Найжахливіша річ у світі

У світі є багато жахливих речей,
але найжахливіше — коли дитина
боїться свого батька, матір або вчителя.

Януш Корчак, доктор, письменник, вихователь

Від фізичного насильства у сім’ї потерпає майже кожна десята дитина, а в міру її дорослішання воно переростає у психологічне – образи, приниження.

Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Тому створення індикаторів психологічного насильства в сім’ї щодо дітей і використання їх у практиці роботи співробітників правоохоронних органів та соціальних працівників є дуже важливим.

Не буває насильства просто так – це продовження внутрішньосімейних стосунків у таких крайніх формах, які є віддзеркаленням певної традиції сімейного виховання.



Насильство над дітьми у сім’ях набуло такого розвитку, який можна порівняти лише з наркоманією і алкоголізмом.

Батьки не можуть, або просто не хочуть знайти підхід до своєї дитини, необхідні слова, не бажають стримувати емоції. Усе це виливається у фізичне покарання.

Застосування фізичного покарання до дитини у суспільній свідомості все ще залишається нормою і сьогодні, попри те, що у 2004 році був прийнятий новий Сімейний кодекс України, де вперше з’явилася стаття 150, в якій записано, що не можна фізично карати дитину.

Можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми:

1. Фізичні покарання:
- побиття;
- штовхання;
- спроби задушити;
- викручування рук, тощо.

2. Дитина є свідком знущань над членами сім’ї:
- батько б’є чи гвалтує матір у присутності дітей;
- "погану" дитину фізично карають у присутності "хорошої" дитини;
- дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини.

3. Сексуальне насильство, інцест:
- гвалтування;
- нав’язування сексуальних стосунків;
- сексуальні дотики, поцілунки;
- інцест (кровозмішення);
- показ порнографії;
- залучення дитини до виготовлення порнографічного продукту.

4. Використання привілеїв дорослих:
- поводження з дітьми як з рабами чи слугами;
- поводження як зі своєю власністю.

5. Залякування:
- використання свого росту, розмірів та сили;
- навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;
- крики, стресогенна поведінка;
- жорстокість щодо інших істот.

6. Погрози:
- кинути дитину;
- самогубства;
- заподіяти фізичну шкоду;
- розлюбити дитину та ін.

7. Використання громадських установ: загроза покарання міліцією, Богом, судом, притулком, психіатричною лікарнею.

8. Ізоляція:
- контроль доступу дитини до інших людей;
- контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;
- перешкоди спілкування з друзями і (або) рідними;
- закривання дитини в коморі, сараї, туалеті чи у будь-якому закритому приміщенні;
- обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування у спілкуванні.

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:

- замкнутість;
- демонстрація повної відсутності страху;
- неврівноважена поведінка;
- агресивність, схильність до нищення й насильства;
- уповільнене мовлення, нездатність вчитися;
- надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;
- уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;
- занизька самооцінка;
- тривожність;
- демонстрація страху перед появою батьків;
- страх фізичного контакту, острах іти додому;
- депресія, спроби самогубства;
- уживання алкоголю або наркотиків;
- психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);
- нав’язливі страхи (фобії);
- насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;
- почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;
- тощо.

Закликаю усіх задуматися над вищезгаданими видами жорстокого поводження над дитиною та подивитися які наслідки для дитини можуть бути. Давайте подивимося на наших та й на інших дітей з іншого ракурсу і задумаємося….

Не залишайтеся байдужими !
Діти наше майбутнє !
Зробимо його кращим вже сьогодні !