ТОП-5 книг: що читає відеоблогерка Анна Єкименко-Поліщук

«Люди, які читають книги завжди керуватимуть тими, хто дивиться телевізор»

Інформаційне агентство ВолиньPost погоджується з цим висловом і розпочинає нову рубрику «ТОП-5 книг». У ній відомі волиняни розкажуть про те, що читають найчастіше та які книги вважають улюбленими. Окрім того, у рамках рубрики раз на місяць ми розповідатимемо про новинки місцевої Книгарні «Є».

Першою про улюблені книги розповіла відома луцька журналістка Анна Єкименко-Поліщук.

Нещодавно у неї з’явилося особливе захоплення – Анна не просто читає книги, а й ділиться відео оглядами на прочитане на YouTube каналі.


Вона каже, що зазвичай читає художню літературу українською мовою. Інколи до її рук потрапляє також нон-фікшн, пов'язаний з маркетингом. Ця тема цікавить журналістку найбільше.

Букблогерка розповідає, що цьогоріч українські письменники не часто тішили читачів новинками. Проте, почала розвиватися перекладна література, українські видавництва частіше стали видавати світові бестселери.

«Слідкую за Instagram американських блогерів. Дуже приємно, що вони читають книгу, а через півроку вона з’являється в нас», - каже Анна.

Є й такі книги, які Анна Єкименко-Поліщук нізащо не прочитала б. Це «страшні романи», які видавали колись, і детективи.

«Я займаюся рукоділлям і для розвантаження мізків дивлюся американські серіали. Після того всього, що я передивилася, здивувати мене детективом фактично неможливо. Хоча «Дівчину в потязі» читала», - пояснює Анна.

Вона зізнається, що останню покупку в Книгарні «Є» пам’ятає хіба що її Instagram. Згадує, що на день народження у січні їй подарували сертифікати на покупки в «Є». Тоді книжкові полиці блогерки поповнилися аж 12 новими книгами. Ще нещодавно вона купила книгу Ростислава Семківа «Як писали класики».

Анна зізнається, що обрати лише 5 улюблених книг було надзвичайно складно.

«Це як спитати дитину «Кого ти любиш більше: маму чи тата», - пояснює блогерка.

Список «Топ 5 книг» блогерки постійно змінюється, адже постійно з'являються нові видання, що варті уваги. Тому у топі Анни багато такої літератури, яку видали нещодавно.

«Топ 5 книг» Анни Єкименко-Поліщук

Селесте Інг «Несказане»

«Книга вийшла місяць тому у видавництві «Наш формат». Це роман Селесте Інг «Несказане». Сімейна драма. Я у відео наголошувала, що цю книгу треба видавати тоді, коли йдете подавати заяву до РАЦСу і у вас є місяць подумати. Тоді, коли є час оцінити, що таке шлюб і чи ви до нього готові. Це драма людей, які не говорили. Через це сталася трагедія – однієї дитини не стало (це написано на перших сторінках, тому це не спойл). Настільки психологічно описаний шлюб, що ті, хто ще не одружився можуть оцінити що таке сім'я, а ті, хто мають родину – оцінити, що відбувається у їхніх стосунках».



Ігнацій Карпович «Сонька»

«Її підготувало видавництво «Комора». Книга має історичне підгрунтя. Головна героїня – бабця Сонька, яка під час війни покохала німця. Також у ній розповідається як тоді ставилися до жінок. Для мене це була невідома сторінка історії, і не тільки для мене.

Її в принципі замовчували. Наприклад, про те, що у деяких країнах дітей, народжених від німців забирали і виховували у психлікарні. Ось ця тема, піднята Ігнацієм Карповичем дуже важлива для історичної пам'яті і, звичайно,тих людей, які є цими дітьми. Автор дуже обмежив текст, декілька разів його «урізав». Він зробив малесенький томик, але дуже сильний. Після цієї книги тиждень більш нічого до рук не могла взяти».



Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»

«Книга на пов'язану тему. Минулого року вийшла в «КСД»(Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» – авт.). Це книга про історію депортованих литовців. Так як і український народ їх депортували. Авторка дуже гарно це описала. Вона має коріння з Литви, але це американська письменниця. Проживає в Штатах вже давно, протее їздила і знайомилася з людьми,які це пережили. Тому, в основі книги – реальні події, але нереальні персонажі».



Генрі Марш «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»

«Дуже люблю історії про лікарів. «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» вийшли у «Видавництві Старого Лева» у 2015 році. Це шикарна книга. Я не знала, але Генрі Марш – один з найвідоміших нейрохіргів, який пов'язаний з Україною. Саме йому ми завдячуємо тим, що у нас відкрили Інститут нейрохіргії. Він багато операцій провів в Україні і дуже трепетно ставиться до нашої держави. Він приїжджав на обидві революції і перебував тут.

У книзі він розповідає про те, як він пройшов шлях хірурга. Розповідає про те, як взагалі бути лікарем, адже ти відповідаєш за чиєсь життя, але ти врешті-решт теж людина. Ти маєш право на помилку. Але як після цієї помилки жити? Із усіх книг про лікарів, які я читала ця – найбільша і найсильніша.

До слова, автор посприяв створенню Міжнародного центру нейрохірургії».



Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

«Це улюблена книга ще зі школи. Я не погоджуюся, що це лише дитяча казка. Я думаю, що це насправді філософська притча. Майже щороку її перечитую. Буває такий настрій, коли хочеться взяти її в руки і перечитати. Там неймовірно багато всього і про дружбу, і про почуття, і про ставлення до світу, грошей, алкоголізму…

Можна багато чого переосмислити. Я почала збирати різні видання «Маленького принца». Вирішила, що хочу мати різні випуски саме цієї книги». Вже маю три. Вирішила, що не купуватиму на «Книжковому Арсеналі» у Києві новинки – вони і так до мене потраплять. Хочу подивитися, які видавництва видавали «Маленького принца» і спробувати щось привезти до колекції».





ТЕКСТ - Олена ЛАУЩЕНКО, ФОТО - Павло БЕРЕЗЮК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.