Як їдеться?

Що далі, то частіше в Луцьку піднімається тема міського транспорту. Та й перед цілою Україною проблема стоїть гостро. При цьому всі зацікавлені сторони сходяться в одному: так жити не можна!

Згідна: не можна! А як можна? Або ще краще: як треба? Не знаю. Знаю тільки, як це є, приміром, у Празі. Можу розказати.

Отже, що маємо. Міста і наше, і їхнє – досить старі, посередині – річка. Забудова різних часів, різних стилів, різного ступеня збереженості, різної історичної та культурної цінності.

Це щодо спільного. Тепер – про відмінності. Луцьк порівняно з чеською столицею – таке собі провінційне містечко. Що за кількістю населення, що ставленням до рідного міста влади й громади, що транспортною схемою. От звідси – детальніше.

Як є у нас – всім очевидно. Тому – про те, як є у них.

Перше, що кидається в очі – кількість мостів. У Празі їх 18. Порівнювати навіть з Києвом – смішно, не кажучи вже про Луцьк. Та, може, нам і наявних достатньо?.. На нові грошей все одно немає. Мусимо обходитися тими, що є.

До речі: здається, в Празі діють ще й поромні переправи. Десь читала.

Муніципальний транспорт представлений автобусами, тролейбусами і метро. Про останнє – взагалі мова окрема. Щоразу дивуюся: як під старовинним містом, що стоїть на середньовічних підземеллях, можна прокласти таку складну систему тунелів і – найцікавіше! – продовжувати її розвивати, не лише прокладаючи нові гілки підземки, а й заганяючи вглиб автомобільні потоки.

Ну, це нам в будь-якому випадку не світить, на пішохідний підземний перехід (хоч би один) не розживемося ніяк. Їдемо далі. Для наочності подальші особливості тамтешнього міського транспорту систематизую. Отже...

1. Весь транспорт - комунальний.

2. Плата за проїзд - або проїзний абонемент, або квиточок. Можна також сплатити СМС-кою. Не пробувала, але, думаю, зручно. В кожному випадку - жодної готівки.

3. На весь транспорт - єдина система квитків. Діє він не на поїздку, навіть не на кілька поїздок, а на проміжок часу. Можна придбати на 30 хв., на 90 хв., на 1 день тощо.

4. Кількість поїздок, пересадок, видів транспорту не обмежена - важливий лише час. Фіксуєте його самі компостируванням при вході в салон або на станцію метро.

5. Кондукторів немає, квитки слід купувати заздалегідь. Зате є дуже строгі контролери. Прострочив час - домовитися не вдасться.

6. Є окремі денні та нічні маршрути. Інтервал вночі тривалий, але доїхати реально навіть на околицю.

7. Весь транспорт ходить за розкладом. Розклад ( з нічними маршрутами включно) є на кожній зупинці. Відхилення - в межах 1 хв. В розкладі окремо виділено вагони з низькою посадкою або пандусами - для візочків.

8. Маршрути стикуються таким чином, що можна добратися з однією-двома пересадками будь-куди, при цьому довго чекати не доводиться - простіше зробити зайву пересадку.

9. Маршрути різноманітні і приблизно рівнозначні - за протяжністю, інтервалами в русі, кількістю машин, початком та кінцем інтенсивного трафіку. Нічні ходять приблизно від опівночі до ранку.

10. Ні автобуси, ні трамваї не їздять один за одним по колу і не збираються перед зупинками в чергу, аби висадити пасажирів. На одному відтинку - не більше 5-6 маршрутів, з них лише 2-3 й далі попростують в одному напрямку. Та й то кінцеві зупинки у них, швидше за все, будуть різні.

11. В центрі автобусів майже не видно - розгалужена схема метро плюс трамваї. А от у віддалені райони здебільшого ходять якраз автобуси, при цьому відправляються вони не від вузлової якоїсь точки, а від кінцевої зупинки того ж трамвая чи метро.

12. Тепер - скільки все це коштує. Для міста - не знаю. Для мене як для пасажира: квиток на 30 хв. - 24 крони, на 90 - 36. Денний - 110, якщо не помиляюся. Користуються ними в основному туристи. У всіх місцевих - абономенти. Вартість місячного - 550 крон.

13. Пільги: для студентів, пенсіонерів, інвалідів вартість разових квитків - 50%, а от на місяць - 260 крон. Школярам проїзні поповнюють за рахунок бюджету. До якого віку - чесно, не знаю.

14. За одним маршрутом може їздити і трамвай, і автобус - по його ж рейках. Звичайний автобус, а рейки вкладено так, що вони не заважають, і на русі це жодним чином не позначається.

15. Якщо відбувається ремонт, то всі незручності в пересуванні вирівнюються шляхом запуску додаткових маршрутів в об'їзд проблемної ділянки або тимчасової заміни трамвая на автобус. Графік при цьому коригується, вивішується, знову таки, на кожній зупинці і витримується.

16. В кожному вагоні метро (і на станціях, звісно), трамвая (а вони бувають досить довгі), в кожному автобусі оголошують зупинки й пересадочні станції, висить схема руху. В новітніх - навіть інтерактивна. Не розібратися важко.

Пишу - і плачу. Ридаю. Тому що у нас:

1) погані дороги;

2) мало тролейбусів, а ті, що є - ледь сунуться;

3) на деяких маршрутах інтервал заявлений 13 хв. - а реально на лінії одна маршрутка з трьох;

4) на деяких зупинках маршруток збирається стільки, що ні пройти, ні проїхати;

5) в деяких напрямках іде чи не півтора десятки маршрутів, а в деяких - один, і того не дочекатися;

6) доїхати будь-звідки на 40-й - раз плюнути, а от, приміром, з Ковельської на ДПЗ - дзуськи! або

7) кожна пересадка - 2 гривні з гаманця;

8) проїзні - лише на тролейбус, і ще на маршрути, що належать тролейбусникам, а

9) на 25-му маршруті є машини з ЛПЕТ, а проїзний на них не діє, тому що

10) сам маршрут належить іншому первізнику;

11) і розібратися, хто ж все таки тебе везе, неможливо, тому що

12) перевізників ледь не більше, ніж маршрутів;

13) з цієї причини й запровадити єдиний проїзний неможливо, і пільговиків не образити нереально;

14) читати по дорозі на роботу (пам'ятаєте: наше метро - найчитаючіше в світі?) неможливо, бо один водій і везе (див.п.1), і гроші приймає, і квитки (по ідеї) видає, а ще

15) слухає радіо, покурює, говорить по мобільному, через що час від часу не чує прохання зупинитися і свариться з пасажиром, що проїхав свою зупинку;

16) одним словом - НЕКОМФОРТНО.
А найгірше в усьому цьому - ніхто не знає, що робити. Як робити. Чиїм коштом робити. І я не знаю. Але десь же є ті, хто це проходив. Може, варто їх якось знайти й скористатися досвідом?