ЦИТАТНИК письменника Макса Кідрука: «Терпіти не можу, коли мене рівняють із Стівеном Кінгом»

Макс Кідрук - відомий український письменник, автор першого українського технотрилера «Бот».

Він побував у більш ніж 30 країнах світу, зокрема в Еквадорі, Перу, Бразилії, Танзанії та Новій Зеландії.

У вівторок, 21 березня, Макс Кідрук завітав до Луцька із презентацією науково-популярного проекту «Quantum», а також зустрівся із студентами СНУ ім. Лесі Українки.

Журналістка Інформаційного агентства ВолиньPost зібрала найбільш влучні цитати зустрічі.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ЦИТАТНИКІВ

Про фото з гепардом. «Я багато чого в своєму житті пробував, включаючи просто враження, включаючи різноманітні речовини, але ніщо не зрівняється з відчуттям, коли ти відчуваєш під рукою ось цю чудову, граційну тварину».

Про подорожі. «Знаєте, я дуже багато подорожую. Я люблю збирати пазлики інформації про цей світ. Про людей, про цивілізацію, про тварин».

Про себе-мандрівника. «Я дуже не люблю, коли мене називають мандрівником. Або пишуть «письменник, мандрівник». Мандрівник – це не є якоюсь професією, не є чимось, що розкриває мене як особистість. Так можемо сказати, що Макс Кідрук – любитель пива або Макс Кідрук – любитель американського футболу».

Про тревелоги. «Коли писав тревелоги розумів, що в певний момент перейду до написання іншої літератури, яку я сам люблю читати. У наступних книгах дуже мало мене, але вони значно більше показують те, яким я є насправді».

Про Швецію. «Швеція відкрила для мене світ. Саме в Швеції я зрозумів, що для того, щоб мандрувати ти не маєш бути мільйонером. Що є хостели, є лоу-кост авіалінії, каучсерфинг, автостоп і багато інших речей, які дозволяють економити».

Про візуалізацію в книгах. «Я дуже люблю візуалізувати свої книги. Скажімо, це художнє видання, це не тревелог, але у ній теж є вклейка з фотографіями. І це мої фотографії. Не фотографії з інтернету. Вони показують ті місця, куди потрапляють герої книги. Також тут є малюнки, крім того є карти, які я теж сам малюю».

Про наклад роману «Зазирни у мої сни». «Мені приємно усвідомлювати, що сумарний наклад її ( книги – авт.) за півроку склав 14 тисяч примірників. Вийшла вона 3 вересня і 3 березня, рівно через півроку вийшов додатковий наклад – 6 тисяч примірників».

Про буктрейлер до роману «Зазирни у мої сни». «Після виходу цієї книги я влаштовував великий тур особливо у Києві, у Львові, у Луцьку теж. І тут не дуже, а у Києві, у Львові іноді приходять люди, які… ну не будемо… які мають специфічне ставлення до того, що я роблю. І от після презентації вони починають казати «Бу-бу- бу, ла-ла-ла а авторське право?» І я починаю пояснювати, що на YouTube є ліцензія CreativeCommons, коли людина завантажує відео на свій канал і позначає цією позначкою це означає, що вона не має нічого проти, що це відео може бути використане у тому числі з комерційною метою без повідомлення правовласника».

«На сьогодні цей буктрейлер має 12 тисяч переглядів на YouTube, що для буктрейлера – збіса круто. Не всі кліпи в Україні набирають такі перегляди, для буктрейлера книги – це дуже крута цифра».

Про літературу. «Я професійний автор. Це означає, що за свої книги я заробляю достатньо, щоб оплатити комунальні послуги, купити собі одяг, їжу і так далі. По-друге, це означає, що як професійний автор я ще й професійний читач. Я дуже багато читаю. Все, навіть те, що мені не подобається, лише для того, щоб бути в курсі, що читач потребує, куди це все рухається».

«Зі свого жанру читаю, безперечно, все. Починаючи від Дена Симонса, Руперта Сміта, Дена Брауна, Джеймса Роллінса, закінчуючи Стівеном Кінгом».

Про Стівена Кінга. «Стосовно Стівена Кінга. Терпіти не можу, коли рівняють з ним. Якимось чином це до мене приклеїлось в 2012 році, бо це порівняння використали на обкладинці мої видавці. Це було неправильно».

«Це автор, який з тих, хто живі сьогодні, чи не найкраще вміє розповідати історії».

Про Америку. «Це єдиний роман («Зазирни в мої сни» - авт.) в якому, я писав про місце, де я не був.»

«Ніколи не пишу про те, чого не бачив на власні очі. Відмежувався максимально, зосередився на переживаннях героя, його сина, і на лабораторії».

Про «Чому я пишу?» «По-перше, я пишу, тому що мені це подобається. Я розумію, що для вас це не аргумент, але це важливо, коли ти займаєшся тією справою, яка у тебе справді виходить».

«Я пишу, я прокидаюсь кожного дня і пишу так, щоб хтось з вас, або хтось такий як ви, але молодший розкрив мою історію і подумав «Вау! Я ніколи не думав, що так можна писати!»

«Кожного ранку прокидаюсь і пишу, бо хочу, щоб через 100 років, коли дослідники нинішнього періоду в українській літературі озирнулися назад вони сказали: «Ну окей. І в цей час писали якісь класні книги, а не лише постмодерністський декаданс».

ТЕКСТ - Олена ЛАУЩЕНКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.