ТОП-5 книг: що читає поет Павло Коробчук

Павло Коробчук – відомий волинський поет, публіцист, музикант, дипломований сходознавець.

Нещодавно у Луцьку він презентував нову збірку поезій «Хвоя», що цьогоріч вийшла у «Видавництві Старого Лева».

Журналістка Інформаційного агентства ВолиньPost дізналася, що читає Павло Коробчук.

Поет зізнався, що найчастіше в останні роки читає не художню літературу, а цікавиться історією давнього світу.

«Це і походження людини, неандертальці. У 2010 році знайшли нові свідчення. Є такі теорії «Мітохондріальна Єва», «Перший Адам». Ці всі речі я досліджую для себе», - пояснює Павло Коробчук.

Таку нехудожню літературу він читає зазвичай у перекладі. У художній надає перевагу українським авторам.

Павла Коробчука ніколи не захоплювало фентезі. Згадує, що у юності читав цикл фентезі-романів «Хроніки Амбера» Роджера Желязни, інша література такого жанру поетові не подобається.

«Фантастика іноді мені подобається. Я дуже люблю фантастичні фільми, але фентезі, напевно, не дуже моє. Хоча знаю, що там є дуже класні штуки, наприклад той же Желязни», - розповідає Павло Коробчук.

У луцькій книгарні «Є» Павло Коробчук побував вперше лише у березні 2017 року із презентацією поетичної збірки «Хвоя». У мережі книгарень в Києві декілька тижнів тому придбав книгу «Людина у пошуках справжнього сенсу».

«Це книга про психіатра, який потрапив в концентраційний табір. Він описує усі ці події, але з точки зору психотерапевта. Друга частина – логотерапія. У нього є така теорія, не буду переповідати», - каже Павло Коробчук.

«Топ 5 книг» Павла Коробчука

Бруно Шульц «Книга листів»

«Насправді, я її не читав. Я знаю інші книги Бруно Шульца, просто не знайшов їх на полицях. «Цинамонові крамниці» - це було просто прозріння. У нього все написано інкрустовано. Кожне слово – це намисто. Дуже деталізоване як вишиванка. Слова переплітаються. Дуже-дуже сильний стиль. За життя автор, здається, не був визнаним, але це дуже класний письменник. Один із світового рівня письменників.

Його можна перечитувати і п’ять, і десять разів. Кожного разу знаходиш щось нове. Дуже глибокий автор. Дуже різні нашарування: в одному абзаці він пише і про те, і про те, і про четверте. З одного боку це складно сприймається, а з іншого – дуже насичена, концентрована проза».



Пауль Целан. «Мак і пам'ять»

«Це один із моїх улюблених поетів. Німецькомовний поет, який жив у Чернівцях. Він дуже-дуже вплинув на мене під час становлення мене як поета. Його герметична поезія допомогла зрозуміти глибинність тексту, який можна осягнути так, щоб читачеві це не здавалося хаосом чи незрозумілою писаниною. Зберігається здоровий глузд, здорове джерело, сюжетна лінія зберігається. З одного боку.

А з іншого боку – це дуже класно, цікаво структуровані вірші. Він на мене свого часу дуже вплинув. Книга називається «Мак і пам'ять», але взагалі його можна читати всього. Дуже-дуже класний. До слова, попередній автор, здається все життя прожив в Дрогобичі, а Пауль Целан жив у Чернівцях. Це два автори, які, виходить, жили на території сучасної України».



Чак Паланік «Бійцівський клуб»

«Навіть родичі третього автора, його дідусь і бабуся, жили на території етнічної України. Це Чак Паланік або Палагнюк, бо він «наш» за походженням. Тут так і написано: Палагнюк. Це «Бійцівський клуб». Я читав його дві книги: оцю і « Затискання». Мені подобається як він пише прозу. Він трохи жорсткий, але дуже цікаво конструює романи. Мені подобається його стиль, послідовність викладу подій.

У нього заплітається сюжет, потім він заплітається інакше, потім ще інакше, а у кінці розплітається зовсім не так як всі очікують. Дуже теж цікавий стиль: ніби то легкий, ніби місцями іронічний, цинічний, жартівливий, жорсткий, але захоплює. Насправді світового рівня проза. Всі ми, звісно, бачили фільм «Бійцівський клуб», але й книгу варто почитати».



Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»

«Це, до речі, теж чеський письменник. Бачите, всі вони пов’язані із слов’янами. Це книга про те, як маленький хлопчик зростає у сфері обслуговування до того, що він, виявляється, вже обслуговує англійського короля, який приїжджає у Чехію. Автор описує усе це так гротескно, так життєствердно, життєрадісно.

Дуже захоплює його сила життя.Він номінант Нобелівської премії, дуже життєствердний. Уміють так писати південні, західні слов’яни. Це трохи схоже на «Пригоди солдата Швейка», просто нагадує стиль. Звісно, це дуже висока література. Тут є класні фрази афористичні. Епічний автор – Богуміл Грабал».



Софія Андрухович «Фелікс Австрія»

«Софійку я читав і раніше, і «Сьомгу», і «Літо Мілени», і першу, яка вийшла у видавництві «Смолоскип», коли вона виграла конкурс. Вона становилася. Становилася як авторка, але зразу було видно, що вона класно працює з тестом, з мовою. Вона це подає якось так легко. З роками її легкість обросла і об’ємом, такою подачею, що абзац формує витончену, викінчену думку. Це, насправді, завжди оригінальний погляд на речі.

У останньому наразі романі «Фелікс Австрія» вона дійшла до такого епічного розуміння мови. Її мова – дуже-дуже крута. Сприймається як перекладна книжка. Дуже чітка, інкрустована. Стиль класний, сюжет – класний. Наприкінці усе змінюється – зовсім не так як очікували. Софійка виросла в дуже технічного автора. Можна казати, що не якісь письменники жили в часи Юрія Андруховича, а Юрій Андрухович жив у часи Софії Андрухович».

ТЕКСТ - Олена ЛАУЩЕНКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.