Наболіло, поділіться думками

Сьогодні, мабуть, кожен шестикласник розуміє те, що українські можновладці мають усе, чого тільки забажає душа, а прості люди повинні вдовольнятися тим, що мають, і навіть не зазіхати на краще життя.

Головна проблема полягає аж ніяк не в тому, що до влади приходять бандити, які розкрадають, зароблені важкою працею, наші гроші, а в тому, що люди стали байдужі: ніби так і має бути, тут немає нічого дивного, вони безсумнівно бачать їхні казкові палаци, дачі та мисливські угіддя, і просто мовчать, можливо, вважають, що вони безсилі. Коли ми дивимося на дії осіб, що належать до виконавчої, судової та законодавчої гілок влади, задумуємося «вони хоч щось роблять», одні стараються з усіх сил, інші просто невідомо де.

Дорогі елегантні костюми, швейцарські годинники, міністри та депутати, ви, напевне, забули за нас - простих людей, яким обіцяли краще життя, невже ще одна дорога «автівка» важливіша, ніж ремонт дитячого відділення у лікарні, чи теплі класи у навчальних закладах, чи навіть новозбудований дитячий майданчик.

Головна проблема української нації - у свідомості її громадян. Так, саме у свідомості, якби ви гаряче не критикували людей в парламенті, самі ж берете чи даєте хабарі, викидаєте сміття на вулиці, просто куди-небудь, незважаючи на те, що за кілька метрів буде сміттєвий бак, не підніметеся навіть з місця, якщо не бачитимете для себе вигоди у тій чи іншій справі, хіба часто ви берете участь у суботниках, благодійних акціях, заходах щодо поліпшення екологічної ситуації у вашому місті чи селі, більшість відповідність «хай хтось інший це робить», а, можливо, ви і є «цей хтось інший».

Все далі задумуєтесь лише за обгортку, що скажуть інші, хоча варто було б подумати за реальний стан сформованості ідеології нашої української нації. Я чомусь згадую в цей момент Гітлера – людина, яка принесла людству багато зла, проте є один момент в історії Гітлерівської Німеччини, коли вождь за три дні навів порядок в економіці держави. Його методи аж ніяк не заслуговують на виправдання, але результат помітний і сьогодні. На якому рівні у них корупція, і на якому у нас.

Ще досі проблиск тоталітаризму видніється у XXI столітті. Всі, мабуть, здогадалися, що мова іде про Росію. Як би тяжко нам не було, надія тримається лише на наших плечах. Історія повинна була навчити нас хоча б щось. Ще тоді, давним-давно, коли Богдан Хмельницький шукав допомоги у інших народів, усі зраджували його, таємно підписували договори з розділення України, про що зовсім нещодавно так палко виступав пан Жириновський, можливо, це і було в планах Кремля, знову розколоти нашу неньку.

Інший приклад, Будапештський меморандум, який підписав перший президент України – Леонід Кравчук. Україна віддала ядерну зброю, «правильно чи неправильно» багато хто задумувався над цим питанням. Події сьогодні все більше схиляють нас до думку, що все-таки це була велика помилка. США та Росія – першокласні гаранти щодо територіальної цілісності України. Як щодо матеріальної компенсації? Наша держава ні копійки не отримала з дня підписання меморандуму.

Отже, чи варто сподіватися на чиюсь допомогу і надалі? Чи варто поставити запитання у парламенті щодо відновлення ядерної зброї? Науковці є, обладнання є, по всій Україні розміщенні шахти, в яких можна зберігати та з яких можна запускати ядерні боєголовки, не вистачає лише грошей та того, хто б розвинув цю ідею.

Я вірю в світле майбутнє України. Наша нація безперечно сильна, вчинки простих людей показують справжню сутність українця, проте дехто віддає останнє, а хтось навіть одну тисячну свого заробітку ховає лише у власну кишеню, і йому байдуже до інших. І головне завдання сьогодні полягає у тому, щоб викоренити цих людей з органів державної влади.