Люструвати ВолиньPost?

«Автомайдан України» запропонував припинити акцію «Стоп Хам» у Луцьку і перенести її у Крим на російські танки.

Почалося все з того, що керівник «Автомайдану Волинь» Сергій Поха розповів про інцидент, який трапився у неділю, 6 квітня у центрі міста під час проведення акції «Стоп хам!». (детальніше про це можна прочитати ось тут). Серед іншого, Поха розповів, що у суперечку з власником авто, на яке клеїли наліпку «Стоп хам!», хотіли втрутитися представники «Правого сектору» та «Автомайдану України». Поха через це висловив припущення, що вони хотіли «кришувати» порушника.

У відповідь «Автомайдан України» оприлюднив своє бачення ситуації. Зокрема, заявив: «Загалом пропонуємо пану Сергію за підтримкою апріорі «об’єктивного» видання «Волинь Post» поїхати до Криму і поналіплювати свої агітки на російські танки – ось це буде адекватний вибір супротивника».

Нічого казати – дотепно. Не буду зараз писати про те, кого з двох волинських Автомайданів треба вважати «автомайданнішим». Не цікавитимуся, скільки активістів «Автомайдану України» вже в Криму. Не даватиму й оцінок заяві «Автомайдану України», що, мовляв, акція «Стоп хам!» - дурня, треба «проводити роз’яснювальну роботу серед водіїв» (ага, і пальчиком так до порушників: ай-яй-яй!)

Але що значить ось це «апріорі «об’єктивного» видання ВолиньPost»?! На що натякають дотепники з «Автомайдану України»?

Я розумію, що «наїзд» Сергія Похи неприємний для «Автомайдану України». Але ніхто не закривав можливість для БУДЬ-КОГО висловити свою думку на сторінках видання ВолиньPost. Видання писало і пише про все, достойне уваги своїх читачів. Поха висловив свою позицію – ВолиньPost опублікував. «Автомайдан України» вирішив відреагувати – видання і їх позицію подало.

(Хоч, до слова, Поха зробив це більше чесно: прокоментував це від свого імені. Заява ж «Автомайдану України» не підписана ніким).

Шановні активісти «Автомайдану України»! Якщо у вас є докази необ’єктивності роботи видання – прошу їх оприлюднювати. Інакше ваші сором’язливі дотепності виглядають як мінімум незрозуміло. Як максимум – не зовсім адекватно.

Я розумію, що «Автомайдан» у революційних умовах звик до уваги журналістів і до детального висвітлення своєї діяльності. Ця діяльність більшістю сприймалася, якщо і не як подвиги, то однозначно як сміливі і гідні вчинки. Тож нічого дивного, що окремі революціонери звикли були «обласканими» у пресі.

Але зараз час інший. Тому не варто ображатися на критику. Краще враховуйте її – і не робіть помилок надалі.