Луцька поліція нарощує довіру, а політики – втрачають

Від 2014 року лучани стали більше довіряти поліції і значно менше – Президенту України, Кабінету Міністрів та Верховній Раді.

Такими є дані соціологічних опитувань, які проводить Лабораторія соціологічних досліджень при кафедрі соціології та соціальної роботи СНУ імені Лесі Українки.

Вибірка дослідження обсягом у 652 респонденти сформована з урахуванням дизайн-ефекту 1,36; вона репрезентативна за віком, статтю, районом проживання; похибка не перевищує 5%, доступність респондентів – 0,83.

З-поміж багатьох аспектів лучан періодично запитують про довіру до різних інституцій і пропонують для оцінки п’ятибальну шкалу (1 - зовсім не довіряю, 5 - повністю довіряю): 2,5 бали є умовним нулем, тобто така оцінка є нейтральною, вища від 2,5 балів оцінка свідчить про довіру, нижча 2,5 - недовіру.

Пропонований лучанам список з 20 інституцій розділився навпіл: до половини мешканці міста висловили нейтральне ставлення (як от ЗМІ (3,14 / 2,51 бали у 2014 та 2016 відповідно), профспілки (2,45 / 2,52), банки (2,88 / 2,52), поліція (2,16 / 2,56) – останні 4 на Рис. 1) і довірливе (перші 6 на Рис. 1); ще десятьом – недовіру (Рис. 2).

Хоча тут варто зауважити, що з урахуванням статистичної помилки довіра до міської влади та ЗМІ знаходиться на межі: для першої вона може бути як негативною, так і нейтральною, для другої - як нейтральною, так і позитивною.

Найбільшою довірою серед лучан користуються церква та духовенство (3,78 / 3,27), роботодавці (3,45 / 3,25), Збройні Сили (4,11 / 3,24) та співвітчизники (4,01 / 3,23).


Рис. 1. «Наскільки Ви довіряєте таким інститутам?» – Інститути, яким довіряють

Найбільшу недовіру мешканці міста висловили Верховній Раді України (2,2 / 1,72), Кабінету Міністрів України (прем’єр Володимир Гройсман) (2,74 / 1,74), політичним партіям (2,05 / 1,83) і Президенту (Петро Порошенко) (3,51 / 1,9).


Рис. 2. «Наскільки Ви довіряєте таким інститутам?» – Інститути, яким не довіряють

Варто звернути увагу на те, що показники довіри до всіх інститутів, за виключенням поліції, знизилися. Лише в одній точці - поліція (місцева) – графіки за 2014 та 2016 роки перетинаються, і у двох – Президент України та Кабінет Міністрів України – мають найбільшу розбіжність.

Отож, очікувані суспільством результати реформ (скоріше задекларованих, ніж започаткованих, у 2014 році) не стали реальними, як наслідок, різке зниження рівня довіри. І відповідальність за реформи міська спільнота покладала, в першу чергу, на Президента та Кабінет Міністрів, трохи менше - на Верховну Раду. Такі значимі зміни у довірі до них відображають також особливість сплеску довіри перед виборами і поступового її згасання впродовж першого року: в Україні ще не було жодного президента, який би не втратив довіру суспільства за рік після виборів, і Порошенко тут не виняток, проте ще із жодним президентом в українців не було пов’язано стільки очікувань.

Втрата довіри до найвищих органів влади тягне за собою зниження довіри до місцевої влади - міської (3,06 / 2,34) та обласної (2,63 / 2,24), проте тут не спостерігаємо різкого зниження. Вже традиційно політичні партії, місцеві суди (2,11 / 2,04) та прокуратура (2,13 / 2,03), фіскальна служба (2,08 / 2,16) та Конституційний суд України (2,03 / 2,08) є тими інституціями, які не користувалися і не користуються довірою громадян. Якщо наслідки реформи поліції в місті помітили, то судова, за їх міркуваннями, – і не починалася.

З-поміж усіх державних структур лучани відчули зміни лише у двох: армії та поліції, причому в армії - не зовсім такі як очікувалося, бо показник довіри знизився. Приємно, що за рік роботи луцька поліція з переліку тих інституцій, яким не довіряють, перейшла до тих, яким довіру все ж висловлюють. Значення у 2,56 бали з п’яти можливих не надто високе, тому підтримувати довіру містян у цьому році потрібно не гірше, аніж у попередньому.

Користуючись найбільшою довірою населення у всі роки незалежності, церква все ж її втрачає. Не вдаючись у подробиці ролі окремих церков та їхнього ставлення до війни на Сході України (що не могло не позначитися на ставленні до них), можна також говорити про очікування лучанами змін і у цьому найконсервативнішому суспільному інституті.

Будь-які об’єднання, які не мають політичного спрямування, викликають вищу прихильність до себе, аніж політичні партії. Можливо, тому, що вони чітко вказують ту соціальну групу, інтереси якої відстоюють, спектр задач, які здатні вирішувати. Політичні партії також відстоюють інтереси конкретної групи, проте декларують інше – абстрактне «всезагальне благо».

А от конкретні дії у конкретній сфері приносять благодійним фондам та ГО суспільну довіру; і хоча вони ніколи не мали такої «популярності» як церква, проте і їхні показники у 2016 році знизились (3,25 / 2,76 та 3,26 / 2,71 відповідно).

Український політикум не є тим середовищем, яке здатне приймати рішення в руслі національних інтересів; судова система й податкова – нерушимі. Разом вони очолюють рейтинг суспільної недовіри.

Світлана Сальнікова, кандидат соціологічних наук, доцент, завідувач Лабораторією соціологічних досліджень СНУ імені Лесі Українки
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.