Ігор Лапін: «Я завжди шукаю причину, щоб діяти»

Народний депутат із «Народного фронту» Ігор Лапін – один із парламентарів, яких звикли називати комбатами. Про ситуацію на Донбасі знає не з чуток – 2014-го захищав Україну зі зброєю в руках. Економічну блокаду, яка там виникла, відкрито не підтримує, але жорстко не засуджує. Тримає нейтралітет. Каже, що це питання потрібно врегульовувати в законодавчому полі, для чого й підготував відповідні законодавчі зміни.

Про це йдеться в інтерв'ю Лапіна виданню Цензор.НЕТ.

- Чому ви поїхали на мітинги проти блокади, які минулого тижня відбувалися в Авдіївці, Краматорську та Маріуполі?

- Дивіться, у нас всі кричать, що конкурси на заміщення посад непрозорі. Для того, щоб пересвідчитися, чи це так, що треба зробити? Піти на конкурс, щоб подивитися на ситуацію зсередини. От я пішов, подивився і тепер можу сказати: так, цей процес непрозорий. Так само тут: якщо ми говоримо про блокаду, то у нас є блокувальники, співчуваючі та антиблокувальники. Для того, щоб розуміти, що відбувається, потрібно поїхати та побачити одних, других та третіх.

От я знав, що їде група депутатів говорити із людьми з Авдіївки. А в мене недалеко – мої хлопці із «Айдару». Я провідав своїх побратимів. Вирішив заїхати ще й на мітинг, щоб побачити все зсередини. Приїжджаю в Авдіївку. Представляють: тут є народний депутат, колишній боєць батальйону «Айдар». Я ще нічого не сказав, а половина присутніх одразу почали кричати: «Фашист!»

«Потому что ваши ездят на «Спартак» и обстреливают Авдеевку, чтобы тут было плохо», - таку озвучили причину. Це ж треба додуматися до такого! А якби я не поїхав, звідки б про це знав?!

- Ви могли просто не виступати на мітингу.

- Я міг і не їхати, в принципі. Сісти вдома, клацати канали на телевізорі та спостерігати за подіями в державі. І в 2014 році міг на війну не йти – у мене ж група з інвалідності, мене навіть не мобілізували б. Я багато чого міг би не робити. Але я завжди шукаю причину, щоб діяти.

Так от кричать мені в Авдіївці: «Фашист!» Після мітингу я підходжу до тих, хто це робив, і запитую: «Чому ви так вважаєте?» Вони мені й відказують: «Вы же со «Спартака» по нам стреляете». Є отакі дурні. Добре, поговорили. Але на мітингу я пояснив, що наша проблема дуже проста: справа в тому, що є ідейні люди і маніпулятори. Перші сидять на передовій. Це патріоти, які захищають Україну. Інші патріоти сидять на редутах – там же не всі маніпулятори, не всі ж в долі (хоча є й такі, це ж зрозуміло). Також є й ті, що вже відслужили і зараз в Маріуполі працюють на заводі. Хто скаже, що вони не патріоти?!

Ми, Україна, воюємо проти монолітної країни Росії, де є цар, який сказав: «Вперед!», і всі пішли. Виходить, що ми, три патріоти, замкнулися у себе у «фортеці» та «поливаємо брудом» один одного. От депутат Лапін вийшов на мітингу в Краматорську і каже: «У нас є патріоти на передовій, на редутах та на заводі. А є маніпулятори - гравці, які їх «грають»...

- Хто саме «грає»?

- На чолі всього стоїть цар Росії – Володимир Путін, який «рулить» процесом (прямо, опосередковано чи завуальовано). Я дуже добре пам’ятаю, коли вбили першого українського офіцера в Криму, наступного дня з цього приводу мало бути засідання Радбезу ООН. Але напередодні ввечері два «свободівці» (Бенюк і Мірошниченко) пішли та набили морду директору Першого Національного каналу, зняли це все на телефон та виклали в інтернет.

І що було наступного дня на засіданні Ради безпеки ООН? Хтось говорив про вбитого офіцера? Ні! Обговорювали придушення свободи слова в України. Розумієте?! Отакі речі роблять провокатори. Я нічого не маю проти ідеології партії «Свобода» як такої. Але я не підтримую отакі дешеві маніпуляції та провокації, які дуже шкодять інтересам України.

Повертаємося до питання блокади. Я в Краматорську пояснюю, що патріотів всередині України сварять у війні проти монолітної Росії. Але ж якщо ми боронимо свою «фортецю» від зовнішнього ворога, то потрібно перед тим, як «замкнути браму», занести харчі, воду, зброю. У нас є проблема: за три роки ми цього не зробили. Тоді перше - давайте посадимо саботажників. Конкретно – Володимира Демчишина (екс-міністра енергетики, – авт.). Поясню, за що. У листопаді 2014 року було прийнято рішення РНБО щодо диверсифікації поставок вугілля та енергетичної незалежності України. Демчишин його не виконав.

Тоді прийшов народний депутат Лапін і для того, щоб стимулювати уряд, разом із міністром, написав і зареєстрував законопроект № 2004а, який підтримали інші депутати, щодо економічної блокади окупованих територій. Далі поїхав блокувати Крим разом зі своїми «айдарівцями». Туди приїхали Чубаров і ще деякі депутати, як-то Парасюк із Семенченком. Пофотографувалися, покричали: «Ганьба!» та поїхали. Тоді я побачив, як блокувальники перетворюються на «решальщиків».

Наприклад, до мене підходить людина, яку я прекрасно знаю по Фейсбуку, патріот із «Правого сектора» (не пам’яютаю, який у нього позивний, але впізнаю його) і каже: «Перед тим, як ми перекрили кордон, на нейтральній стороні залишилися дві фури. Зараз тобі подзвонять, їх потрібно пропустити». Я, звичайно, посилаю у відомому напрямку. Але розумію, що дороги ж три. А я не можу бути у трьох місцях одночасно! Я фури не пустив. Чи пройшли вони в іншому місці, не знаю, брехати не буду.

Так після того повертаюся я до Києва на парламентський тиждень. На комітеті слухається мій законопроект 2004а. Перед засіданням говоримо із Пацканом та Сусловою (яка ще тоді була у «Самопомочі»). В принципі, підтримували. Заходимо в кабінет, починається засідання. Вгадайте, хто завалив мій законопроект?

- Хто?

- Чубаров і Логвинський – два кримських татарина, які почали мені розказувати про свободу та права людини...

- Так Логвинський із вашої фракції. Ви з ним говорили?

- Мені навіть в голову не могло прийти, що вони на мітингу будуть говорити одне, а потім таке робити!

- А після засідання обговорювали?

- Так який сенс вже говорити?! От тепер висить цей законопроект, бо комітет його не підтримав. Але найцікавіше, що через кілька місяців з’являється проект закону № 3181 авторства Семена Семенченка. В ньому йдеться про те, що торгувати із окупованими територіями не можна, однак якщо йдеться про стратегію та енергетичну безпеку, то трохи дозволено. Але не можна бути трохи вагітною! Коли я це сказав, мені відповіли: «Інакше ми не зможемо провести реінтеграцію, а ти не правий». Потім щось подумали, почали відкликати документ, але ж на сайті законопроект висить – його ж нікуди не подінеш! І тут з’являється тема: «Торгівля на крові». Ставлять шлагбауми на залізниці. А чому не на дорогах?!

- Чому ж?! Кажуть, що блокуватимуть і дороги.

- Я вам скажу, чому тепер будуть – бо сєпари з того боку вже їх заблокували. Тепер нічого не їде! Хлопці, може, й відійшли б із редутів, але це потрібно якось зробити, зберігши «обличчя». Ще один момент: блокада – це ресурс: потрібно нагодувати людей, напоїти...

- Там є волонтери.

- Так-так. Я навіть бачив у нас на Волині, як збирають допомогу. Мої хлопці підтримують. Я також. Тому що там є патріоти. Вони не можуть бути голодними! Але Володя Парасюк пише у Фейсбуці: «Лапін у Маріуполі всіх обізвав мародерами». Але це ж неправда, бо є відео з мітингу, де я кажу, що всі патріоти!

- Однак в ефірі одного з телеканалів ви сказали, що блокувальники отримують по 300-500 гривень.

- Секундочку, давайте не висмикувати фразу із контексту. Перед тим, як щось говорити, я знарядив 8 своїх пацанів та відправив на редути, щоб зсередини бачити, що відбувається...

- Таких «засланих козачків»?

- Вони патріоти. Я їм сказав: «Поїдьте, подивіться». Питають: «А як гроші будуть пропонувати, брати?» Я відказую: «Так, то ж зарплата». Вони почали надавати оперативну інформацію. Так от в ефірі я якраз її й озвучив (зачитує з мобільного, – авт.): «На переїзді «Бахмут» потяги не пропускають. Там чергує стільки-то людей. Схема така: в одному місці роблять кіпіш для відволікання уваги громадськості, туди відправляють рядових та ідейних, а в тихому місці їдуть фури й причепи під вугілля». Я оце і сказав! (Продовжує читати, – авт.)

«Ті, хто були із самого початку, та організатори по напрямках отримують орієнтовно по 3-3,5 тисячі гривень. Рядовим платять від 300 до 500 гривень. Всі всіх «пасуть», тому бояться і намагаються не говорити по телефону». Ось іще: «Приїжджали на третій редут домовлятися про вугілля. Номер машини такий-то». Я кожного дня отримував подібну інформацію, розумієте?! А тепер мені кажуть, що я назвав їх мародерами! Якщо вони себе такими вважають, то на них якраз і «горить шапка». А якщо люди - патріоти та ідейні, то я так і кажу, що їх використовують! Я що, збрехав?!

Знаєте, що ще цікаве помітив? Маріуполь, мітинг, грає гімн. Ще навіть перший куплет не закінчився, а на площі вже зовсім не було людей! Я так і кажу: адмінресурсом із заводів привели людей. Вони не прийшли за покликом серця! Бо ідейні залишилися – ми ще після мітингу годину з ними спілкувалися. Мені казали: «Ты правильные вещи говоришь, но формат митинга не тот – сюда же людей согнали». Але якби я туди не поїхав, звідки б знав, яка насправді ситуація?! Питали: «А слабо на редут приїхати?» Чому ж?! Поїхав! Так, в мене яйця не летіли, але я бачив, хто кидав та намагався влучити у Павла Кишкаря (коли він спілкувався зі своїми однополчанами), а також у Таню Чорновол.

Ті, хто стояли попереду, були не готові говорити, бо перед тим були заряджені провокативною заявою Парасюка на Фейсбуці про те, що їде чотири автобуси із «тітушками». От вони стояли із бітами та чекали їх! А тут, виявилося, немає «тітушок»! Кидали яйця ті, хто запрошували на редути, але вони стояли позаду. Однак були й адекватні, з якими ми поговорили. Я їм розказав про «фортецю», рішення РНБО, свій законопроект. Вони кажуть: «Так ти нормальні речі пропонуєш!» Розумієте?! Проблема українців у тому, що ми один одного не чуємо. Бо коли здатні це робити, то можемо й чорта завалити, й Путіна разом із ним.

- Я вам зацитую те, що сказав мені Єгор Соболєв щодо вашої участі у мітингах: «Коли я побачив, що він там, мені стало так сумно. Я розумію, де Волинь, звідки дуже багато людей поїхали на блокаду, і де мітинг в Авдіївці, куди його послали виступати»...

- Для Єгора - мене ніхто нікуди не посилав. Я свято вірю у те, що роблю. Коли мене запросили: «Приїдь на редут, послухай людей!» Так от я і приїхав! Які питання?! Тим більше, що свою позицію не змінював, законопроект не відкликав і далі намагаюся його просувати. Але, знову ж кажу, для його втілення потрібно підготувати ресурси у «фортеці Україна».

Дивіться, ми ж три роки говорили про реінтеграцію тих територій. А як ми збираємося це робити?! От риторика Москви дуже проста: спочатку вони виступають проти блокади, наші ідейні одразу кажуть: «О, Росії не подобається, давайте продовжувати!» Це перший етап.

Другий, Лавров заявляє: «Блокада приводит к гуманитарной и экологической катастрофе. Вот, что ваши «укропы» наделали!»

А далі, згадаєте мої слова, буде ще третій етап: звідти прийдуть російські «рятувальники», але вже офіційно. Буде такий абхазький варіант!

Ви пам’ятаєте, які тези були на початку блокади? Блокування до визволення наших полонених. Я приїхав на редут і питаю тих, хто при пам’яті: «Пацани, а хто у вас переговорники по звільненню полонених? Савченко вже поїхала, так сказали, що вона – дура. Так хто у вас?» Не пройшло й доби, як змінилася риторика: «Ми вимагаємо від української влади звільнення полонених». Чекайте, а вона когось тримає?! Чи ви говорите про сєпарів, які у нас сидять?! Отак продовжують маніпулювати. Це повний деструктив! Для звільнення полонених треба атакувати Донецьк, а не триндіти на редуті.

От зараз що вони роблять? Нова вимога – ми будемо блокувати всі російські банки, починаючи із «Сбербанку». А патріотам дали два тижні, щоб вони зняли звідти свої депозити. Ви взагалі нормальні?! У нас, по-перше, мораторій на дострокове зняття депозитів. По-друге, такі речі голосно не робляться.

Але раз почали кричати – давайте розберемося. В російських банках обслуговуються державні компанії, є стратегічні підприємства. Роз’яснювальну роботу з громадянами, в яких є там рахунки (депозити і кредити) – ніхто не провів. А взагалі, якщо буде державна політика на захист українських банків, то російські самі підуть з нашого ринку.

Коли я був на програмі, де Семенченко розказував про блокування банків, в ефір додзвонився один дядько. Він озвучив одну цікаву тезу (яку, до речі, треба перевірити): Запорізька АЕС обслуговується «Сбербанком». То ми що, будемо її зупиняти чи як?! От де сьогодні більше зло для держави?

- Де?

- Це риторичне питання. Якщо говорити про блокаду, то ми вже не можемо красти з тих територій (так, ми це робили, бо всі зарплати та податки у нас, 32 мільярди гривень, 2,5 мільярди доларів валютної виручки, за минулий рік вони нам заплатили військовий збір 700 мільйонів податків). А тепер з тієї сторони пішла тема націоналізації. А тут блокада. То що, інтереси Семенченка та Захарченка збіглися?! Мені дуже прикро, що так відбувається. А щира підтримка блокади з боку Юлії Тимошенко мене насторожує і ще раз переконує в правильності моїх поглядів.

- Але депутати, які підтримують блокаду, роблять акцент на тому, що за три роки нічого не зроблено.

- Однак вони ж не об’єднуються навколо того, щоб, наприклад, посадити того ж Демчишина!

- А ви їм пропонували?

- Говорити можна лише із людиною, яка цього хоче. От Єгор каже, що йому стало сумно, як він мене на мітингу побачив. А він же мене перед тим, як це озвучити, не спитав особисто: «Чого ти туди поїхав?» Якби він це зробив, то я б пояснив, що хотів подивитися, що там робиться. Якби не побував, то не знав би, що в Маріуполі людей зігнали через адмінресурс. До речі, якщо там «рубанути» світло, я не знаю, які завтра вивісять прапори. Думаю, що українські, бо є добробати – «Азов» та «Львів». Але справа не в тому. Я про людей! Ми за що воювали у 2014-му?! Щоб там громадяни жили мирно, ходили на роботу, водили дітей до школи і так далі. А тепер відбувається підміна понять: Нехай повиздихають з голоду, бо вони всі – сєпари!

- Ви нагадали про свій законопроект щодо блокади. Я пам’ятаю, як ви принесли в Раду пляшку горілки з «акцизом» так званої ДНР та обурювалися з приводу того, що таке продається на підконтрольній Україні території (Лапін киває, – авт.). А зараз, виходить, ви проти блокади?

- Я не проти блокади, а за! Тільки давайте ми спочатку приготуємо «фортецю», про яку я вам говорив. Не можна тут бути папуасами! А от давайте ми з вами зараз закриємося в кабінеті на знак протесту політики Путіна, не будемо їсти й помремо з голоду! І що це дасть?! Він змінить свою політику?!

- Тобто ви проти фізичної блокади як методу?

- Я проти папуаських методів та використання патріотів в акціях, коли одних українців сварять із іншими в умовах війни з агресором. Я за те, щоб визволяти території та не забувати про те, що ми говорили у 2014-му: що ми хочемо їх повернути та реінтегрувати. А у нас про що говорять? От Садовий заявив: «Давайте від них відмовимося». Оце перший крок до сепаратизму! І далі буде той сценарій Лаврова із «рятувальниками», про який я вам сьогодні розказав.

- Так що робити із редутами? Бо Арсен Аваков просив повноважень на розгін.

- Боже збав їх чіпати! Немає сенсу їх розганяти, бо, як я сказав, сєпари з того боку теж заблокували дороги. Але фізичний розгін редутів спровокує нехорошу хвилю в державі.

Перед тим, як щось робити, завжди потрібно думати. От я свого часу вчив історію. У 1917 році повалили царя, більшовики в Росії прийшли до влади, а Україна тим часом сформувала Центральну Раду. У нас були перші ознаки українського уряду та незалежності. Більшовицька Росія військом, на чолі якого був Муравйов та Коцюбинський, пішла на Київ.

В цей час тут більшовики із класними лозунгами: «Землю – крестьянам, фабрики – рабочим» підняли повстання. Центральна Рада, щоб втримати владу, із передової знімає війська та відправляє їх придушити цей рух. Тоді Червона армія атакує. В результаті Центральна Рада пала. Але головне – через 12 років після цих подій і одні, і другі їли своїх дітей.

- Ви про Голодомор?

- Так. От з тих подій, які я описав, минуло сто років. Зовнішня агресія є? Так. Дестабілізація силовими методами всередині держави під час війни? Є. То це патріотизм чи використання патріотів, які не можуть прорахувати наперед план Путіна і Лаврова?! Як це все назвати?! Я за блокаду. Але ми не папуаси! Я не хочу, щоб у нас повторилася події минулого століття.

А якщо блокувальники хочуть вийти із цієї ситуації із «обличчям», то їм потрібно встановити жорсткі терміни уряду та об’єднатися навколо мого законопроекту, і допомогти виявити та посадити саботажників...

- Але блокувальники наполягають на ухваленні проекту закону Семенченка.

- Бо піар – серйозна штука.

- А голосів же немає?

- Мені не відомо! Але якщо провалять, буде ще одна причина кричати: «Зрада!» А я пропоную об’єднатися!

- Реально зараз ви знаходитеся в протилежних таборах.

- Та ні! Якщо Парасюк та Семенченко повісили на мене ярлик, що я «торгую на крові» та продався Ахметову (чи ще комусь, я вже навіть і не знаю), то це одне. Я не хочу заглиблюватися. Але на кого розраховані ті заяви Садового про евакуацію звідти людей?! Навіщо тоді я у 2014 році воював? Щоб тепер віддати ті території?! А чого тоді Семенченко був у Іловайську? Навіщо ми в Луганськ заходили? Це треба забути?!

Ясно, що тема в суспільстві дуже популярна. Але роз’яснювальної роботи немає. Для того, щоб підвищити свої рейтинги, «сісти» на неї дуже вигідно, знаючи, що це буде крахом для нашої «фортеці». Особливо коли перемовини ведуться на ультиматумах.

Після ухвалення Радою нацбезпеки і оборони рішення про припинення торгівлі із окупованими територіями журналісти зателефонували Лапіну, щоб почути його думку з приводу цієї ситуації.

- Як я говорив, що раніше всі розрахунки велися на території України, сюди ж звідти йшли до бюджету податки. Тепер сєпари «віджали» підприємства, які там розташовані та зареєстровані в Україні, та націоналізували їх. Тому тепер може йтися не про переміщення, а про плату ОРДЛО. Відповідно, РНБО сказала, що ми цього не робитимемо та прийняла рішення, що ми із сєпарами торгувати не будемо.

- Це плюс чи мінус?

- Дехто видає цю ситуацію, як перемогу блокувальників. Ні, це не так. Наголошую, вони блокували українські підприємства. А РНБО прийняла рішення щодо сєпарських. Розумієте різницю?!

Ще деякі люди говорять, що це ж приватні підприємтва – «ахметовські»-«не ахметовські». Але, дивіться, у нас державних підприємств залишилося 5 відсотків. 95 приватизовані різними фірмами-інвесторами (українськими чи закордонними). І тут питання не в прізвищах – Ахметов чи Коломойський, а в тому, що це приватна власність.

От для чого держава надає можливість приватизувати держмайно? Для того, щоб зайшов інвестор, вклав кошти, зберіг робочі місця та платив податки в бюджет країни. От в Європі державних підприємств фактично немає – все приватне. Якщо, наприклад, той же Кременчуцький нафтопереробний завод приватизував Коломойський, а ТЕЦ – Ахметов, то для мене, як для українця, не має значення, яке прізвище інвестора. Головне – куди сплачуються податки.

- Які наслідки для України матиме це рішення РНБО?

- Мінус 32 мільярди гривень податків у бюджет. Гройсману привіт. Доведеться потерпіти, але ж були готові це робити!

Ще потрібно буде вирішити проблему із портами, бо ми можемо через них перевалити лише 5 мільйонів тонн, при необхідності 9. Більше того, у нас немає глибоководних портів (ніхто ніколи їх не чистив). Тобто перевалка вантажу ускладнена. Мало того, тепер вугілля ми будемо купляти за кордоном, куди потрібно буде переказувати кошти. А це вплине й на курс долара. Отаку маємо ситуацію.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.