Як Клімчук призначив мене головним корупціонером. Частина третя

Частина третя: Фальсифікації міліції та прокуратури. Як з мене вимагали хабарі.

У ході судового слідства з’ясувалось, що працівники УДСБЕЗ УМВС України у Волинській області шляхом погроз та шантажу змусили майстра з благоустрою Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування Тук С.Д. отримати на території кладовища в селі Гаразджа Луцького району, яке обслуговує дане підприємство, гроші від громадянки Нечипорук Т.П. та передати їх мені нібито в якості хабара за бронювання місць під майбутні поховання родичів Нечипорук Т.П., а саме – батьків її чоловіка Ващука В.С. – таких собі Монзолевських

Працівники УДСБЕЗ УМВС України у Волинській області також змусили Тук С.Д. оговорити мене, показавши, що нібито між нами існувала попередня домовленість про виділення місць під поховання на кладовищі за винагороду, що у судовому засіданні було спростовано самою ж Тук С.Д. Тобто, моя підлегла відмовилась від своїх показань, даних під примусом на досудовому слідстві. Остання також зазначила, що ці та інші неправдиві покази її змушували давати працівники УДСБЕЗ УМВС України у Волинській області Анна Бартощук, начальник відділу по боротьбі з хабарництвом УДСБЕЗ УМВС України Сергій Шевчук, та слідчий в особливо важливих справах (ОВС) прокуратури Волинської області Андрій Лизун.

Інтернет-видання Тиждень.ua у статті «Операція «Провокація»: правоохоронці масово спонукають брати хабарі, щоб покращити статистику й заробити» влучно підмітило:

«Якщо людина пише заяву до міліції про вимагання в неї хабара, це варто вітати. Адже боротьба проти корупції починається з кожного. Коли вона робить це вдруге – молодець, свідомий громадянин. Якщо такі випадки повторюються знову і знову, над ситуацією варто замислитися. А коли в усіх історіях брáти хабарників приходять одні й ті самі міліціонери, виникають обґрунтовані підозри: а чи не провокатор це? Коли у людини проблеми із законом, вона перебуває в розшуку, міліціонерам нескладно її переконати попрацювати провокатором…

…Провокація хабарем – це свідоме створення посадовою особою обставин, які зумовлюють одержання грошей, щоб потім викрити людину, яка їх узяла. За Кримінальним кодексом, це злочин, тож самі правоохоронці не можуть «дати на лапу» чиновнику, а потім його затримати. Бо за такі дії ризикують дістати від 3 до 10 років ув’язнення. Заборонено міліціонерам і підсилати до чиновників провокатора, який обіцяє віддячити за вирішення певного питання, домовляється про суму, після передачі якої посадовцю надягають наручники. Закон трактує це як штучне створення доказів. Та українські суди фактично не виносять вироків правоохоронцям за провокації хабаром. Тож борці зі злочинністю і далі махлюють»…

Тиждень.ua пише, що така ситуація – у всій державі. Вочевидь, не є винятком і Волинська область. У ході проведення моїм захистом власного розслідування стало відомо, що чоловік Нечипорук Т.П. – Ващук В.С, котрий нібито попередньо домовлявся з Тук С.Д. про дачу хабара, який, за версією слідства, пізніше й передала для Тук С.Д. громадянка Нечипорук Т.П., є кредитним шахраєм. Зокрема, Ващук В.С. має велику заборгованість за кредитами в різних банках, загальна сума яких – близько 500 тис. дол. США. Наприклад, лише в «Укрсиббанку» ним було укладено 6 кредитних угод, якими нині займаються колектори.

Не гребує пан Ващук В.С. і коштами громадян та підприємств, які були у них позичені та не повернуті. Щонайменше підозрілість викликають також часті зміни прізвищ цього подружжя. Зокрема, з матеріалів справи видно, що Ващук В.С. отримав внутрішній паспорт громадянина України у 2009 році, а Нечипорук Т.П. – у травні 2011 року, тобто за 4 місяці до порушення кримінальної справи щодо мене. У ході допиту в суді першої інстанції остання з великим спротивом зізналася, що паспорт поміняла в зв’язку зі зміною прізвища, проте заперечила наявність великих банківських кредитів.

Однак на допиті в апеляційному суді зізналась, що має такі кредити і для їх погашення продала будинок. Не змогла вона пояснити і логіку своїх дій на запитання адвоката Кондратюка В.В.: «Як Ви, маючи таку велику заборгованість, для погашення якої змушені були продати будинок, могли погодитись заплатити за бронювання могили таку велику суму хабара (10 тис. грн.), яку нібито у Вас вимагали? Де логіка в Ваших діях?».

Крім того, з’ясувалося, що між допитами у судах першої та апеляційної інстанції, вона, за її свідченням, встигла розлучитись зі своїм чоловіком – Ващуком. Вочевидь, для чергової зміни прізвищ і махінацій із кредитними коштами та нерухомістю.

Стало зрозумілим, що згадані особи шахрайським шляхом отримують кредити в банках та від приватних осіб і не віддають їх. Після внесення банками їх прізвищ у бюро кредитних історій вони змінюють свої прізвища, оформляють нові паспорти і знову беруть кредити.

Крім того, на Ващука В.С. зареєстровані ряд підприємств: ПП «Фарт», ПП «Торгінвест», ТзОВ «Аптека здоров’я», за несплату податків з яких чоловіка розшукувала на той час податкова інспекція. Розшукують Ващука В.С. не лише потерпілі приватні особи, колекторські компанії та податківці, а й Виконавча служба, яка намагається стягнути кошти за рішеннями судів за не повернуті кредити.

Але найцікавіше навіть не це, а те, що всупереч законодавству, пан Ващук В.С. має два дійсні внутрішні паспорти, отримані шахрайським шляхом: АЮ 101075 та АС 905116.

Про цей та інші злочини цих кредитних шахраїв захист повідомляв у суді, однак суддя Калькова О.А., всупереч законодавству, жодним чином не відреагувала на це, кримінальну справу за цим та іншими фактами, в т.ч. щодо правоохоронців, не порушила.

Вочевидь, без допомоги так званих правоохоронців було би неможливо отримати два діючі внутрішні паспорти. До речі, під час судових слухань пан Ващук В.С. знову змінив прізвище на Монзолевський. Це стало відомо від голови сільради, на території якої проживають батьки Ващука – Монзолевські, для яких він нібито «бронював» могили.

Не вдалося його розшукати та допитати в суді у якості свідка, який є одним із головних у цій справі. І хоча суд звернувся до правоохоронних органів з вимогою доставити його в судове засідання, а також наказав дружині Нечипорук Т.П. повідомити свого чоловіка Ващука В.С. про обов’язкову явку на допит у суді – це не дало жодних результатів.

Вочевидь, слідство не бажало, щоби цього чоловіка допитали, адже коли потрібні були його покази на досудовому слідстві, то правоохоронці швидко його «знайшли». До того ж, у справі містяться рапорти працівників міліції, які опитували сусідів Ващука для встановлення його місцезнаходження за дорученням суду, але чомусь не опитали його дружину. Є у справі і завбачливо написана заява Ващука про неможливість прибути в судове засідання.

Проте ця заява, написана явно не чоловічим почерком, була зареєстрована в суді через півтора місяці від дати її написання, про що свідчать відповідні відмітки на ній. У проміжку між датами написання та реєстрації відбувалися засідання у справі. Чому ж тоді Ващук, якщо дійсно він писав цю заяву, не подав її на найближче засідання, а лише після оголошення щодо нього примусового приводу в суд?

І все би нічого, є, звісно, свідомі громадяни, які завжди готові допомогти міліції, якби не одна річ: виявляється, у цієї «родини різних прізвищ» це поставлено на потік. У ході судових баталій я отримав інформацію, що пан Ващук В.С. проходить свідком іще й в іншій кримінальній справі, що теж стосується хабарництва. Тобто Ващук, він же Монзолевський, він же Нечипорук, він же носій іще невідомої кількості прізвищ – «професійний» свідок у справах про хабарі.

Тепер зрозуміло, чому не він, а дружина з іншим прізвищем мала передати майстру з благоустрою Луцького спецкомбінату КПО Тук С.Д. гроші нібито як хабар для подальшої передачі мені. Бо участь у двох кримінальних справах у якості хабародавця однієї й тієї ж особи видавалась би явно організованою правоохоронцями. Стало б очевидним, що людина підрядилась «кліпати» правоохоронцям потрібну «статистику». Втім, це все-одно випливло на поверхню.

Отже, складається чітка картина: працівники УМВС допомагають шахраям оформляти паспорти, брати кредити, змінювати прізвища – і знову брати кредити. Зрозуміло – не безкоштовно. «Тримають на гачку» цих шахраїв, і, замість притягнення їх до відповідальності, використовують у замовних справах, як 100% свідків, які під загрозою відповідальності за власні шахрайські дії змушені виконувати вказівки «перевертнів у погонах».

Аналогічна ситуація, як пише вищезазначене видання, і в інших областях:

«В Ужгороді за кілька останніх місяців трапилися три дивні випадки. «Це були провокації, – заявив Тижню адвокат Євген Старцев. – Люди приходили до чиновників, говорили, мовляв, дякуємо за те, що ви зробили перевірку, і клали гроші. Причому попередньо про суму коштів домовленостей не було. Як і факту вимагання хабара – жодних доказів цього немає. Натомість маємо штучно створені умови, за яких особа взяла хабар.

Для чого? Аби працівники міліції дістали показник у роботі – й відзвітувалися про боротьбу з корупцією».
Євген Старцев розповів, як діє на Закарпатті схема залучення правоохоронцями провокаторів. «Державна служба боротьби з економічною злочинністю приходить на фірму, виявляє порушення. А посадова особа на підприємстві домовляється, аби її не притягнули до відповідальності. Працівники міліції погоджуються на певних умовах. Мовляв, вас перевіряють різноманітні служби, тож дайте комусь хабар, щоб ми могли його викрити. Однак людина, яка дала «хабар», ніколи не визнає, що є провокатором міліціонерів»…

Закарпаття і Львівщина – не винятки, переконані правозахисники. «Мені не раз доводилося чути історії людей, яких провокували на хабар, – розповідає співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. – Наприклад, так було з головою сільради Старої Збур’ївки (Херсонська область) Віктом Маруняком.

Нещодавно схожий випадок стався на Луганщині. Меру одного містечка вимазали ручку дверей кабінету тією самою речовиною, якою помітили купюри. Той, звичайно, взявся за неї, щоб відчинити двері, зайшов у кабінет. Слідом за ним вдерлася людина й кинула йому гроші на стіл. Далі – оперативники, телекамера, поняті»…

Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини розповідає: такі речі трапляються і в Харківській області, де поряд із «підставами» у злочинах, пов’язаних з обігом наркотиків, поширені провокації хабаром.

Історій багато, і їх широко обговорюють у середовищі адвокатів. «Чому працівники міліції роблять провокації? – розмірковує правозахисник. – Задля показників: певний підрозділ доводить свою потрібність, щоб отримувати фінансування та вищі звання для співробітників. Не забуваймо про корупційну складову: у спійманого на хабарі можна взяти відкупного. Трапляються політичні мотиви»…

Як депутат Волинської обласної ради від ВО «Свобода», я був доволі активний під час сесійних засідань, систематично критикував діючу владу та особисто голову облдержадміністрації Бориса Клімчука та голову обласної ради Володимира Войтовича, публікував гострі критичні статті. І тут я послідовний, адже є опонентом Б.Клімчука ще з часів першого «губернаторства» останнього. Ще під час виборчої кампанії до парламенту та місцевих рад 2002 року, у ході якої я балотувався до Луцької міської ради від Блоку Юлії Тимошенко, мені довелося відчути помітний тиск із боку облдержадміністрації під керівництвом Б.Клімчука.

Саме тому Б.Клімчук, зрозумівши, що з Вікторовим в обласній раді він «матиме проблему», вирішив знайти можливість нейтралізувати мене, і цим самим показати усім іншим опозиційним депутатам, що так може бути з кожним. Після цього опозиційна риторика в обласній раді дійсно, на мій погляд, дещо зменшила свою гостроту. Для закріплення досягнутого ефекту Б.Клімчук ініціював також переслідування інших депутатів обласної та Луцької міської ради, зокрема через тиск правоохоронних органів та податкової на їх бізнес. Щоправда, окремі з них «відкупились», перерахувавши певні кошти у «благодійний» фонд Б.Клімчука – «Рідна Волинь».

Переконаний у політичному підґрунті «справи Вікторова» і тодішній голова фракції «Фронту змін» в обласній раді Ігор Гузь, який на своїй сторінці у Фейсбуці написав:

«Вчора був затриманий мій колега, депутат обласної ради від ВО «Свобода» Олександр Вікторов. Саша очолює «Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування». В обласній раді займав достатньо радикальну позицію по відношенню до бандитської влади як на центральному, так і на обласному рівні... Однозначно, що його затримання - спроба зламати тих депутатів-опозиціонерів, які ще тримають свою позицію і не торгують совістю! Це стосується як обласної ради, так і колег депутатів з Луцькради.

Зараз важливо представникам УСІХ ОПОЗИЦІЙНИХ СИЛ краю стати на захист Олександра. Збирати позачергові сесії органів місцевого самоврядування, йти депутатською делегацією, так чоловік з п'ятдесят, на прийом до обласного прокурора, організовувати наметове містечко і т.д. Хто сіє вітер – пожне бурю!».

Про політичне підґрунтя кримінальної справи проти мене заявила і партія ВО «Свобода» на своїй офіційній сторінці в інтернеті за адресою: http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/024855/ у статті «Не залишається сумнівів у політичному підтексті справи, сфабрикованої проти Олександра Вікторова. Заява Волинської "Свободи"», в якій, зокрема зазначається:

«Враховуючи останні сесійні засідання Волинської обласної ради, під час яких відбувалися жорсткі протистояння провладної більшости та опозиції, активність єдиної монолітної опозиційної фракції Всеукраїнського об'єднання "Свобода" в обласній раді та особисто Олександра Вікторова, у нас немає сумнівів у тому, що "маски-шоу" щодо нього – це спроба залякати опозиційних політиків, намагання заткнути їм рота погрозами кримінального переслідування.

Тим, хто ще в цьому сумнівається, радимо подивитися на те, що сьогодні відбувається в Україні. Факти тиску, залякування і переслідування опозиційних політиків, фабрикування проти них кримінальних справ та упереджене ставлення судів до них уже стають буденним явищем. І, схоже, незабаром усі ми можемо стати свідками нових фактів на доказ цього.

…ВО "Свобода" заявляє: політичні гоніння на опозиційних політиків має бути негайно припинено. Ми вимагаємо звільнення нашого побратима і щиро віримо в те, що суд доведе безпідставність та неправомірність висунутих проти нього звинувачень"».

Не менш категорично щодо справи Вікторова висловився і лідер «Свободи» Олег Тягнибок. Зокрема, у статті ««Я пишаюся вчинком Вікторова», – Тягнибок» інтернет-видання «Волинський інформаційний портал» зазначається:

«Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, коментуючи під час прес-конференції порушення проти члена цієї політсили, тоді ще депутата Волиньради та керівника КП Олександра Вікторова, кримінальної справи за фактами хабарництва, висловив чітке переконання у тому, що її фігурант не винуватий, а справа фабрикується.

«Про те, чи людина вчиняла злочин, чи ні, звісно, скаже суд. З тої інформації, що є в нас, ми не маємо сумніву, що це – спланована акція проти ВО «Свобода», – був категоричним політик.

… Натомість він додав, що з тієї інформації, якою він володіє, лідер ВО «Свобода» чітко знає, що «людині погрожували перебуванням у політичній силі, пробували підставити і пропонували вирішити питання після того, як він залишить лави об’єднання та перейде до провладних фракцій».
«Якби Вікторов це зробив, то жодних проблем не мав би. Але він так не вчинив, і я пишаюся, що після того, як його затероризували і почали компрометувати, чоловік прийшов і поклав свій мандат, написав заяву про складання депутатських повноважень, аби не провокувати погіршення політичного іміджу партії, яку він представляє», – висловився Олег Тягнибок.

… «Але на цьому етапі ми розуміємо, що якби не його депутатство у «Свободі», жодних проблем він би не мав», – резюмував Тягнибок».

Не інакше, як впливом на силові органи, ЗМІ, суд і порушенням тієї ж презумпції невинуватості, слід розцінювати коментар голови Волинської облдержадміністрації Б.Клімчука, широко розтиражований ЗМІ, у якому він висловив свою впевненість у пред’явлених мені обвинуваченнях. Це влучно підмічено у статті «Чіста ПАХАроНний кримінал» по-волинськи. І «ніякої політики»! (http://politiko.ua/blogpost71285):

Хоч і дивно, що в цьому разі прокуратура, яка в інших справах не коментує журналістам нічого «в інтересах слідства», у цьому випадку розщедрилася не лише на коментарі, а ще й на цілком конкретного «гіда»-посадовця «бойовими місцями» – цілого начальника відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудового слідства прокуратури області Володимира Заплотинського.
«Могили-привиди», на перший погляд, дійсно шокують своїми фотографіями.

Це справді давить на психіку, викликає емоції, які змушують розум на якийсь час замовкнути. Люди знаючі називають це маніпулюванням свідомістю. Розрахунок був простий: «гробовщик» ні в кого жалю не викличе, він же не лікар і не педагог… Тож цей маніпулятивний трюк спеціально викинули, щоб нікому з ошелешених читачів не вистачило духу детально вчитуватись у написане. І не лише читачів. Замовники прорахували, що інтернет-журналісти, які все звикли «ловити на льоту» і якомога оперативніше «викладати» у всесвітню павутину, додавши суперсенсаційності у заголовках, не будуть ретельно вчитуватись у покази, які їм дав землекоп. Будуть просто публікувати...

Безумовно, що це новаторство у слідчих діях, коли покази дають журналістам, а не слідчим! Однак, читаємо:

«Майстериця була тут з якоюсь жінкою минулого літа. Сказала знайти хрести, а їх тут у нас он скільки на смітниках валяється. Сказала вкопати. Вінки ж жінка сама принесла. Моє діло маленьке – сказали копати, а не то звільню тебе», – говорить землекоп.

На наступну ділянку, каже працівник цвинтаря, приходив уже чоловік років 55-ти. Він «замовив» подвійну могилу. Схема та ж сама – знайти хрести, а оформлення вже роблять замовники самотужки. На хрестах табличок немає. Та й ями копати не довелося – робили просто невеликі насипи землі» (кінець цитати).

Чи важливо для слідства, що у ПОКАЗАХ землекоп вказує на «МАЙСТЕРИЦЯ... З ЯКОЮСЬ ЖІНКОЮ» і на «ЧОЛОВІК РОКІВ 55-ТИ»? Ні. Важливо, що у своїх ВЕРСІЯХ каже «екскурсовод» Володимир Заплотинський і що червоною стрічкою проходить через увесь матеріал: «гроші нібито отримували директор комунального підприємства «Луцький спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Олександр Вікторов та майстер цього ж підприємства за те, що домовлялися чи виділяли місця під поховання»; «Обвинувачуваним інкримінують злочин групою осіб за попередньою змовою».

Що тут не так? По-перше, 32-річний Вікторов явно не жінка і не чоловік 55-ти. По-друге, на тлі розголосу імені та статусу Вікторова чомусь приховується ім’я «майстериці», яка, за показами, презентувала і продавала «товар». По-третє, чомусь приховують її долю. Вона теж затримана, як і Вікторов?
Будете подивовані, але ні: вона не затримана, спокійно звільнилась із займаної посади і навіть шукає собі нову роботу…

Проаналізуйте інформаційний масив, про неї фактично ніде, в жодній із інтернет-публікацій не згадується, її прізвище не фігурує, фігурує лише прізвище Вікторов, та ще й, як правило, з «акуратною» прив’язкою до «Свободи»…

А «відмашку», фактично команду «фас!» на такі дії силовиків дав іще 10 жовтня на понеділковій апаратній нараді «губернатор» Волині Борис Клімчук. Без суду і слідства почав сипати «клімчукізмами»: «Справа Вікторова – «це позор на всю Україну» і чиряк, який «прорвало», – Клімчук».

У ході досудового слідства слідчий прокуратури в особливо важливих справах – Андрій Лизун – неодноразово провокував мене на дачу йому хабара, натякав на те, що хоче їздити на «шестисотому Мерседес»і, пропонував «співпрацю» та залякував.

Зокрема, в одній із розмов в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) Луцького міськвідділу УМВС України, він фактично визнав замовний характер моєї справи, сказавши: «Якби ми тобі підкинули наркотики чи ще щось – ніхто би не повірив. Треба було шукати щось правдоподібне, пов’язане з твоєю діяльністю»…