З чим «їдять» «Луцьке МЕНЮ»

Потрапив до рук поліграфічний диво-витвір, альманах-путівник, доробок інформаційно -дизайнерської групи (назвемо так колектив невідомих мені творців), яка ховається під цнотливою вивіскою «Управління туризму та промоції Луцької міської ради» (див. на звороті).

Назву цієї чи то брошури, чи то буклету-«орігамі» так одразу і не вловиш. Не прочитаєш з першого погляду. Словосполучення коротке, але збиває з толку чи то двомовність недоречна, чи то шрифтова еквілібристика, чи то взагалі несподіване застосування поняття «меню» у випадку буклету, який інформує про події культурного життя міста.

Отже – така кишенькова афіша. Розгортай - крути – перегортай. І уважніше читай! (і все ж не розумію, даруйте – поясність, і порадьте словник – якою то мовою накреслено слово, у якому повинно вгадуватись «меню»… )



Чимало несподіванок приховують сторінки видання. Мабуть, аби заплутати заїжджих сепаратистів – інтервентів, які - теоретично - можуть використати такий путівник у своїх злих намірах, жоден з «культурних» об’єктів не має адреси.

Ну ще Облмуздрамтеатр – гаразд, увесь Всесвіт знає, де розташований. А от бібліотека № 11, чи №10, чи не дай Боже - № 3 для дітей!

Виставки, уроки пам’яті, екологічні години, інші тематичні заходи – заплановані, але – панове, та стидно нам з вами не знати розташування мережі міських бібліотек. Мерщій вчити – а вже потім вертатись до «Луцького Меню».

Щоправда один з об’єктів не знайти Вам на карті міста. Це – плід уяви, чи плід недозрілої уваги редактора путівника. «Палац культури і відпочинку імені Лесі Українки» - здогадуєтесь, що малось на увазі? Розминка мозку триває… Гортаємо далі.

А ось емоційно-забарвлена сторінка. Присвячена клубному життю. Що не подія – то знак оклику. «Пасха!» - вигукує буклетик. «Чачка!», і далі – пригощає КОЛОБОК! (отой «колобок» написаний без лапок і без зазначення – готель то, ресторан, чи насправді якийсь персонаж, круглий та рум’яний – може неабияк заплутати гостя міста. Усі ж місцеві давно завчили напам’ять, що КОЛОБОК – це_________.(дозволяю вписати Ваш варіант відповіді).



І – до виставок. Тут я засумував. Без лапок та імен – а так собі, як на перекличці уроку фізкультури: Торбінов, Левчинська…

Те, що Софійка Левчинська - то 11-річна художниця, виставка якої 11-го квітня, відбулась у виставковому залі Будинку художника Волині (читаю у «ВолиньPost») – знають ті, хто на тій виставці побував. Ризикну припустити – читачі буклету і відвідувачі виставки – то різні люди.

Сергій Торбінов (є таки ім’я у художника!), у Галереї мистецтв представив інсталяцію під назвою «Континуум». Що не рядок – то поштовх шукати відповіді у Google. Не буклет, а розвивальна гра!



На завершення огляду – найпростіше для нас – лучан, волинян – запитання. Будьте готові на нього відповісти, як поруч із вами опиниться здивований гість краю: що таке ВОНСХУ. Бо є Весняний салон. І є Обласна художня виставка ВОНСХУ (мабуть, йдеться про спілку художників – але розшифровувати абревіатури – то просто «влом». Так коротше: ти де був? – та на виставці в о н с ху…) .

З нетерпінням чекатиму наступного випуску…