Партійність чи професійність, що переможе?

В останній час в український лексикон ввійшло декілька нових слів, деякі перейшли з категорії позитивних у суцільний негатив. Так, в українській мові претендує стати лайливим слово "квота". Не всі українці добре розуміють, що воно означає та "квота", але десь на підсвідомому рівні відчувають, що це щось не добре.

На сьогодні на найвищому рівні прийняли рішення все розподілити по квотах між Батьківщиною, Свободою і УДАРом (останній правда відмовився), ну і щоб суспільство не дуже обурювалось, то декілька непринципових посад виділити громадськості. Воно було б і нічого, якби не декілька але...

Досить часто, коли певна посада підпадала під квоту певної партії, то ті у свою чергу виходили насамперед не з професійності особи, а при тому використовувались інші критерії, про які не хотілося б тут писати. Таким чином, ми можемо отримати нову владу, у якій професіоналізм, це буде виняткове явище. Але у мене тоді виникає питання, чи не згаємо ми часу? Чи не спалимо величезний кредит довіри громадян щодо проведення навіть непопулярних реформ?

Не розумію, а що заважає на сьогодні запропонувати фаховий підхід у формуванні владної команди? Не вже партійність знову переважить професійність? Ми багато чуємо від різних людей, що робиться не так, а тому пропоную як потрібно зробити, щоб в кінцевому випадку отримати ТАК. Механізм на прикладі обласного рівня.

1. Створити обласну кадрову комісію, до складу якої включити:

- представників партій, які були в опозиції до Партії Регіонів (по одній особі);

- громадських організацій, які брали активну участь в революційних подіях (Правий сектор, Автомайдан, Самооборона тощо) (по одній особі);

- галузевих фахівців, які представляють асоціації лікарів, фермерів, автоперевізників тощо;

- науковців, які могли б бути експертами;

- відомих на рівні області незаангажованих, аполітичних громадських діячів;

- можливо - психологів-кадровиків))).

2. Запропонувати, щоб до певної дати партії, громадські організації, активісти, ініціативні групи або й просто окремі громадяни подали кандидатури осіб на певні посади.

3. Із загального списку, конкурсна комісія на основі резюме і рекомендацій вибирає максимум 3-ьох осіб, які стають кандидатами на посаду.

4. Кожен із кандидатів на посаду протягом визначеного часу, це може бути одна-дві доби, мав би коротко написати:

- яку має мотивацію роботи на держслужбі;

- чого в ідеалі прагне досягнути на займаній посаді (завдання максимум і мінімум);

- перші кроки роботи на займаній посаді;

- при потребі вказати прізвища осіб, кого б хотів бачити у своїй команді.

5. Обласна кадрова комісія, попередньо розглянувши матеріали кандидатів, призначає відкрите засідання за участю преси на якому проводить усну співбесіду з кандидатами і визначає хто гідний зайняти ту чи іншу посаду.

Знаю, що критиків у такого підходу буде безліч. Не претендую на довершеність думки. Сам механізм можна вдосконалювати.
Ці всі кроки можна здійснити за 4-5 днів.

Як на мене позитивом є те, що частина кандидатів самі відмовляться проходити такий відбір. А ще певна частина на фоні інших покаже свою бездарність.

Сумніваюсь, що у владі хтось дослухається до такої пропозиції, але... Все може бути. Не всі 30 листопада думали, що і режим Януковича впаде...