В Україні вивели нову форму демократії

Британський філософ сер Карл Поппер вважав демократію не тільки неможливою, але й недоцільною.

На його думку, демократія у прямому її розумінні неможлива навіть суто технічно: немає таких механізмів, які б забезпечували пряме народоправство з будь-якого питання на всіх рівнях. Демократія, за Поппером, недоцільна, оскільки абсолютна більшість народу некомпетентна у вирішенні конкретних справ управління державою. Численні концепції демократії спрямовані на вирішення цієї суперечності.

Карл Поппер помилявся. Можливо, через те, що не розумів цілого ряду історичних процесів, які можуть відбуватись в межах Східної Європи і не обмежуватись географічним мінімалізмом Британії, Австрії, Нової Зеландії.

Народ не може бути некомпетентний. Народ – носій прадавньої народної мудрості, що передається з діда-прадіда. Демократія передається, особливо в степових народів, на генетичному рівні. Мало того: якщо та первинна народна демократія не зіпсована зовнішнім втручанням, гнилими ліберальними, соціально-демократичними, консервативними та іншими ідеями (чит. пестицидами), вона є справжньою, природною, натуральною. Органічною.

Головним інститутом такої демократії є вічеві збори. Це коли народ збирається на площі, відкритому майданчику і силою голосу обирає серед себе найорганічніших (найприродніших) демократів для виконання певних делегованих функцій. Головне крикнути голосніше і пообіцяти народу найпереконливіше. Тут особливо важливе знання основ театрального мистецтва та знання народних символів (свій-чужий, добро-зло, правда-кривда).

Органічна демократія зовні дуже схожа на військову демократію. Бо ж природно, що кожний чоловік серед загалу – воїн. Тому тут важливий символізм: військова атрибутика, однострої, обладунки, зброя чи замінники зброї. Але без надмірностей – аксельбанти, плюмажі і алебарди зайві.

Всі заходи повинні бути публічними, багатолюдними – нічого приватного, все на очах, все відкрито. Якщо зробив якийсь проступок – то привселюдно кайся, краще на колінах і зі сльозами.

Також всі дії, вчинки, слова, тексти повинні бути прості і доступні. Народ сприймає лише мудре (чит. спрощене). Партії як інститути поступово відмирають, як запозичене, неприроднє, неорганічне, штучне.

Залишаються лише вічеві сектори – «свої» – «чужі», або ті, що свистять і ті, що не свистять, або ті, що кричать і т.д.

Важливою перевагою органічної демократії є те, що освіта, досвід і професіоналізм не важливі. Тому весь час, витрачений на них, можна зосередити на військовій та таборовій підготовці.

В органічній демократії головне – бути відданим народу, всім разом, а не комусь індивідуально, заперечувати все інородне, навіть якщо воно тисячі років вже тут, і в усіх бідах винити «чужих». Вони («чужі») підступні і завжди хочуть зробити щось зле.

Тому потрібно завжди говорити про боротьбу, війну, повстання, лякати опонентів (тих, хто не з народом) розправою. А ще краще лякати їх сім’ї. Це хороший метод.

І ще важлива деталь: для органічної демократії притаманна сертифікація – чи ти органічний демократ чи ні. Це називається люстрація. Оскільки, слово явно складне (неорганічне), то пояснювати його можна по різному. Головне, щоб з народом, з переконанням, що ти правий! Бо ж ти – органічний демократ, а всі інші просто недолюстровані недоорганічні демократи.

Народ не може помилятись. Ним не можуть маніпулювати окремі особистості. Народ завжди правий! Ура!

(Свистіти будете?)