Дніпро

Тероризм і Україна – для мене протилежні і зовсім несумісні поняття. Тому першою реакцією на повідомлення про вибухи у Дніпрі було нерозуміння. Україна – це боцюни на електростовпах, ями на дорогах, гарні зелені поля, вусатий тракторист, бабці на базарі… Ну, от якась така перша реакція, поетична. Певне, як то кажуть, не нюхала ще пороху, аби одразу згадувати владу, низьку зарплату і недоліки ментальності.

Вперше про тероризм почула у шостому класі. 11 вересня тоді бахнули у США, і вчителька англійської розповідала, яка це біда. Ми якось не усвідомлювали загрози. Після був Норд-Ост. За збігом обставин моя сусідка була однією із заручниць. Біль людей стала ближчою, реальнішою.

Але смак загрози, яка може трапитися у будь-який момент, не залежно від статусу, віку, сили і кількості грошей відчула у Росії. Поїздка 2005 року. Їхали у Ростов у машині (до речі з російськими номерами), зупиняють "бойовики" (принаймні я так подумала), хлопці з кулеметами і в бронежилетах. Просять показати документи. Все добре, їдемо далі.

Пояснили, що ТАК виглядає російський аналог ДАІ, який залишає країну від небажаних гостей з Кавказу. Так виглядають реалії країни, де біженці, громадська війна, ксенофобія є звичними. Тепер Україна. Україна?

Версій що це і кому вигідно вже написано чимало. Ось певні з них зібрані з думок фейсбуківців і блогерів.

Перший варіант: «хвіст крутить собакою». Мовляв, гучний інформаційний привід про синці Тимошенко треба гасити іншим. Ще гучнішим.

Другий варіант: «сценарій Росії». Випливає з першого і полягає у тому, аби показати владу «вседержавця», що «мочить терористів у сортирі».

Третій варіант: «закон про екстремізм». Проект був зареєстрований на днях. Якщо він пройде, то чимало акцій протесту можна буде вважати екстремізмом. Але, чесно кажучи, не вірю, що влада може бути настільки дурною і цинічною.

Четвертий варіант: «під шумок». Введення надзвичайного стану унеможливить Євро, налякає туристів. А гроші вже пішли, і не факт, що за призначенням.

П’ятий варіант: «бізнес свариться». Існує версія, що це поділ сфери впливу через страх і паніку.

Користувач Алексей Чужой у Твітері навіть писав, що це спосіб відволікти увагу від пограбувань банків.

Зрозуміло, що наслідки від цих подій вже є жахливими. В першу чергу тому, що постраждали реальні люди, які не заслуговують бути пішаками у геополітичних чи «данєцкіх» іграх.

Це не сценарій для України, принаймні громадськість не повинна допустити того, аби страх дозволив таким його зробити.

Дивує відсутність моментальної чіткої реакції керівників держави, які в першу чергу повинні зупинити паніку і інформаційний шквал від невластивої і дикої для України події. А той коментар, який озвучив Президент, є ніби ніяковим і відстороненим.

Події ще раз доводить слабкість і розбалансованість силовиків, які зрештою, також не заслуговують бути пішаками.

Реальніше, що остання сцена ще пишеться або ж це був лише пролог?