Майже рік

Уже майже рік ми разом.

Майже рік щовечора я лягаю спати, розглядаючи твої щіщки, тінь від вій, що дрімають на цих щічках, маленький носик-кнопочку, яким ти так сонно сопиш. Майже рік я цілую твої пальчики на руках та ногах, пещу голівку, дмухаю у шийку, сміючись разом з тобою з лоскоток. Майже рік я щодня молюся за твоє щастя, дякую за те, що ти, ось такий, синьоокий, крихітний, у мене є. А ти тягнеш до мене ручки, коли заходжу до кімнати.

Твій запах - мої найкращі парфуми, твій сміх - найефективніші антидепресанти, твої сльози - найважчі синці. Ще так недавно ти тільки народився, безсило схиляв величезну важку голову мені на плече. А я сиділа вночі над твоїм ліжечком і милувалася тобою, таким маленьким, таким довершеним, знайомилася, не могла надивитися, надихатися. А вдень... вдень цілий день була поруч.

І вперше в житті не хотілося ні на роботу, ні до друзів, ні пригод. Тільки тут і зараз. Ловити кожну хвильку цієї безмовної безпомічності, насолоджуватися ніжністю, разом переживати досягнення і невдачі. Перевернувся на животик, підняв голівку, уважно слухав музику, усміхнувся, агукнув, схопив іграшку, сів.

Так мало. Так багато. Ти стільки навчився, а я дивилася на годинник. Ще година. Ще година. День. Тиждень. Місяць. Час невмолимий. І от. Уже майже рік.

Майже рік ми з тобою живемо разом. Майже рік ми з тобою разом проводимо кожну секунду нашого часу. Навіть коли не поруч, я з тобою. Тримаю за руку, маленький, твого ангела, прошу захистити тебе, сховати для тебе шматочок щастя під крильце на майбутнє.

Ще вчора ти затишно ховався у мене на грудях, а я могла без утоми співати тобі колискові. Ще вчора...

А сьогодні ти вже ходив зі мною у магазин, чалапаючи старанно маненькими ніжками.

Майже рік, мій маленький.

Рік, довжиною у перший крок.

Ти вже такий дорослий!