака П.М. від 25.02.2013 р.»
Всупереч наказам, Рузак Петро Макарович не має права працювати за сумісництвом, бо з моменту прийняття на посаду власкора нашої газети «Волинь-нова» по Локачинському району і по даний час є директором Горохівського центру поштового зв’язку №7 Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».
Відповідно до п. 1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», яке затверджено спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів від 28 червня 1993 р. № 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 30 червня 1993 р. за № 76), «сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом».
Відповідно до п. 4., «керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності)».
Діяльність власного кореспондента – журналіста друкованого засобу масової інформації не підпадає під визначення «наукова», «викладацька» та «медична». А що стосується визначення «творча діяльність», то ось як визначає це поняття чинне законодавство:
«Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність» (Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР).
«Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI).
При цьому:
«Культурні цінності – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:
- оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
- предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією, науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
- предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
- складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
- старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
- манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;
- унікальні та рідкісні музичні інструменти;
- різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
- рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
- рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
- зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;
- рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології».
(Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 р. № 1068-XIV)»
«Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва» (Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР).
«Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури та мистецтва» (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI).
«Професійний творчий працівник – фізична особа, творча діяльність якої становить її основне зайняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини» (Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів»).
«Журналіст редакції друкованого засобу масової інформації – є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням» (Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. № 2782-XII).
«Журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) – відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України» (Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР).
Хоч журналіст є «творчим працівником», однак його трудова функція під терміни «творча діяльність» та «професійний творчий працівник» не підпадає, бо цей термін безпосередньо та однозначно унормований вищевказаними нормами права.
Поряд з тим, «працюючи» в редакції на 0,75 ставки в межах її робочого дня, що згідно чинного колективного договору починається о 10.00 год. і закінчується о 19 годині 15 хвилин, Петро Рузак, як керівник Горохівського ЦПЗ №7, об’єктивно діяв поза межами законодавства, так як тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, а «оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу» (п. 5).
При цьому, згідно п. 11 «Переліку робіт, які не є сумісництвом» Положення, «інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи». Важко припустити, що впродовж 2013-2014 років директор структурного підрозділу державного підприємства «Укрпошта» Петро Рузак по своєму основному місцю роботи – ЦПЗ №7 – працював на умовах неповного робочого дня з оплатою 0,25 ставки лише до 10:00! Та чи міг він, без попередньої змови з головним редактором Олександром Згоранцем, написати 25 лютого 2013 р. заяву про прийняття на роботу в редакцію газети «Волинь-нова», коли на той час посади власного кореспондента по Локачинському району не існувало? Саме «під заяву» Петра Макаровича й було видано наказ про нову штатну одиницю в редакції.
Стосовно «більш всестороннього і глибшого висвітлення подій громадського життя у даних районах» власкором Петром Рузаком, як йдеться у наказі Олександра Згоранця, то й тут важко віднайти бодай якийсь результат: у газеті «Волинь-нова» з 01-го березня 2013 року по даний час не було жодної публікації за підписом громадянина Петра Рузака!
Щодо мотивації наказів головного редактора, пов'язаних із «розширенням кола передплатників у Локачинському, Володимир-Волинському та Іваничівському районах», то ситуація – плачевна, про що свідчать порівняльні дані (кількість примірників) передплати газети «Волинь-нова»:
Більше того, у статті «Краще зноситись, ніж заіржавіти», за підписом першого заступника головного редактора Василя Уліцького, яка була опублікована у газеті «Волинь-нова» за 04 січня 2014 року з нагоди 60-річчя Петра Рузака, з-поміж усього викладеного, не знайшлося ані слова про те, що ювіляр не лише «добрий товариш і партнер нашої газети», а й, виявляється, уже майже рік працює журналістом… у нашому ж трудовому колективі!
Натомість Петро Макарович, між іншим, колишній заступник голови Горохівської районної ради і перший заступник голови райдержадміністрації, діючий депутат Горохівської районної ради (села Зеленолужне, Пустомити та Уманці) зізнався тому ж Уліцькому: «Я мав пропозиції залишити пошту, піти на іншу роботу, але так приріс до свого колективу, що навіть уявити не можу, що залишу його. Це вже не професія, а такий спосіб життя» (http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=1020).
Цими словами шанованого волинського поштовика, який пропрацював у даній галузі 17 років, а у 2009 році отримав найвищу професійну нагороду зв’язківців – нагрудний знак «Почесний зв’язківець», викривається очевидна оборудка головного редактора Олександра Згоранця – «власкор» Петро Рузак не має жодного стосунку до колективу «Волині-нової», який, вочевидь, для нього є «чужим», як щодо способу життя та професії, так і в порівнянні до «свого» – поштового колективу.
Офіційний веб-сайт нашої газети «Волинь-нова» не містив і не містить в складі працівників редакції власного кореспондента Петра Рузака.
Як член трудового колективу – співзасновник видання, на підставі визначеного пунктом 2.11 Колективного договору «Волині-нової» обов’язку «сприяти збереженню майна редакції, не допускати його розкрадання або втрат з інших причин», вважаю, що наказ № 7-ОС прийнято з грубим порушенням чинного законодавства.
Видаючи ці накази по особовому складу редакції, головний редактор Олександр Згоранець діяв всупереч інтересам газети, як комунального підприємства. Зловживаючи, на моє переконання, наданими йому повноваженнями, він лише на підставі заяви Петра Рузака від 25 лютого 2013 року одноосібно та безпідставно збільшив штат редакції на одну одиницю, з відповідним фінансовим забезпеченням.
Водночас, приймаючи пана Рузака на посаду власного кореспондента у Локачинському районі, керівник редакції, як посадова особа роботодавця, яка наділена компетенцією укладення трудових договорів, на мою думку, за попередньою змовою з Петром Макаровичем, без наміру фактично виконувати ним роботу за цим договором, уклав трудовий договір, що має ознаки фіктивного. Метою укладення такого договору є незаконне отримання заробітної плати та набуття відповідного трудового (страхового) стажу, прирівняного до стажу державного службовця.
Внаслідок дій Олександра Згоранця, що містять ознаки ряду злочинів, протягом 2013-2014 років здійснювалася незаконна виплата Петру Рузаку заробітної плати та інших грошових нарахувань, що завдало значної шкоди редакції газети «Волинь-нова» та її співзасновникам – трудовому колективу видання та Волинській обласній раді.
Відповідно до статті 214 Кримінально-процесуального кодексу, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Згідно Розділу ІІ Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого наказом Генерального прокурора за № 69 від 17.08.2012 р., відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв’язку. Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за виключенням випадків, коли таке попередження не можливо зробити з об’єктивних причин, зокрема надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку).
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 60, 214, 215 Кримінально-процесуального кодексу, я просив виконуючого обов’язки Генерального прокурора Олега Махніцького внести відомості, зазначені у цій заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за статтями 191, 364 Кримінального кодексу щодо прийняття головним редактором «Волинь-нова» Олександром Згоранцем наказів № 6-ОС «Про внесення змін у штатний розпис», № 7-ОС «Про прийняття Рузака П.М.» та їх подальшої реалізації в фінансово-господарській діяльності редакції. Справу переслали прокурору міста Луцька Сергію Даніліну. Як зазначив прокурор Волинської області Анатолій Коцура, «перевірку доводів необхідно провести згідно з вимогами чинного законодавства»…
Наказ № 6-ОС «Про внесення змін у штатний розпис»: «У зв’язку з виробничою необхідністю, пов’язаною з розширенням кола передплатників у Локачинському, Володимир-Волинському та Іваничівському районах, більш всестороннього і глибшого висвітлення подій громадського життя у даних районах, ввести посаду власного кореспондента з посадовим окладом 1750 гривень на місяць».
Наказ № 7-ОС «Про прийняття Рузака П.М.»: «Прийняти РУЗАКА Петра Макаровича власним кореспондентом по Локачинському району з 01-го березня 2013 року за сумісництвом на 0,75 ставки. Надати РУЗАКУ П.М. надбавку за інтенсивність та напруженість у роботі 25%. Підстава: заява Рузака П.М. від 25.02.2013 р.»
Всупереч наказам, Рузак Петро Макарович не має права працювати за сумісництвом, бо з моменту прийняття на посаду власкора нашої газети «Волинь-нова» по Локачинському району і по даний час є директором Горохівського центру поштового зв’язку №7 Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».
Відповідно до п. 1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», яке затверджено спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів від 28 червня 1993 р. № 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 30 червня 1993 р. за № 76), «сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом».
Відповідно до п. 4., «керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності)».
Діяльність власного кореспондента – журналіста друкованого засобу масової інформації не підпадає під визначення «наукова», «викладацька» та «медична». А що стосується визначення «творча діяльність», то ось як визначає це поняття чинне законодавство:
«Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність» (Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР).
«Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI).
При цьому:
«Культурні цінності – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:
- оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
- предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією, науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
- предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
- складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
- старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
- манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;
- унікальні та рідкісні музичні інструменти;
- різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
- рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
- рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
- зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;
- рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології».
(Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 р. № 1068-XIV)»
«Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва» (Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР).
«Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури та мистецтва» (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI).
«Професійний творчий працівник – фізична особа, творча діяльність якої становить її основне зайняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини» (Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів»).
«Журналіст редакції друкованого засобу масової інформації – є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням» (Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. № 2782-XII).
«Журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) – відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України» (Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР).
Хоч журналіст є «творчим працівником», однак його трудова функція під терміни «творча діяльність» та «професійний творчий працівник» не підпадає, бо цей термін безпосередньо та однозначно унормований вищевказаними нормами права.
Поряд з тим, «працюючи» в редакції на 0,75 ставки в межах її робочого дня, що згідно чинного колективного договору починається о 10.00 год. і закінчується о 19 годині 15 хвилин, Петро Рузак, як керівник Горохівського ЦПЗ №7, об’єктивно діяв поза межами законодавства, так як тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, а «оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу» (п. 5).
При цьому, згідно п. 11 «Переліку робіт, які не є сумісництвом» Положення, «інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи». Важко припустити, що впродовж 2013-2014 років директор структурного підрозділу державного підприємства «Укрпошта» Петро Рузак по своєму основному місцю роботи – ЦПЗ №7 – працював на умовах неповного робочого дня з оплатою 0,25 ставки лише до 10:00! Та чи міг він, без попередньої змови з головним редактором Олександром Згоранцем, написати 25 лютого 2013 р. заяву про прийняття на роботу в редакцію газети «Волинь-нова», коли на той час посади власного кореспондента по Локачинському району не існувало? Саме «під заяву» Петра Макаровича й було видано наказ про нову штатну одиницю в редакції.
Стосовно «більш всестороннього і глибшого висвітлення подій громадського життя у даних районах» власкором Петром Рузаком, як йдеться у наказі Олександра Згоранця, то й тут важко віднайти бодай якийсь результат: у газеті «Волинь-нова» з 01-го березня 2013 року по даний час не було жодної публікації за підписом громадянина Петра Рузака!
Щодо мотивації наказів головного редактора, пов'язаних із «розширенням кола передплатників у Локачинському, Володимир-Волинському та Іваничівському районах», то ситуація – плачевна, про що свідчать порівняльні дані (кількість примірників) передплати газети «Волинь-нова»:
Більше того, у статті «Краще зноситись, ніж заіржавіти», за підписом першого заступника головного редактора Василя Уліцького, яка була опублікована у газеті «Волинь-нова» за 04 січня 2014 року з нагоди 60-річчя Петра Рузака, з-поміж усього викладеного, не знайшлося ані слова про те, що ювіляр не лише «добрий товариш і партнер нашої газети», а й, виявляється, уже майже рік працює журналістом… у нашому ж трудовому колективі!
Натомість Петро Макарович, між іншим, колишній заступник голови Горохівської районної ради і перший заступник голови райдержадміністрації, діючий депутат Горохівської районної ради (села Зеленолужне, Пустомити та Уманці) зізнався тому ж Уліцькому: «Я мав пропозиції залишити пошту, піти на іншу роботу, але так приріс до свого колективу, що навіть уявити не можу, що залишу його. Це вже не професія, а такий спосіб життя» (http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=1020).
Цими словами шанованого волинського поштовика, який пропрацював у даній галузі 17 років, а у 2009 році отримав найвищу професійну нагороду зв’язківців – нагрудний знак «Почесний зв’язківець», викривається очевидна оборудка головного редактора Олександра Згоранця – «власкор» Петро Рузак не має жодного стосунку до колективу «Волині-нової», який, вочевидь, для нього є «чужим», як щодо способу життя та професії, так і в порівнянні до «свого» – поштового колективу.
Офіційний веб-сайт нашої газети «Волинь-нова» не містив і не містить в складі працівників редакції власного кореспондента Петра Рузака.
Як член трудового колективу – співзасновник видання, на підставі визначеного пунктом 2.11 Колективного договору «Волині-нової» обов’язку «сприяти збереженню майна редакції, не допускати його розкрадання або втрат з інших причин», вважаю, що наказ № 7-ОС прийнято з грубим порушенням чинного законодавства.
Видаючи ці накази по особовому складу редакції, головний редактор Олександр Згоранець діяв всупереч інтересам газети, як комунального підприємства. Зловживаючи, на моє переконання, наданими йому повноваженнями, він лише на підставі заяви Петра Рузака від 25 лютого 2013 року одноосібно та безпідставно збільшив штат редакції на одну одиницю, з відповідним фінансовим забезпеченням.
Водночас, приймаючи пана Рузака на посаду власного кореспондента у Локачинському районі, керівник редакції, як посадова особа роботодавця, яка наділена компетенцією укладення трудових договорів, на мою думку, за попередньою змовою з Петром Макаровичем, без наміру фактично виконувати ним роботу за цим договором, уклав трудовий договір, що має ознаки фіктивного. Метою укладення такого договору є незаконне отримання заробітної плати та набуття відповідного трудового (страхового) стажу, прирівняного до стажу державного службовця.
Внаслідок дій Олександра Згоранця, що містять ознаки ряду злочинів, протягом 2013-2014 років здійснювалася незаконна виплата Петру Рузаку заробітної плати та інших грошових нарахувань, що завдало значної шкоди редакції газети «Волинь-нова» та її співзасновникам – трудовому колективу видання та Волинській обласній раді.
Відповідно до статті 214 Кримінально-процесуального кодексу, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Згідно Розділу ІІ Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого наказом Генерального прокурора за № 69 від 17.08.2012 р., відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв’язку. Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за виключенням випадків, коли таке попередження не можливо зробити з об’єктивних причин, зокрема надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку).
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 60, 214, 215 Кримінально-процесуального кодексу, я просив виконуючого обов’язки Генерального прокурора Олега Махніцького внести відомості, зазначені у цій заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за статтями 191, 364 Кримінального кодексу щодо прийняття головним редактором «Волинь-нова» Олександром Згоранцем наказів № 6-ОС «Про внесення змін у штатний розпис», № 7-ОС «Про прийняття Рузака П.М.» та їх подальшої реалізації в фінансово-господарській діяльності редакції. Справу переслали прокурору міста Луцька Сергію Даніліну. Як зазначив прокурор Волинської області Анатолій Коцура, «перевірку доводів необхідно провести згідно з вимогами чинного законодавства»…
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 56
Вибір редактора
Популярне
|
Відійшла у засвіти журналістка з Волині Алла Лісова
Сьогодні, 01:15
|
0 |
|
23 листопада на Волині: гортаючи календар
Сьогодні, 00:00
|
0 |
|
Міносвіти оголосило конкурс на посаду ректора ВНУ
22 листопад, 23:51
|
0 |
|
На Волині авто збило пішоходку, жінка у край важкому стані
22 листопад, 22:38
|
0 |
|
Де і коли на Волині вимикатимуть світло 23 листопада
22 листопад, 21:57
|
0 |
- не попрацювати, наприклад, пограмістом?
- не попрацювати, наприклад, вчителем?
- не попрацювати, наприклад, лікарем?
Тому що для будь-якої професії потрібні глибокі, грунтовні знання. І в журналістиці - теж. Не кожен, хто взявся писати диктант може бути власкором.
Люди іноді здійснюють вчинки, які важко пояснити. Бігають наввипередки з биками, балансують по канату над проваллям, заходять в вольєр для тигрів… Перебування Олександра Згоранця на посаді головного редактора газети теж не піддається жодному поясненню.
Такого "Волинь" ще не мала
Він просто в очах читачів не хотів падати.
Тираж газети у людини вище за чесноти
Думаю з Даніліним порішає, то ж закрийте роти
Ти йому хоч кола на голові теши, а він буде своє творить. Його навіть ОДА І ВОРАда боїться, бо безсила з ним щось вдіяти.
хай попробує Гаврилюка звільнити - сам вилетить. мабуть пора розповісти всю правду про тебе твої махінації і твою цензуру . шкода тільки що через це постраждають інші порядні працівники яких ти втягнув в свої схеми. отже чекайте вже скоро на екранах компютерів.
"Не ридать, а здобувать.
Хоч синам, як не собі,
кращу долю в бототьбі!"(І.Франко).
Досить писати і плакати. Пора всім прийти і вигтати узурпатора. Прокурора скинули, Швидкого з МВС скинули, а цього чиновника довго ще терпітимемо?
Було в батька три сина.
Перший хотів бути журналістом,але не став.
Другий ще хоче стати журналістом.
Третій - не журналіст.
Мораль:
Третій завжди хоче бути першим.
НІ!!!!!
ТІПА ПАТРІОТИ!!!
РЕВОЛЮЦІЯ ДЛЯ ВАС:
ХЛЭБА И ЗРЕЛИЩ!
ЗРЕЛІЩА ВИ СОБІ САМІ РОБИТЕ.
А ХЛІБА ВАМ ЗАВЖДИ МАЛО.НІ,ВАМ ЙОГО ЗАВЖДИ БУДЕ МАЛО.
БО МАЛО НЕ В КОГО МАЛО А КОМУ МАЛО.
P.S. ДИВИСЬ В ДЗЕРКАЛО!!!!
Я і десятки тисяч людей?
Бо "КОМЕНТАТОРИ" не створюють газету.Це ЗАЗІХАЛИ.
Диалог (греч. Διάλογος — первоначальное значение — разговор, беседа[1][2]) в обыденном смысле — литературная или театральная форма устного или письменного обмена высказываниями (репликами) между двумя и более людьми; — в философском и научных смыслах — специфическая форма и организация общения, коммуникации. Традиционно противопоставляется монологу.
А тут - монолог.
поток сознания (внутренний монолог, не путать с одноименным термином Системы Станиславского), повествование, представляющее свободное течение мысли героя, не требующее очевидной логики и не заботящееся о литературном построении речи;