Юрій Фелонюк: «Корупція – це стиль життя частини чиновників»

Волиняни середнього і старшого віку на власні очі бачили, як народжувалася нова спецслужба в молодій Незалежній Україні. Офіційно це відбулося 25 березня 1992 року, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про Службу безпеки України».

Про війну, про мир, про будні спецслужби в інтерв’ю «Волинській газеті» розповів начальник УСБУ у Волинській області Юрієм Фелонюком.

– Що ви вважаєте найголовнішим результатом діяльності СБУ за 25 років, що минають?

– В історії Служби безпеки України, як і в історії нашої держави загалом, роки Незалежності були досить неоднозначними, нерівними та надзвичайно складними. Це був період становлення, розвитку та перехідного періоду.

Ми визнаємо та враховуємо усі наші помилки і наразі перебуваємо на впевненому шляху реформування, оновлення та розвитку. Ми відкриті до конструктивних діалогів та позитивних змін. Спецслужба удосконалюється в бойових умовах та надзвичайно швидкими темпами набирає унікального досвіду у методах протидії гібридній війні.

Сьогодні уже ми самі готові ділитися набутими знаннями з партнерами, адже Російська Федерація використовує провокативні методи не лише щодо нашої країни, але і стосовно інших держав. Ми вже відразу фіксуємо, чий почерк засвічується у начебто неочевидних обставинах...

Сьогодні ми можемо стверджувати, що СБУ впевнено працює, розвивається, навчається та ефективно протистоїть загрозам у сфері національної безпеки, забезпечує організацію проведення АТО, протидіє спробам ззовні дестабілізувати суспільно-політичне та соціально-економічне життя в Україні. Наша основна мета – це безпека держави та її народу, це відчуття стабільності і захищеності у наших громадян.

Управління – це молодий патріотичний колектив. Наші працівники постійно їздять на ротацію в район проведення АТО, і це додає додаткової мотивації у щоденній роботі. Ми всі по-іншому почали цінувати слова «мир» та «перемога».

– Якими здобутками може гордитися очолюване вами управління за минулий рік і перший квартал нинішнього?

– Основна мета – не допустити терористичних проявів та злочинів проти держави у Волинській області – була досягнута. Крім того, значно збільшилася інтенсивність заходів у галузі протидії корупції: насамперед, протиправним проявам, пов’язаним із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди.

З початку 2015 року за матеріалами УСБУ про підозру у вчиненні таких злочинів повідомлено більш ніж 50 службовцям різних рівнів, серед яких: службова особа керівної ланки Державної виконавчої служби; один із керівників Державної служби з питань праці; вісім посадовців Державної фіскальної служби, в тому числі заступник начальника головного управління та керівник одного з управлінь; заступник начальника однієї з виправних установ; керівник підрозділу реєстраційної служби; заступник голови РДА; дев’ять працівників поліції; два військовослужбовці ЗСУ; п’ять військовослужбовців Держприкордонслужби; сім працівників митниці; два працівники військкоматів; працівник кримінально-виконавчої інспекції; троє голів сільрад; головний юрисконсульт однієї з банківських установ регіону, а також працівники медичних установ та члени громадських організацій регіону.

Матеріали стосовно згаданих осіб розглядаються судами, частина з них вже визнані винними та отримали відповідні покарання.

Хоча розслідування кримінальних правопорушень проти власності, життя та здоров’я особи не віднесені до підслідності органів СБУ, ми змушені реагувати на зростання рівня саме такої злочинності, оскільки вбачаємо у цьому загрозу для безпеки держави загалом. Зокрема, у першій половині березня цього року співробітниками Управління безпосередньо під час вимагання у одного з приватних підприємців області 40 тисяч доларів США з використанням методів насильства затримано злочинну групу у складі 4 осіб, у тому числі місцевого кримінального авторитета зі статусом у певних колах - «злодій в законі».

Надзвичайно актуалізувалася проблема незаконного обігу зброї. Наші земляки гідно виконують свій обов’язок у районі проведення Антитерористичної операції. Однак дехто з них, повертаючись додому, «прихоплює» з собою зброю та боєприпаси. Управлінням задокументовано та припинено десятки таких фактів. Ми вилучали кулемети, протитанкові міни, пістолети, РПГ-26, гранати Ф-1 та РГД-5, набої різних калібрів. Дехто зберігає вибухові пристрої просто у себе вдома або в підсобних приміщеннях, що може призвести до трагедії.

Ми звертаємо особливу увагу на це, закликаємо громадян до небайдужості, адже незаконна зброя може бути використана для вчинення кримінальних злочинів або для дестабілізації ситуації в регіоні.

– Які проблеми не вдалося вирішити? Зокрема, були гучні заяви про затримання літаків із контрабандними цигарками та бурштином, але от про вироки судів нічого не чути...

– Проблеми, про які ви згадали, є хронічними, мають глибоке коріння не тільки у кримінальній площині, але й у соціальній та правовій сферах. У межах компетенції докладаємо зусиль для їх вирішення, співпрацюємо з колегами з інших правоохоронних органів, до відання яких безпосередньо належить протидія таким правопорушенням. Слідчі Служби безпеки України проводять досудове розслідування у кримінальних провадженнях, і за наявності достатності доказів разом з обвинувальним актом передають матеріали справ до суду. На цьому етапі кримінального процесу роль СБУ завершується, і далі уже питання до судів. Сподіваємося, що за умови швидкого та ефективного вдосконалення правової бази наші зусилля будуть мати більш очевидний для громадськості результат, і про грабіжницьку неконтрольовану експлуатацію надр буде забуто.

– Оскільки незаконний видобуток та переправка за кордон «сонячного каменю» не припиняються, які могутні сили стоять за цим злочинним бізнесом?

– У ситуації з бурштином насамперед треба говорити про умови, які не дозволяють докорінно подолати такого роду протиправні прояви. Усе це неодноразово обговорювалося й волинськими журналістами: недосконалість законодавства, складна економічна ситуація в окремих районах і селах, низька ефективність структур самоврядування та природоохоронних органів на місцях тощо. Управління, реалізуючи аналітичну функцію спецслужби, виходить із пропозиціями перед законодавчим органом, місцевими органами влади про необхідність внесення змін у нормативну базу. Ми пропонуємо конкретні шляхи стабілізації та розв’язання проблеми, черга за законодавцем.

– У суспільстві точиться гаряча дискусія, від чого слід відштовхуватися сучасній країні у її державотворчості: від 24 серпня 1991-го, коли було оголошено Акт про самостійність УРСР від СРСР, чи від періоду УНР. Коли вперше за багато століть у Києві ухвалили юридичний документ про незалежність від царської імперії? У цьому сенсі досвід яких спецслужб, які діяли на території України та від її імені, починаючи з 1917-го, запозичується сучасними співробітниками СБУ?

– Служба безпеки України була створена 25 років тому як спецслужба новонародженої держави. У своїй роботі ми використовуємо досвід, напрацьовані форми та методи діяльності спеціальних служб різних держав та епох: тих, які діяли як на наших теренах, так і провідних країн світу. При цьому запозичення досвіду, як і будь-який інший вид діяльності Служби безпеки України, ґрунтується на засадах верховенства права, законності, додержання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, єдиноначальності і колегіальності у ході прийняття управлінських рішень, поєднання гласних і негласних форм і методів діяльності, відкритості для демократичного цивільного контролю.

Репресивні, антигуманні методи та заходи, якими відзначалися окремі спецслужби в минулому, не можуть бути прийняті нами на озброєння. Ми – нове покоління працівників спецслужби – прийшли якраз для того, щоб не допустити в розвитку теперішньої спецслужби тих подій, якими рясніє історія у ХХ столітті.

– Якщо це не військова таємниця, на кого зараз рівняються співробітники УСБУ з числа як діючих офіцерів та службовців, так і представників минулої генерації?

– Не розглядаю ваше питання як військову таємницю, та однозначно відповісти за усіх працівників я також не можу. Кожен із військовослужбовців на певному етапі свого життя мусив відчути та зрозуміти своє призначення служити народові України та своїй державі. Кожен ішов до цього по-різному, своїм шляхом.

У моїй сім’ї не було військових, але я з шкільних років хотів бути причетним до такої важливої місії як служіння народу України. І мене завжди заворожувало поняття «офіцерської честі», завжди вважав і вважаю, що це люди високих моральних якостей та ідеалів, із якими не зрівняється ніхто. Думаю, кожен офіцер у своїй душі рівняється на такий збірний образ справжнього офіцера – сміливого, справедливого, з вогнем в очах, який готовий віддати своє життя за державу та народ.

На території Національної академії СБУ, де я навчався, стоїть погруддя Івану Богуну – видатному військовому і державному діячеві доби Хмельницького. Обраний наказним гетьманом, він уміло організував оборону козацького табору, а згодом зумів вивести українське військо з оточення. У січні 1654 року Іван Богун відмовився присягнути на вірність московському цареві. Великого значення надавав розвідувальному забезпеченню бойових дій. Це один із перших героїв, на яких починають рівняти курсанти НА СБУ з перших років навчання.

Звичайно, в умовах, коли Україна перебуває у стані війни, зараз є чимало видатних постатей, на які можуть рівнятись наші працівники. Насамперед це – голова СБУ генерал армії Василь Грицак, який неодноразово у зоні АТО власним прикладом відваги демонстрував свою безстрашність та далекоглядність як керівник спецслужби. Це і наш колега капітан Віктор Мандзик, який загинув у Волновасі, не відступивши перед ворогом та не сховавшись за спиною інших. Це – кожен військовий, який щодня ризикує своїм життям заради миру в нашій країні.

– Чому, на ваш погляд, так затягується розслідування кримінальної справи за фактом убивства Віктора Мандзика?

– Ця втрата для нас надзвичайно болюча. 21 березня 2015 року загинув наш працівник у Волновасі під час виконання свого військового обов’язку. Ми не забудемо про це ніколи. Розслідування кримінального провадження за фактом убивства нашого колеги та побратима Віктора Мандзика завершено у 2016 року. Це складна, багатоепізодна справа, де є десятки постраждалих та не один обвинувачений. На сьогодні триває її судовий розгляд в одному з районних судів міста Дніпра. А судова гілка влади в Україні – незалежна.

– Ви володієте досвідом роботи в зоні проведення АТО, і не один офіцер із Волині там побував... Поклавши руку на серце, можете спрогнозувати, коли ця війна закінчиться перемогою для України?

– Можу вас запевнити, що працівники Управління як на Волині, так і в районі проведення АТО, докладають максимум зусиль для того, щоб вся територія України контролювалася українською владою, щоб припинилися агресія, терористичні атаки, щоб український народ міг спокійно працювати задля добробуту та процвітання. І я абсолютно впевнений в тому, що ця війна закінчиться нашою беззаперечною перемогою.

– Ви маєте досвід роботи в структурах боротьби з корупцією та організованою злочинністю... Скажіть, чому такі живучі ці ракові клітини загалом здорового організму держави?

– Україна зробила свій вибір, ми хочемо бути європейською державою. Більшість українців показали свою рішучість та прагнення до змін під час Майдану, ми відчули, що можемо змінити країну, стали більш відповідальними та законослухняними. Країна рухається шляхом реформ, крок за кроком.

Водночас частина чиновників, посадовців не хочуть зміни правил, корупція – це стиль їхнього життя, який приносить їм додаткові блага...

Раніше через відсутність альтернативи, набутий із радянських часів патерналізм на все це ми дивилися крізь пальці. Проте зараз, у той час, коли українські патріоти на Сході захищають незалежність держави, ненависть та зневага однакова як до відвертих ворогів, що вторглись на наші землі, так і до тих, «нібито своїх», які продовжують, попри пролиту кров Небесної Сотні, воїнів АТО, розвалювати країну зсередини – красти, отримувати «відкати», брати хабарі, брехати.

Корупція залишається надзвичайно серйозною проблемою для всієї України та кожного регіону. Ця «ракова пухлина» суспільства справді «роз’їдає» його моральні засади, руйнує правовий і соціальний захист громадян, несе загрозу нашій державі та її безпеці, знищує авторитет України на міжнародному рівні.

Варто зазначити, що, попри дещо критичне ставлення до діяльності правоохоронних органів, саме їх ефективна робота є однією з передумов очищення суспільства від корупції. Позитивні зміни на цьому шляху відбулися. Уже в поточному році на Волині ми стали свідками низки резонансних затримань чиновників, що проявили свої корупційні схильності. Про це я зазначав вище. Усім без винятку «хабарникам» загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років, і справа тепер за судом. А оскільки непокаране зло зростає, хотілося б щоб це був не умовний термін, а реальний – для застереження інших любителів неправомірної наживи.

Висновок один. Для того, щоб стати європейською державою, всі ми маємо зрозуміти: корупція – це зло, і її немає в переліку європейських цінностей. Не давай і не бери хабарі, починай із себе. Початок року довів, що правоохоронна система у нас діє, кожен хабарник рано чи пізно буде покараний. Ніякого пояснення, сентиментів чи жалю до такої категорії людей бути не може. Завтрашнє успішне життя великою мірою залежить від того, чи змінимося ми самі, чи подолаємо ми свого внутрішнього ворога.

– Останнім часом почастішали випадки проявів вандалізму. У період неоголошеної війни зловмисники намагаються скористатися будь-якою ситуацією, щоб ускладнити та розхитати соціальну обстановку серед населення. На Волині є також багато місць поховань жертв різних воєн та конфліктів…

– На превеликий жаль, дійсно відбуваються провокативні нищення історичних пам’яток та поховань, що призводить до загострення соціальної напруги в суспільстві та негативно впливає на міжнародний імідж України. Наш народ дуже мудрий і миролюбний, такі прояви агресії нам зовсім не властиві, тому відразу зрозуміло, що такі акції сплановані кимось із-зовні, тими, кому вигідно розхитувати наше суспільство для створення негативної «картинки». Тому ми вкотре закликаємо громадян не піддаватися на провокації та повідомляти правоохоронні органи у випадку отримання інформації про підготовку вчинення актів вандалізму.

– Що вплинуло на особистий вибір вас як випускника звичайної школи з Хмельниччини вступити в Національну академію Служби безпеки України? Чим привабила служба у спецслужбі?

– Спецслужба споконвіків уважалася «серцем» кожної держави, а успішне її функціонування – запорукою провадження вдалої соціальної, економічної, міжнародної політики країни. Виключно важливу роль відігравало СБУ на початках становлення України як незалежної держави – у середині 90-их років ХХ століття, тоді, коли я, учень загальноосвітньої школи, вирішив служити на користь Вітчизні.

У школі мені дуже подобалося вивчати правознавство, мене захоплювала література про розвідувальну та контррозвідувальну діяльність спецслужб. У старших класах я ознайомився з Законом України «Про Службу безпеки України»: саме тоді я зрозумів, чим саме хочу та повинен займатися у житті. Працювати у спецслужбі, бути причетним до неї, мати можливість служити державі, захищати її – це була мрія, для здійснення якої я зробив усе можливе.

Першим кроком до здійснення став вступ до Національної академії. Насамперед потрібно було відповідати певним вимогам у навчанні і в фізичній підготовці. Я докладав подвійні зусилля, вивчаючи шкільні предмети, і хоча завжди любив спорт і займався ним регулярно, почав ще більше тренуватися. Усі мої зусилля не були покладені марно, я закінчив школу з золотою медаллю, успішно здав вступні іспити, і моя мрія здійснилася.

– «Житлове питання», на жаль, зіпсувало не одну чесну людину... Відомо, що ви отримали службове житло в Києві. Як облаштували побут у Луцьку?

– Серед соціальних пільг, передбачених законодавством для працівників СБУ, є право отримати службове житло з подальшою можливістю його приватизації. Я скористався таким правом, коли працював у Києві, там я отримав квартиру, яку приватизував на свою сім’ю. На службовій черзі для отримання квартири в Управлінні СБУ у Волинській області я не перебуваю.

– Ваша дружина – Діана – професійний суддя, працювала в Господарському суді Хмельниччини... Їй вдалося гідно працевлаштуватися в нашій області? І, якщо можна, декілька слів докладніше про рідних.

– У минулому році моя дружина Діана подарувала мені другу донечку і зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною та займається домашніми справами. Їй допомагає у цьому наша старша донька.

Батьки мої живуть на Хмельниччині, тато працює лікарем, мама – вже на пенсії, але має непосидючий характер, тому займається підприємницькою діяльністю. Сестра працює також в галузі медицини. У нас гарна і дружна родина, яка має свої традиції та підтримує тісні контакти.

– Дякую за відвертість! І в вашій особі – вітання з 25-річчям створення Служби безпеки України всім, хто зараз служить у її лавах, і ветеранам, які були біля витоків її створення та розвитку.

– Навзаєм вдячний за конструктивну розмову.

Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.