«Самооборона» страшніша за Путіна

Євромайдан породив в Україні нову силу. Частина українців згадали козацькі традиції. Діставши з комор бейсбольні біти та старий мисливський камуфляж, хлопці поїхали на Майдан та об’єдналися в сотні самооборони.

Схоже, що лави боївкарів у камуфляжі та з бітами добряче лякають нову владу. Місце сидіння визначає точку зору. Для Турчинова і Ко тепер зрозумілі відчуття «папєредніков».

Міліція деморалізована і відверто боїться озброєних громадян.
Росія і Путін далеко, а сотник Парасюк поряд. Його хлопців екіпірованих не гірше за «Беркут» владні достойники бачать кожного дня на Печерську.

В таких умовах кожне кулуарне призначення за партійною квотою може закінчитися для влади купою палаючих шин під Парламентом та штурмом будівлі на Банковій.

Образ мокрого Башкаленка, прикутого на сцені Євромайдану, мимоволі приміряє на себе кожен урядовець і депутат незалежно від політичної позиції.

А хто гарантує, що завтра якийсь умовний «сотник Ковбасюк» не захоче увійти в історію як диктатор? Комплекс Наполеона ще ніхто не відміняв. А на обрії маячить образ Сашка Білого з зарядженим АКМСУ. Впевнений, що саме такі думки дратують безсонними ночами змученого Турчинова.

Більшість сучасної еліти є вихованцями комуністичних політшкіл або комсомольськими організаторами. І Турчинов, і Тимошенко, й інші сірі кардинали добре пам’ятають хрестоматійний образ анархіста Желєзняка, який очолював революційних матросів у 1918-му і розігнав Всеросійські установчі збори.

Для нейтралізації цієї неконтрольованої сили влада придумала геніальний хід: Національна гвардія.

Хлопців приманили ілюзією військового вишколу. Людей з психологією боївкарів закрили в казармах, аби вони під пильним наглядом міліціонерів вчилися марширувати та віддавати честь.

Примарою створення бойового підрозділу розділили сотні на два табори. На тих, хто спокусившись на халявний камуфляж та стрільби, пішов під оруду «мусорів». І на тих, хто обрав свободу та продовження «революції».

Волинські владні достойники додумалися до того, щоб відправити найбільш боєздатних хлопців з «Правого сектору» та «Самооборони» патрулювати поліські болота на кордоні з Білоруссю.

Окрім ізоляції найбільш боєздатних та небезпечних сотень, владці переслідують й іншу мету. Вже зараз «реєстрові сотні» у складі Нацгвардії розривають внутрішні конфлікти. Бійці, які власним коштом озброювались або брали амуніцію в бою, банально не готові віддавати честь колишнім ворогам-правоохоронцям.

В перспективі варто очікувати на потік дезертирів з сотень. Підуть найбільш пасіонарні і непримиренні. Або їх змусять піти, як непридатних до муштри. Саме тих, хто так лякає владу. Програма максимум – розкол між «самооборонцями».

Перед владою зараз постає ще одне нагальне питання. Хто буде роззброювати «дикі сотні самооборони» та «Правий сектор»? Бійці «Соколу»? «ВВ»? Міліція? Буде бійня. Очевидно, що для цих цілей використають «реєстрових самооборонців» з Нацгвардії аби вчергове розсварити між собою сотні.

В умовах російської інтервенції та фактичної окупації Криму влада панічно боїться видати зброю «самооборонцям». Поки бойовики «Гобліна» в Криму грабують військові склади та озброюються українськими «калашами», перший віце-прем’єр-міністр України Віталій Ярема вимагає від «Правого сектору» здати все стріливо.

Влада наступає на старі граблі, трактуючи озброєну революційну молодь, як потенційних злочинців. Замість того, щоб використати патріотичний потенціал, владна верхівка пробує загнати в стійло та нейтралізувати «самооборону» і «Правий сектор».

Намагаючись втримати владу, Турчинов і Ко йдуть хибним шляхом уряду УНР. Тоді, сто років тому, це призвело до втрати Україною державності. Історія повторюється?