«Чоловіки приходять на сеанс та втрачають свідомість», - луцький татуювальник

Після невеликої перерви на ВолиньPost повертається суперечлива рубрика «Татуйований Луцьк».

Мені вдалось поспілкуватися з луцьким тату-майстром Володимиром Данилюком. Розмова з цим чоловіком вийшла легка та відкрита.

Без секретів та табу Володя розказав про початок кар’єри, роботу в банку, перші злети, падіння та «партаки»( невдале татуювання,- ред.)

Поговорили і про особисте, адже за кожним успішним чоловіком стоїть успішна жінка. Дуже шкода, що текст повністю не може передати усю атмосферу та настрій розмови.

Читаємо та насолоджуємося приємною бесідою.


Розкажи, чим ти займався до того, як став тату-майстром?

Я був банкіром. Так, 6 років відпрацював у банку. Маю дві вищих економічних освіти: «фінанси підприємства» та «державні фінанси».

Відразу хочеться запитати, а як ти зрозумів, що хочеш покинути банківську справу та взяти до рук машинку і «забивати» людей?

Все почалося ще у ранньому дитинстві. Я був «пацаньонком» років 12. Ми з друзями відпочивали у літньому таборі і я за гроші малював різні малюнки ручкою.

Табір знаходився за межами міста і там був лише один магазинчик, де можна було купити солодощі. Грошей не вистачає, батьки дали 20 гривень, які я спустив в перший день. Перед дискотеками розмальовував товаришів, так і заробляв.



Коли ти перший раз взяв до рук машинку?

Перший раз я зробив машинку у 19 років. Потім вже у 22-23 купив перший набір татуювальника, коли точно зрозумів, що хочу цим займатись. Тоді я почав конкретно працювати.

Скільки у тебе було «нещасних жертв»?

Усі «жертви» були добровольцями і, на мою думку, не так погано я і робив, але не без «партаків». З практикою приходив і досвід. Усі роботи, які не вийшли, я згодом переробив. Все нормально, все по-людськи. Мені зараз 28, тобто 6 років я вже цим займаюсь.

Ти завжди вмів малювати?

Ні (усміхається).



Набиваєш по трафаретах?

Відносно так. Трафарети мають місце в моїй роботі, але в основному я дивлюсь на малюнок і передаю його на тіло. Під час роботи автоматично з’являється відчуття кольору та відтінку. З практикою прийшло. Спочатку взагалі було тяжко.

Ти відвідував якісь курси?

Абсолютно ніякі. Я дивився відео, читав форуми, повністю самоучка. Зараз планую вчитися на «художньому» факультеті, аби вивчити академічний малюнок. Надіюсь, що мене візьмуть, «старого нігодяя».


Коли у тебе з’явилась своя студія?

Спочатку я працював на дому, як усі «нормальні пацани». У мене була основна робота у банку, а потім вже ввечері, як мав час, робив бажаючим тату. Брав гроші суто за матеріал, потім з підвищенням свого досвіду відповідно і піднімав ціну.

В яких стилях ти працюєш? Маєш улюблений стиль чи тобі байдуже?

Ні, мені не байдуже. Я не люблю Blackwork. Можливо через те, що у мене не виходить зробити ідеальний чорний покрас, який мені би сподобався. Працюю в Dotwork, Old School, New School, Traditional, якісь свої малюнки роблю.

Не подобається полінезія. Колись був «трайбл» в 90-х, тепер масово всі почали робити собі полінезію. Я нікого не засуджую, просто особисто мені це не подобається.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ЦІ СТИЛІ ТАТУ.

Які найпопулярніші запитання ставлять твої клієнти та які питання найбільше дратують?

Я відношусь з розумінням до запитань. До мене приходять багато людей вперше, з ними найцікавіше та можна навіть трохи пожартувати. Такі моменти розряджають атмосферу. Невимушене спілкування з клієнтом обов’язкове.

Найпопулярніші питання: «чи боляче?», «а де найбільш боляче?», «чи можна вживати алкоголь?».

До мене приходять дівчата я їх заспокоюю. Приходять хлопці бояться, втрачають свідомість. Нічого. Відкачали, доробили, відпустили додому щасливими.

Наскільки мені відомо жінки переносять біль легше. Ти погоджуєшся з цим?

Так. Звичайно є і чоловіки, які й при повній «забивці» не покажуть, що їм боляче.

Чи були клієнти, які плакали?

За моєї пам’яті не було таких. Задається одна дівчинка всплакнула і то це було більш схоже на сльози радості.

Поставлю тобі найпопулярніше питання: «Чому не можна вживати алкоголь?».

Розкажу історію. Дуже багато жіночок років 40-45, які вперше приходять до мене робити тату беруть з собою пляшку коньяку. Типу «зараз вип’ю і почнемо робити». Я їм завжди кажу «ні, не можна, заховайте».

Міцний алкоголь сильно розширює судини і у маленькі капіляри, які також розширюються, потрапляє фарба та відразу розпливається. Робота виходить зіпсована.

Я завжди свого клієнта попереджаю, що не можна пити, якщо він мене не послухався та вжив алкоголь я просто відправляю його додому та не працюю з ним.

Хоча би за один день «до» та три дні «після» не можна вживати спиртні напої. Також не рекомендовано вживати каву. Вона підвищує тиск, а це більше виділень, а значить вийде фарба і малюнок втратить яскравість.

У цій рубриці я люблю ставити таке провокативне запитання: «як ти ставишся до татуювання на дівчатах»?

Нормально. Я навіть за. Проте у всьому є межа. Я не бачу сенсу заливати фарбою очі, робити щось таке, що спотворює. Коли, наприклад, пів обличчя забито різною ліпниною. Це не гарно.

Ти вважаєш, що татуювання це спосіб самовиразитись?

Раніше можливо так думав, зараз ні. Є люди, які приходять з конкретною ідеєю, аби вкласти у своє тату певний зміст, а є люди,які роблять на своєму тілі малюнок, який для них є витвором мистецтва, чимось особливим і хочуть милуватись ним на щодня.

Які найдивніші тату ти робив?

Напевно не найдивніше, а те, яка найбільше мені подобається це тату Пікачу. Я поки його набив, отримав максимальне задоволення, адже робота цікава та неординарна. Набивав Едгара По. Одному файному дядьку ми зараз робимо гарного черепа на нозі.

Скільки у тебе татуювань?

Так відразу і не підрахую. Хай буде 10, «партак» не рахуємо.

Розкажи про свій «партак», це перше тату?

Це легендарне тату. Так, це перше моє тату, яке робили у мене вдома на кухні. Я її зараз вивожу. Спочатку виводив народними методами, потім закривав білою фарбою, але найкраще - лазер.

Лазером боляче виводити?

Була така історія, як я попікся паяльником. Буквально через пару днів я поїхав у Київ і там я спробував лазер. Це було круто, це було так само, як паяльник (сміється).

В кого ти робиш свої тату?

Сам собі роблю тату, повністю хочу забити праву руку. На мою скромну думку, я роблю його доволі непогано, враховуючи, що в процесі задіяна тільки одна рука. Так, це боляче, а потім звикаєш. Не всі сам робив звичайно. Також мій учень робив мені тату, а хто це - поки секрет.

Яка переважно вікова категорія до тебе приходить?

Більшість - молодь віком від 22 років та вище. Коли неповнолітній клієнт, обов’язково має бути присутній хтось з батьків та написана розписка, копіїдокументів, які підтверджують, що це справжні батьки. Якщо молодь хоче зробити тату, хай краще прийдуть у салон з батьками та не будуть мучитися потім все життя.

Найстаршими клієнтами у мене були чоловіки 55-60 років.

Як твоя робота впливає на особисте життя?

Я роблю тату для своєї дружини, точніше тільки я. Коли ми ще навіть не були разом, я вже робив їй тату.

Скажу більше, якби не вона, не досяг би того, що маю зараз. Коли я засмучений через те, що у мене щось не вийшло вона приходить і каже: «Вова ти у мене найкращий». Тоді все у мене налагоджується та виходить. Своєму успіху я завдячую їй.

Що ти хочеш побажати нашим читачам?

Правильно вибирати майстра. Не того, що набиває вдома чи дешевше, а того який набиває краще. Тобто дивитися на малюнки, зрівнювати, питати ціни. Роз’яснювати про матеріали, звернути увагу на умови та на стерильність.


*************

Нагадуємо, що тату це особистий вибір кожного, який не варто засуджувати. Тому «забивайтесь» та будьте щасливими.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ «ТАТУЙОВАНОГО ЛУЦЬКА»

ТЕКСТ- Дар’я ОКРУЖКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.