ТОП-5 книг: що читає політолог Тарас Літковець

Тарас Літковець – відомий волинський політолог, журналіст та викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Він називає себе активним читачем. Для Тараса Літковця читання - це і робота, і відпочинок, і хобі. Удома чоловік має величезну бібліотеку - майже 5 тисяч книг. Зізнається, ця книгозбірня – предмет таємної гордості.

Зазвичай Тарас Літковець читає нехудожню, наукову та науково- популярну літературу.

«Оскільки моя робота історик, політолог, то на художню літературу залишається мало часу, в основному читаю нехудожню», - пояснює він.

Політолог постійний клієнт усіх книгарень Луцька, однак Книгарню «Є» вважає найкращою. Найчастіше буває саме там.

«З історії, політології, соціології тут є все. Тут є найновіша художня література. Тут можна бути необмежену кількість часу, можна сидіти, читати, дивитися. У мене тут є знижка 5%. Дуже зручно, що книгарня працює до 21:00, це унікально. Крім того, можна передзвонити і запитати «Чи є у Вас така література?» - каже він.

Політолог стверджує, що традиційну книгу поступово витіснила електронна, а більшість людей читає в інтернеті. Сам же любить тримати видання в руках.

«Я старовір. Мені потрібно тримати книгу в руках, відчувати вагу. Мені з дитинства подобаються старі затерті книжки, бо в Радянському Союзі чим старіша та затертіша була книга, тим вона була краща. Всі найкращі книжки, які я читав були затертими і старими», - згадує політолог.

А ще Тарас Літковець згадує про черги в обласній бібліотеці (зараз Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки, – авт.) за творами Джека Лондона, Джеймса Купера, Томаса Майн Ріда. Каже, інколи мусив чекати на хорошу книгу місяць.

Зізнається, що у ті, дитячі роки не дуже любив читати, але робити це змушували батьки.
«Перші книжки, які мене заставляли читати були наприклад, «Щасливий день суворовця Криничного». Зрозуміло про що ця книга. «Четверта висота» - про піонерів, комсомольців, підпільників. Мені не подобалися такі книги», - розповідає Тарас Літковець.



Твори шкільної програми теж не любив. Каже, що тоді пропорція української та російської літератур була приблизно 1/4. Найгірші зразки поезій українських ліриків, Володимира Сосюри, Павла Тичини та Максима Рильського, про революцію, червоні прапори та подібне змушували вчити напам’ять.

«Поки не став дорослою людиною, не дізнався, що це прекрасні лірики, то не знав, що це прекрасні поети», - пояснює політолог.

Тарас Літковець відмовився дочитати три книги, серед яких і нещодавно популярні «П’ятдесят відтінків сірого». Окрім цього, не читає фантастику, бо вважає це казками для дорослих.
Тарас Літковець має секрет хорошої літератури, який дізнався ще в студентські роки.

«Відкриваєш книгу посередині і читаєш абзац. Якщо автор пише, що герой вийшов на вулицю і було темно, то це не художня література. Але якщо, як в Чехова, «у розбитому скельці відображався місяць» - це вже художня», - пояснює Тарас Літковець.

ТОП-5 книг Тараса Літковця

Микола Гоголь «Тарас Бульба»

«Сюжет дуже закручений. Книга в художньому плані дуже цікава, сюжетна, страшно патріотична. У мене з нею старі стосунки. Спочатку мені її розказала як казку мама. Мені не сподобалося, бо було страшно. Потім ця книжка з’явилася у домашній бібліотеці, там були малюнки. Зараз можу сказати, що малюнки чорно-білі і страшні. Це одна з перших книжок, які я прочитав. Вона впливає дуже сильно, бо батько вбиває сина за зраду. У світі про цю книгу теж знають».



Даніель Дефо «Робінзон Крузо»

«Моє книго читання почалося із цієї книги. Як зараз пам’ятаю: осінь, листопад місяць. Мама приносить мені «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо. Товстенька книжка. Я її прочитав за три дні, пам’ятаю до сьогодні. Після цього почав читати «Острів скарбів» Стівенсона, «П’ятнадцятирічний капітан» Жуль Верна. І пішло поїхало. Як сів на наркоманську голку книго читання так на ній сиджу й до сьогодні. Тому в дитинстві треба читати правильні книжки. Батьки мусять привити любов через правильну книжку».



Джек Лондон «Розповіді»

«Прочитав її в 11 чи 12 років у парку на лавочці. Розповіді «Любов до життя» і «Північне сяйво». Йдеться про двох шукачів. Один із них ламає хребет. І його по домовленості вбиває друг. Я прочитав і це вплинуло на мене на все життя».



О'Генрі «Розповіді»

«Він мені дуже подобається. У дві–три сторінки може вкласти дуже багато сенсів. Усі його розповіді добрі, повчальні. Звичайно, «Останній листок» дуже хороша розповідь, хоча є й багато інших. О'Генрі почав писати в 41 рік, будучи в тюрмі».



Тарас Шевченко «Кобзар»

«Не можу не назвати «Кобзаря». Можуть сказати, що це затерто і нецікаво, не актуально. Актуально. Актуально 160 років назад було, актуально було 100 років назад і зараз залишається актуально. Шевченко чим хороший? Якщо взяти росіян, Пушкіна. Лермонтова, то це були елітні, прекрасні, дворянські поети. Російські селяни про існування цих поетів нічого не знали. Українські селяни Шевченка знали, навіть не вміючи читати. В українських селах був портрет Шевченка в українському рушнику. Це була типова ситуація на Полтавщині, Волині, Галичині, Закарпатті, Буковині. Серед селян- робітників такого шанування Пушкіна і Лермонтова ніколи не було. Шевченко зміг бути актуальним і об’єднати всі верстви суспільства. Він зміг передати саме душу народу, а не певної соціальної групи чи суспільної верстви. Тому, коли береш «Кобзар» Шевченка можна знайти перегуки і з теперішньою ситуацією. Все написав: і про Росію, і про Московщину. Він написав про українців – патріотів і про українців зрадників. Він зміг передати стан душі українців і зміг передати менталітет усього народу, що не вдалося і не вдається зробити жодному іншому національному поету інших країн».



ТЕКСТ - Олена ЛАУЩЕНКО


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.